| Назва: | Запобіжні заходи в кримінальному процесі |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 66,35 KB |
| Скачувань: | 128 |
Якщо затримано співробітника кадрового складу розвідуваль¬ного органу, то повідомляє цей орган. Затримання і пов'язані з цим обшук особи та огляд речей кадрового співробітника розві¬дувального органу при виконанні ним своїх службових обов'язків здійснюються тільки в присутності офіційних представників цього органу (ч. 2 ст. 20 Закону України від 22 березня 2001 р. "Про розвідувальні органи України").
У разі затримання помічника-консультанта народного депутата правоохоронні органи зобов'язані невідкладно повідомити про це народного депутата (ч. 5 ст. 34 Закону України "Про статус народ¬ного депутата України");
5. Поміщає затриманого до місця попереднього ув'язнення (ізо¬лятора тимчасового тримання);
6. У разі оскарження затримання до суду, скаргу негайно надсилає начальник місця попереднього ув’язнення до суду (порядок роз¬гляду суддею таких скарг регламентовано в ч. 7 ст. 106 КПК);
7. Якщо у встановлений законом строк затримання постанова судді про застосування до затриманої особи запобіжного заходу у вигляді взяття під варту або постанова про звільнення затриманого не надійшла до установи попереднього ув’язнення, начальник місця ув’язнення звільняє цю особу, про що складає протокол і направляє повідомлення: про це посадовій особі чи органу, який здійснював затримання.
7. Строк затримання - до 72 годин.
Строк починається з моменту фактичного затримання особи, а закінчується — моментом:
• звільнення її, якщо підозра не підтвердилась;
• обрання запобіжного заходу, не пов’язаного із позбавленням волі;
• обрання судом запобіжного заходу — взяття під варту.
Якщо для обрання затриманому запобіжного заходу необхідно додатково вивчити дані про особу затриманого чи з’ясувати інші обставини, які мають значення для прийняття рішення з цього питання, то суддя, який розглядає подання органу дізнання (слід¬чого, прокурора) про взяття особи під варту, вправі продовжити затримання до 10, а за клопотанням підозрюваного, обвинуваче¬ного — до 15 діб, про що виносить постанову (ч. 8 ст. 165-2 КПК).
Військовослужбовця, який вчинив діяння з ознаками злочину, можна тримати на гауптвахті Служби правопорядку строком до З діб, сповістивши протягом доби органи, які проводять досудове слід¬ство, та органи прокуратури, начальника гарнізону і відповідного органу управління Служби правопорядку (ч. З ст. 82 Закону України від 24 березня 1999 р. "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України").
Згідно з ч. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав і основних свобод людини (підписано в Римі 4 листопада 1950 р., ратифіковано Україною 17 липня 1997 р.) кожна людина, позбавлена волі внаслідок затримання, має право на швидкий розгляд судом законності її затримання і на звільнення, якшо затримання є незаконним. Тому положення українського закону суперечать вимогам цієї Кон¬венції та Конституції України, в якій не згадано про продовження судом термі¬ну затримання особи.
Капітан судна має право затримати особу, яку підозрюють у вчи¬ненні кримінально караного діяння, до переданим її відповідним правоохоронним органам у першому порту України. За необхідності капітан судна може відправити цю особу і матеріали дізнання в Україну на іншому судні, зареєстрованому в нашій державі (ч. 2 ст. 67 Кодексу торговельного мореплавства України).
8. Юридична відповідальність за порушення.
Кримінально-правова:
• затриманого - за втечу з місця попереднього ув’язнен¬ня - ст. 393 КК України;
• особи, яка продить дізнання, начальника органу дізнання, слідчого, проку¬рора, судді - за завідомо незаконний арешт - ст. 371 КК України.
Процесуальна характеристика ВЗЯТТЯ ПІД ВАРТУ
1.Взяття під варту (арешт) - це обмеження особистої свободи підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого шляхом поміщення їх до спеціальної установи.
Взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом. Взят¬тя під варту обирається звичайно тільки тоді, коли ніякий інший запобіжний захід не може забезпечити вирішення завдань кримі¬нального процесу. При цьому повинні враховуватися обставини, вказані в ст. 150 КПК України (вік, стан здоров'я, сімейний стан, особистість обвинуваченого, тяжкість вчиненого злочину).
Взяття під варту як запобіжний захід застосовується в справах про злочини, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад три роки. У виняткових випадках цей запобіжний захід може бути застосовано в справах про злочини, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше трьох років.
