| Назва: | Запобіжні заходи в кримінальному процесі |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 66,35 KB |
| Скачувань: | 128 |
В.М. Тертишник висловлює власну думку щодо цього питання. Відповідно до ст. 13 Конституції України всі суб’єкти права власності рівні перед законом. Ст. 41 Конституції України встановлює принцип непорушності права приватної власності. Використання власності не повинно завдавати шкоди правам громадян. У даній ситуації є сума застави, є встановлений матеріальний збиток громадянину, що постраждав від злочину, є його позовна вимога про відшкодування збитку. У силу ч. 2 ст. 154-1 КПК України сума застави встановлюється в розмірі, що не може бути меншим цивільного позову. Певно це правило припускає, що і застава повинна бути достатня для того, щоб у випадку, коли обвинуваченийний переховується від слідства і суду, можна було б відшкодувати збитки потерпілому.[19; 575]
7. Строк дії: від моменту застосування до моменту зміни чи ска¬сування або до закінчення провадження у справі. Обмеження строку дії застави закон не передбачає.
8. Юридична відповідальність: кримінально-процесуальна:
- звернення застави в дохід держави (ч. 6 ст. 154-1 КПК);
- заміна застави більш суворим запобіжним заходом.
Закінчуючи процесуальну характеристику застави слід зазначити, що такий запобіжний захід набув широкої популярності в Західних країнах, зокрема в США.
Щодо України, то наразі в цій сфері маємо, нажаль, значні проблеми у поширенні застосування застави. Деякі вважають, що застосування запобіжного заходу застави є недоцільним, оскільки містить в собі занадто слабку основу, в основному економічну. До того ж необхідно врахувати, що в особі заставника можуть виступати як будь-яка фізична особа, так і організації, установи тощо. Аналіз практики показує, що застава, як запобіжний захід, обирається часто при здійсненні злочинів проти особистої власності (крадіжках, грабежах, знищення і пошкодження майна), зловживанням владою чи службовим становищем і до деякої міри при здійсненні злочинів проти особи. Застава має всі підстави стати дійовим запобіжним заходом у кримінальному процесі. В умовах реалізації ідеї правової держави, демократизації законодавства і практики його застосування застава набуває значення досить гуманного запобіжного заходу, що у багатьох випадках з урахуванням обставин справи й особистості об¬винувачуваного може бути застосована там, де раніше обирався такий запобіжний захід - тримання під вартою.
Проте її застосування повинно бути зваженим. В.М. Тертишник наголошує, що недоцільно її за¬стосування у справах про розкрадання в особливо значних розмірах, фінансовому шахрайстві і в інших аналогічних справах, справах, обвинувачувані по яких найчастіше прагнуть у період слідства і суду залишитися на свободі з метою перешкоджати вста¬новленню істини, володіючи "великими грошима", нерідко вдають¬ся до підкупу або тиску на свідків, шантажу, послуг корумпованих чиновників та інших "покровителів".
Недоречне застосування даного запобіжного заходу й стосовно особливо небезпечних рецидивістів, осіб, що вчинили насильницькі злочини або злочини в складі організованої злочинної групи.[19; 575]
Ця проблема потребує нового законодавчого розв’язання — внесення доповнень і змін до чинного законодавства.
Процесуальна характеристика ОСОБИСТОЇ ПОРУКИ
1. Особиста порука - це взяття на себе особами, що заслугову¬ють на довіру, поручительства за належну поведінку та явку обви¬нуваченого за викликом і обов'язку забезпечити за необхідності доставлення його до органів дізнання, досудового слідства чи до суду за першою про те вимогою.
Згідно зі ст. 152 КПК особиста порука полягає у відібранні від осіб, що за¬слуговують довір’я, письмового зобов’язання про те, що вони ручаються за належну поведінку та явку обвинува¬ченого за викликом і зобов’язуються при необхідності доставити його в органи дізнання, досудового слідства чи в суд на першу про те вимогу.
2 Спосіб запобігання: виконання поручителями під страхом кримінально-процесуальної відповідальності у вигляді грошового стяг¬нення обов’язку забезпечити належну поведінку та явку обвинува¬ченого до органів розслідування чи суду за першим викликом. Вико¬нання цього обов’язку здійснюється шляхом психологічного впливу поручителів на обвинуваченого.
3. Мета застосування: забезпечення належної поведінки обвину¬ваченого, яка б унеможливлювала ухилення його від слідства і суду та виконання процесуальних рішень, перешкоджання встановлен¬ню істини у справі, продовження ним злочинної діяльності.
4. Спеціальні підстави застосування збігаються із загальними під¬ставами застосування запобіжних заходів.
