| Назва: | Формування оцінного ставлення студентів до музики як важливий компонент підготовки майбутнього вчителя |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 9,7 KB |
| Скачувань: | 12 |
З'ясувавши загальний напрям музичних інтересів студентів, було запропоновано їм дати естетичну оцінку одному з “улюблених” творів, бо майбутній вчитель мусить усвідомлювати своє захоплення музикою і вміти пояснювати оцінне ставлення до того чи іншого твору. Щоб з належною об'єктивністю визначити стан і рівень розвитку оцінного ставлення до музики, був розроблений “еталон виміру”, який складався з системи певних ознак та критеріїв, що характеризують структуру і зміст розвиненої естетичної оцінки. Необхідною умовою об'єктивної естетичної оцінки є, з одного боку, знання об'єктивної цінності твору, а з другого - врахування індивідуальних, несхематичних реакцій суб'єкта. Оскільки художній твір являє собою діалектичну єдність змісту і форми, оцінне ставлення обов'язково передбачає обізнаність з різноманітними виражальними елементами твору. Тому “еталон” естетичної оцінки може відповідати формулі Л. Виготського: “від форми художнього твору через функціональний аналіз її елементів і структури до відтворення естетичного реакції”. З огляду на щойно наведену структуру естетичної оцінки можна виділити такі найважливіші критерії оцінного ставлення: 1) ідейно-художній зміст твору; 2) характер і ступінь впливу художнього образу на слухача; 3) аналіз форми.
Як показали матеріали дослідів, більшість оцінних суджень студентів були дещо поверховими, адже опитувані не вміли змістовно і переконливо розповідати про музику, давати її образам яскраву та виразну характеристику. Деякі студенти, виявляючи в своїх відповідях емоційну захопленість музикою, не змогли розкрити семантичного значення її виражальних засобів. Інші повторювали в своїх оцінка відомі характеристики твору, не висловлюючи при цьому особистого ставлення до музики. Певна група відповідей являла собою формальний аналіз структурних елементів твору. Лише невелика частина оцінних суджень включала всі три критерії естетичної оцінки.
Отже, проведені дослідження показали, що оцінна діяльність студентів музично-педагогічних факультетів має істотні недоліки. Спеціальне музичне навчання. в процесі якого студенти набувають достатніх знань і навичок, безумовно, розвиває їхню музичну культуру. Для вироблення стійких принципів та критеріїв естетичної оцінки, для формування оцінного ставлення до художнього твору необхідна спеціальна та цілеспрямована підготовка.
Аналізуючи відповіді студентів, можна зробити висновок, що недостатній рівень розвитку оцінних суджень опитуваних пояснюється перш за все їхнім невмінням активно вжити набуті знання в процесі самостійного оцінювання того чи іншого музичного твору. Між системою уявлень про сутність естетичної цінності і власним ставленням до музики у багатьох опитуваних спостерігається певний розрив.
Засвоєння нормативних зразків об'єктивної естетичної цінності та перетворення їх в особисті переконання, стійкі оцінні принципи можливі лише за умов, якщо між теоретичним матеріалом, який вивчається студентами, та їхньою практичною діяльністю існуватиме тісний взаємозв'язок. Отже, найважливішою умовою формування оцінного ставлення є концентрація та взаємодія всіх форм навчання на факультеті. Центральною ланкою у виконанні цієї проблеми може бути клас спеціального інструмента. Саме метод індивідуальних занять дозволяє здійснити найтісніший взаємозв'язок теорії з практикою. За образним висловом Г.Нейгауза, індивідуальне навчання становить той пункт, де знання приводять до дії, а дія спирається на знання.
Насамперед на індивідуальних заняттях необхідно привчати студентів оцінювати власне виконання, щоб не тільки покращити його, а й створити умови для активізації їх творчої діяльності. Так як без власної оцінки творча діяльність неможлива. Форми роботи в цьому напрямку можуть бути різноманітні. Перш за все можна використати два типи оцінки: оцінку власного виконання і оцінку виконання інших товарів.
При оцінці власного виконання дуже важливо, щоб учні бачили і відзначали не тільки негативні риси, а й те хороше, чого вони досягли.
Без цього оцінка власного виконання може перетворитися на огульну самокритику. При оцінці менш вдалих моментів виконання і припущених помилок вчитель має виявити неабиякий такт, щоб не образити дітей і не підірвати їхню віру у власні можливості.
