| Назва: | Способи подолання протидії слідству при допиті |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 38,07 KB |
| Скачувань: | 25 |
• Перешкоджання виконанню певних слідчих дій;
• Фальсифікація і знищення доказів.
Відповідно до цієї класифікації представлено тактичні прийоми та способи проведення допиту, що застосовуються для подолання протидії слідству.
Тактичні прийоми проведення допиту з метою подолання протидії слідству
Як зазначають Є. Д. Лук’янчиков тв Б. Є. Лук’янчиков, тактику можна розглядати як частину військового мистецтва, що містить теорію і практику підготовки, організації та ведення бою та як способи, прийоми досягнення певної мети, лінія поведінки когось. [10; 155]
Протидія розслідуванню передбачає ту чи іншу форму спілкування суб’єкта протидії зі слідчим. У структурі спілкування розрізняють три компоненти: перцептивний, комунікативний та інтерактивний. Зміст перцептивного компонента складають процеси сприйняття і розуміння один одного учасниками спілкування. Комунікативний компонент складається з обміну інформацією учасників спілкування. Інтерактивний компонент характеризує взаємодію учасників спілкування.
В аспекті перцепції суб’єкт протидії, розуміючи цілі та спрямованість дій слідчого, прагне вплинути на них у бажаний для себе бік. З комунікативної точки зору, протидія розслідуванню полягає, з одного боку, в прагненні суб’єкта одержати інформацію про задуми та дії слідчого, а з іншого боку – в передачі слідчому недостовірної чи прихованої інформації, або й взагалі в її прихованні від слідчого. Інтерактивний компонент у даному випадку виражається в конфліктній взаємодії, в суперечності, несумісності цілей сторін, що взаємодіють. [7]
Оскільки попереднє розслідування здійснюють спеціально вповноважені законом на його проведення особи – слідчі й співробітники органів дізнання – можна припустити, що протидія виражається в перешкоджанні здійсненню цими особами їхніх процесуальних повноважень.Проте, не завжди протидія спрямована проти конкретного слідчого, вона може спрямовуватися на перешкоджання виявленню і розслідуванню конкретного злочину органами розслідування взагалі.
Будь-яка слідча дія спрямована на одержання інформації про подію злочину. Разом з тим декілька слідчих дій орієнтовані як на інформаційний пошук, так і на здійснення психологічного впливу на різні категорії учасників слідства. До таких дій належать так звані комунікативні, тобто ті, в основі яких є безпосереднє спілкування. Це допит та очна ставка, які провадяться в умовах постійного контакту та діалогу між їх учасниками. Інформаційний обмін тут поєднується з психологічним впливом.
Мета допиту полягає в отриманні повних та достовірних показань допитуваної особи.
Процесуальний порядок допиту регламентується Кримінінально-процесуальним кодексом України (ст. 107, 143-146, 166-171, 201, 300, 303, 304, 307, 308, 311).
Допит є однією з головних слідчих дій. Оскільки допит провадиться при безпосередньому спілкуванні з конкретною особою, найголовніше місце в ньому займає пізнавальна та комунікативна діяльність слідчого.
Найчастіше провадиться допит підозрюваних, обвинувачених, свідків, потерпілих. Хоча існує суттєва різниця у соціальному та кримінально-процесуальному статусі осіб вказаних категорій, їх допит за психологічними критеріями змістовної та динамічної сторін має деякі загальні риси.
Допит будується поетапно:
- попереднє вивчення та аналіз обставин злочину;
- психологічна підготовка до допиту;
- виконання процедури суто допиту (допитування);
- фіксація ходу та результатів допиту;
- аналіз та оцінка результатів допиту.
Із вказаного лише перше та останнє виконуються звичайно поза контакту з допитуваним [9].
Конфліктна ситуація в процесі досудового слідства в кримінальній справі про будь-який злочин можлива завжди. У процесі розслідування кримінальної справи про злочин, як правило, застосовується система тактичних прийомів. Це, зокрема, стосується і такої слідчої дії, як допит. Система тактичних прийомів допиту — це порядок, зумовлений плановим правильним розташуванням у певному зв'язку процесуально-криміналістичних способів проведення допиту, що має своїм завданням доказування чи спростування обставин, заснованих на психолого-криміналістичному механізмі його реалізації, У даному випадку йдеться про науковий, логічно обґрунтований, законний порядок сукупності методів спеціальної діяльності слідчого.[8; 155] Це, зокрема, методи: психологічні, морально-етичні, «побутово-гіпнотичні» — неусвідомлювані, звичайно-гіпнотичні, навіювання, реальної логічної послідовності та ін. Серед криміналістів щодо проблеми тактичних прийомів переважає думка, що це «тактичні прийоми спілкування» — час, місце, технічні засоби тощо. Суб'єкт криміналістичної діяльності на основі власного досвіду виробляє оптимальний стиль спілкування з допитуваною особою:
1) стиль допиту дізнавача;
2) стиль допиту оперативного працівника;
3) стиль допиту слідчого;
4) стиль допиту начальника слідчого відділу;
5) стиль допиту прокурора;
6) стиль допиту судді.