5. Умови застосування:
• поручителями можуть бути громадяни з високими моральними якостями, які чесно ставляться до праці та виконання громадських обов’язків, через що мають авторитет у колективі чи за місцем про¬живання і можуть завдяки цьому забезпечити належну поведінку обвинуваченого;
• кількість поручителів визначає орган дізнання, слідчий, суддя чи суд, але їх не може бути менше двох;
7. Строк дії: від моменту застосування до моменту зміни чи ска¬сування або до закінчення провадження у справі. Обмеження строку дії застави закон не передбачає.
8. Юридична відповідальність: кримінально-процесуальна:
- звернення застави в дохід держави (ч. 6 ст. 154-1 КПК);
- заміна застави більш суворим запобіжним заходом.
Закінчуючи процесуальну характеристику застави слід зазначити, що такий запобіжний захід набув широкої популярності в Західних країнах, зокрема в США.
Щодо України, то наразі в цій сфері маємо, нажаль, значні проблеми у поширенні застосування застави. Деякі вважають, що застосування запобіжного заходу застави є недоцільним, оскільки містить в собі занадто слабку основу, в основному економічну. До того ж необхідно врахувати, що в особі заставника можуть виступати як будь-яка фізична особа, так і організації, установи тощо. Аналіз практики показує, що застава, як запобіжний захід, обирається часто при здійсненні злочинів проти особистої власності (крадіжках, грабежах, знищення і пошкодження майна), зловживанням владою чи службовим становищем і до деякої міри при здійсненні злочинів проти особи. Застава має всі підстави стати дійовим запобіжним заходом у кримінальному процесі. В умовах реалізації ідеї правової держави, демократизації законодавства і практики його застосування застава набуває значення досить гуманного запобіжного заходу, що у багатьох випадках з урахуванням обставин справи й особистості об¬винувачуваного може бути застосована там, де раніше обирався такий запобіжний захід - тримання під вартою.
Проте її застосування повинно бути зваженим. В.М. Тертишник наголошує, що недоцільно її за¬стосування у справах про розкрадання в особливо значних розмірах, фінансовому шахрайстві і в інших аналогічних справах, справах, обвинувачувані по яких найчастіше прагнуть у період слідства і суду залишитися на свободі з метою перешкоджати вста¬новленню істини, володіючи "великими грошима", нерідко вдають¬ся до підкупу або тиску на свідків, шантажу, послуг корумпованих чиновників та інших "покровителів".
Недоречне застосування даного запобіжного заходу й стосовно особливо небезпечних рецидивістів, осіб, що вчинили насильницькі злочини або злочини в складі організованої злочинної групи.[19; 575]
Ця проблема потребує нового законодавчого розв’язання — внесення доповнень і змін до чинного законодавства.
Процесуальна характеристика ОСОБИСТОЇ ПОРУКИ
1. Особиста порука - це взяття на себе особами, що заслугову¬ють на довіру, поручительства за належну поведінку та явку обви¬нуваченого за викликом і обов'язку забезпечити за необхідності доставлення його до органів дізнання, досудового слідства чи до суду за першою про те вимогою.
Згідно зі ст. 152 КПК особиста порука полягає у відібранні від осіб, що за¬слуговують довір’я, письмового зобов’язання про те, що вони ручаються за належну поведінку та явку обвинува¬ченого за викликом і зобов’язуються при необхідності доставити його в органи дізнання, досудового слідства чи в суд на першу про те вимогу.
2 Спосіб запобігання: виконання поручителями під страхом кримінально-процесуальної відповідальності у вигляді грошового стяг¬нення обов’язку забезпечити належну поведінку та явку обвинува¬ченого до органів розслідування чи суду за першим викликом. Вико¬нання цього обов’язку здійснюється шляхом психологічного впливу поручителів на обвинуваченого.
3. Мета застосування: забезпечення належної поведінки обвину¬ваченого, яка б унеможливлювала ухилення його від слідства і суду та виконання процесуальних рішень, перешкоджання встановлен¬ню істини у справі, продовження ним злочинної діяльності.
4. Спеціальні підстави застосування збігаються із загальними під¬ставами застосування запобіжних заходів.
5. Умови застосування:
• поручителями можуть бути громадяни з високими моральними якостями, які чесно ставляться до праці та виконання громадських обов’язків, через що мають авторитет у колективі чи за місцем про¬живання і можуть завдяки цьому забезпечити належну поведінку обвинуваченого;
• кількість поручителів визначає орган дізнання, слідчий, суддя чи суд, але їх не може бути менше двох;
Новости загрузка новостей...