Корисно також дати учням прослухати один і той же твір у виконанні різних музикантів. Після прослухування треба обов'язково зробити аналіз, чітко визначивши особливості кожного варіанта виконання. Учні повинні усвідомити, що можуть існувати різні художньо цікаві інтерпретації одного і того ж твору.
Для створення творчої атмосфери під час розучування художнього твору дитина повинна брати участь у виборі того чи іншого трактування п'єси. Може виникнути питання: хіба варто студентам довіряти таку важливу справу - вибір найкращої інтерпретації твору? Зразу є зауважимо, що переш і останнє слово, звичайно, - за вчителем.
Як показали матеріали дослідів, більшість оцінних суджень студентів були дещо поверховими, адже опитувані не вміли змістовно і переконливо розповідати про музику, давати її образам яскраву та виразну характеристику. Деякі студенти, виявляючи в своїх відповідях емоційну захопленість музикою, не змогли розкрити семантичного значення її виражальних засобів. Інші повторювали в своїх оцінка відомі характеристики твору, не висловлюючи при цьому особистого ставлення до музики. Певна група відповідей являла собою формальний аналіз структурних елементів твору. Лише невелика частина оцінних суджень включала всі три критерії естетичної оцінки.
Отже, проведені дослідження показали, що оцінна діяльність студентів музично-педагогічних факультетів має істотні недоліки. Спеціальне музичне навчання. в процесі якого студенти набувають достатніх знань і навичок, безумовно, розвиває їхню музичну культуру. Для вироблення стійких принципів та критеріїв естетичної оцінки, для формування оцінного ставлення до художнього твору необхідна спеціальна та цілеспрямована підготовка.
Аналізуючи відповіді студентів, можна зробити висновок, що недостатній рівень розвитку оцінних суджень опитуваних пояснюється перш за все їхнім невмінням активно вжити набуті знання в процесі самостійного оцінювання того чи іншого музичного твору. Між системою уявлень про сутність естетичної цінності і власним ставленням до музики у багатьох опитуваних спостерігається певний розрив.
Засвоєння нормативних зразків об'єктивної естетичної цінності та перетворення їх в особисті переконання, стійкі оцінні принципи можливі лише за умов, якщо між теоретичним матеріалом, який вивчається студентами, та їхньою практичною діяльністю існуватиме тісний взаємозв'язок. Отже, найважливішою умовою формування оцінного ставлення є концентрація та взаємодія всіх форм навчання на факультеті. Центральною ланкою у виконанні цієї проблеми може бути клас спеціального інструмента. Саме метод індивідуальних занять дозволяє здійснити найтісніший взаємозв'язок теорії з практикою. За образним висловом Г.Нейгауза, індивідуальне навчання становить той пункт, де знання приводять до дії, а дія спирається на знання.
Насамперед на індивідуальних заняттях необхідно привчати студентів оцінювати власне виконання, щоб не тільки покращити його, а й створити умови для активізації їх творчої діяльності. Так як без власної оцінки творча діяльність неможлива. Форми роботи в цьому напрямку можуть бути різноманітні. Перш за все можна використати два типи оцінки: оцінку власного виконання і оцінку виконання інших товарів.
При оцінці власного виконання дуже важливо, щоб учні бачили і відзначали не тільки негативні риси, а й те хороше, чого вони досягли.
Без цього оцінка власного виконання може перетворитися на огульну самокритику. При оцінці менш вдалих моментів виконання і припущених помилок вчитель має виявити неабиякий такт, щоб не образити дітей і не підірвати їхню віру у власні можливості.
Корисно також дати учням прослухати один і той же твір у виконанні різних музикантів. Після прослухування треба обов'язково зробити аналіз, чітко визначивши особливості кожного варіанта виконання. Учні повинні усвідомити, що можуть існувати різні художньо цікаві інтерпретації одного і того ж твору.
Для створення творчої атмосфери під час розучування художнього твору дитина повинна брати участь у виборі того чи іншого трактування п'єси. Може виникнути питання: хіба варто студентам довіряти таку важливу справу - вибір найкращої інтерпретації твору? Зразу є зауважимо, що переш і останнє слово, звичайно, - за вчителем.