Місцями попереднього ув'язнення для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано взяття під варту, є слідчі ізолятори. В окремих випадках ці особи можуть перебувати в місцях тримання затриманих.
У разі затримання помічника-консультанта народного депутата правоохоронні органи зобов'язані невідкладно повідомити про це народного депутата (ч. 5 ст. 34 Закону України "Про статус народ¬ного депутата України");
5. Поміщає затриманого до місця попереднього ув'язнення (ізо¬лятора тимчасового тримання);
6. У разі оскарження затримання до суду, скаргу негайно надсилає начальник місця попереднього ув’язнення до суду (порядок роз¬гляду суддею таких скарг регламентовано в ч. 7 ст. 106 КПК);
7. Якщо у встановлений законом строк затримання постанова судді про застосування до затриманої особи запобіжного заходу у вигляді взяття під варту або постанова про звільнення затриманого не надійшла до установи попереднього ув’язнення, начальник місця ув’язнення звільняє цю особу, про що складає протокол і направляє повідомлення: про це посадовій особі чи органу, який здійснював затримання.
7. Строк затримання - до 72 годин.
Строк починається з моменту фактичного затримання особи, а закінчується — моментом:
• звільнення її, якщо підозра не підтвердилась;
• обрання запобіжного заходу, не пов’язаного із позбавленням волі;
• обрання судом запобіжного заходу — взяття під варту.
Якщо для обрання затриманому запобіжного заходу необхідно додатково вивчити дані про особу затриманого чи з’ясувати інші обставини, які мають значення для прийняття рішення з цього питання, то суддя, який розглядає подання органу дізнання (слід¬чого, прокурора) про взяття особи під варту, вправі продовжити затримання до 10, а за клопотанням підозрюваного, обвинуваче¬ного — до 15 діб, про що виносить постанову (ч. 8 ст. 165-2 КПК).
Військовослужбовця, який вчинив діяння з ознаками злочину, можна тримати на гауптвахті Служби правопорядку строком до З діб, сповістивши протягом доби органи, які проводять досудове слід¬ство, та органи прокуратури, начальника гарнізону і відповідного органу управління Служби правопорядку (ч. З ст. 82 Закону України від 24 березня 1999 р. "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України").
Згідно з ч. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав і основних свобод людини (підписано в Римі 4 листопада 1950 р., ратифіковано Україною 17 липня 1997 р.) кожна людина, позбавлена волі внаслідок затримання, має право на швидкий розгляд судом законності її затримання і на звільнення, якшо затримання є незаконним. Тому положення українського закону суперечать вимогам цієї Кон¬венції та Конституції України, в якій не згадано про продовження судом термі¬ну затримання особи.
Капітан судна має право затримати особу, яку підозрюють у вчи¬ненні кримінально караного діяння, до переданим її відповідним правоохоронним органам у першому порту України. За необхідності капітан судна може відправити цю особу і матеріали дізнання в Україну на іншому судні, зареєстрованому в нашій державі (ч. 2 ст. 67 Кодексу торговельного мореплавства України).
8. Юридична відповідальність за порушення.
Кримінально-правова:
• затриманого - за втечу з місця попереднього ув’язнен¬ня - ст. 393 КК України;
• особи, яка продить дізнання, начальника органу дізнання, слідчого, проку¬рора, судді - за завідомо незаконний арешт - ст. 371 КК України.
Процесуальна характеристика ВЗЯТТЯ ПІД ВАРТУ
1.Взяття під варту (арешт) - це обмеження особистої свободи підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого шляхом поміщення їх до спеціальної установи.
Взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом. Взят¬тя під варту обирається звичайно тільки тоді, коли ніякий інший запобіжний захід не може забезпечити вирішення завдань кримі¬нального процесу. При цьому повинні враховуватися обставини, вказані в ст. 150 КПК України (вік, стан здоров'я, сімейний стан, особистість обвинуваченого, тяжкість вчиненого злочину).
Взяття під варту як запобіжний захід застосовується в справах про злочини, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад три роки. У виняткових випадках цей запобіжний захід може бути застосовано в справах про злочини, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше трьох років.
Місцями попереднього ув'язнення для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано взяття під варту, є слідчі ізолятори. В окремих випадках ці особи можуть перебувати в місцях тримання затриманих.
Новости загрузка новостей...