• Фальсифікація і знищення доказів.
Відповідно до цієї класифікації представлено тактичні прийоми та способи проведення допиту, що застосовуються для подолання протидії слідству.
Тактичні прийоми проведення допиту з метою подолання протидії слідству
Як зазначають Є. Д. Лук’янчиков тв Б. Є. Лук’янчиков, тактику можна розглядати як частину військового мистецтва, що містить теорію і практику підготовки, організації та ведення бою та як способи, прийоми досягнення певної мети, лінія поведінки когось. [10; 155]
Протидія розслідуванню передбачає ту чи іншу форму спілкування суб’єкта протидії зі слідчим. У структурі спілкування розрізняють три компоненти: перцептивний, комунікативний та інтерактивний. Зміст перцептивного компонента складають процеси сприйняття і розуміння один одного учасниками спілкування. Комунікативний компонент складається з обміну інформацією учасників спілкування. Інтерактивний компонент характеризує взаємодію учасників спілкування.
В аспекті перцепції суб’єкт протидії, розуміючи цілі та спрямованість дій слідчого, прагне вплинути на них у бажаний для себе бік. З комунікативної точки зору, протидія розслідуванню полягає, з одного боку, в прагненні суб’єкта одержати інформацію про задуми та дії слідчого, а з іншого боку – в передачі слідчому недостовірної чи прихованої інформації, або й взагалі в її прихованні від слідчого. Інтерактивний компонент у даному випадку виражається в конфліктній взаємодії, в суперечності, несумісності цілей сторін, що взаємодіють. [7]
Оскільки попереднє розслідування здійснюють спеціально вповноважені законом на його проведення особи – слідчі й співробітники органів дізнання – можна припустити, що протидія виражається в перешкоджанні здійсненню цими особами їхніх процесуальних повноважень.Проте, не завжди протидія спрямована проти конкретного слідчого, вона може спрямовуватися на перешкоджання виявленню і розслідуванню конкретного злочину органами розслідування взагалі.
Будь-яка слідча дія спрямована на одержання інформації про подію злочину. Разом з тим декілька слідчих дій орієнтовані як на інформаційний пошук, так і на здійснення психологічного впливу на різні категорії учасників слідства. До таких дій належать так звані комунікативні, тобто ті, в основі яких є безпосереднє спілкування. Це допит та очна ставка, які провадяться в умовах постійного контакту та діалогу між їх учасниками. Інформаційний обмін тут поєднується з психологічним впливом.
Мета допиту полягає в отриманні повних та достовірних показань допитуваної особи.
Процесуальний порядок допиту регламентується Кримінінально-процесуальним кодексом України (ст. 107, 143-146, 166-171, 201, 300, 303, 304, 307, 308, 311).
Допит є однією з головних слідчих дій. Оскільки допит провадиться при безпосередньому спілкуванні з конкретною особою, найголовніше місце в ньому займає пізнавальна та комунікативна діяльність слідчого.
Найчастіше провадиться допит підозрюваних, обвинувачених, свідків, потерпілих. Хоча існує суттєва різниця у соціальному та кримінально-процесуальному статусі осіб вказаних категорій, їх допит за психологічними критеріями змістовної та динамічної сторін має деякі загальні риси.
Допит будується поетапно:
- попереднє вивчення та аналіз обставин злочину;
- психологічна підготовка до допиту;
- виконання процедури суто допиту (допитування);
- фіксація ходу та результатів допиту;
- аналіз та оцінка результатів допиту.
Із вказаного лише перше та останнє виконуються звичайно поза контакту з допитуваним [9].
Конфліктна ситуація в процесі досудового слідства в кримінальній справі про будь-який злочин можлива завжди. У процесі розслідування кримінальної справи про злочин, як правило, застосовується система тактичних прийомів. Це, зокрема, стосується і такої слідчої дії, як допит. Система тактичних прийомів допиту — це порядок, зумовлений плановим правильним розташуванням у певному зв'язку процесуально-криміналістичних способів проведення допиту, що має своїм завданням доказування чи спростування обставин, заснованих на психолого-криміналістичному механізмі його реалізації, У даному випадку йдеться про науковий, логічно обґрунтований, законний порядок сукупності методів спеціальної діяльності слідчого.[8; 155] Це, зокрема, методи: психологічні, морально-етичні, «побутово-гіпнотичні» — неусвідомлювані, звичайно-гіпнотичні, навіювання, реальної логічної послідовності та ін. Серед криміналістів щодо проблеми тактичних прийомів переважає думка, що це «тактичні прийоми спілкування» — час, місце, технічні засоби тощо. Суб'єкт криміналістичної діяльності на основі власного досвіду виробляє оптимальний стиль спілкування з допитуваною особою:
1) стиль допиту дізнавача;
2) стиль допиту оперативного працівника;
3) стиль допиту слідчого;
4) стиль допиту начальника слідчого відділу;
5) стиль допиту прокурора;
6) стиль допиту судді.