1 2 3 4 5

Прогресивні, реформісько-налаштовані єпископи організували Європейський Союз і спромоглися переконати більшість отців собору відкинути список кандидатів у соборні комісії, який сформувала курія із консервативних єпископів. Що привело до того, що із плином собору консервативний і прогресивний впливи вилились у компроміси;

У червні 1963 року помер Іван ХХІІІ. Новим папою обрали Монтіні Міланського як поміркованого прогресивного.

Четверта сесія завершилась месою 8 грудня 1965 року на свято Непорочного Зачаття.

Собор створив 16 документів. Усі 16 були проголошені папою, що дає їм найвищу владу у церкві. Це:

4 Конституції, дві Догматичні: про Церкву (КЦ) та про Боже Об'явлення (КО); Конституція про Святу Літургію (КЛ) та Душпастирська Конституція про Церкву в сучасному світі;

9 Декретів: про пастирський уряд єпископів в Церкві, про служіння і життя пресвітерів, про священицький вишкіл, про пристосоване оновлення чернечого життя, про апостолят мирян, про місійну діяльність Церкви, про екуменізм (ДЕ), про Східні Католицькі Церкви, про засоби суспільного повідомлення;

3 Декларації: про релігійну свободу, про відношення Церкви до нехристиянських релігій, про християнське виховання.

Католики не визнають ці документи за божественно натхненні як Біблію, але вони вважають, що Святий Дух керував Собором у їх написанні.

БОГОСЛОВ'Я ДРУГОГО ВАТИКАНСЬКОГО СОБОРУ

“На думку більшості Римо-Католиків, можливо найважливіші вчення … Ватикану ІІ - це узгодження із часом та оновлення церковної літургії, наголос на мирянстві та екуменізм” [11]. Ватикан ІІ дозволив використовувати розмовну мову разом із деяким залишком латини в літургії. Тепер вже, “дуже бажає собі того Мати Церква, щоб усіх взагалі вірних вести до тієї повної, свідомої та діяльної участи в літургійних відправах” (КЛ14), тобто у Месі. Дозволяються тепер і зміни в стилі служебної музики. “Результат такий, що Католики тепер поклоняються таким чином, що має вигляд і дає враження значно ближчому нагадуванні нашого, Лютеранського, поклоніння, ніж того, чим були Тридентійські обряди” [11].

Дозволяється також і причастя в обидвох видах. Меса розглядається не лише як умилостивлююча жертва, але й також як спільнотне споживання. Мирянам дозволяється і заохочується брати більш активну участь у парафіяльному житті. Як чоловіки, так і жінки можуть служити помічниками, лекторами, катехизаторами та адміністраторами. Конституція про Церкву навіть проголошує, що миряни у своїх життєвих світських покликах також можуть досягнути справжньої святості. Однак, залишається старий погляд на церкву як ієрархічну піраміду.

З метою запровадження екуменічного діалогу Собор стверджує, що Божих людей можна знайти і поза Римською Церквою (ДЕ3). Тепер ми - “роз'єднані брати” (ДЕ1), котрі “слушно називаються християнським ім'ям” (ДЕ3), але нас не визнають за “церкви”, лише за “громади”. “Бо тільки через єдину католицьку Церкву Христову, що є загальною допомогою спасіння, можна досягти повноту засобів спасіння” (ДЕ3). Таким чином, Ватикан ІІ дозволив Католицькій Церкві стати головною силою у сучасному екуменічному русі.

Стосовно питання про те, як поживає Святе Письмо на Соборі, є добрі новини і погані новини. Оскільки відбулася зміна в літургії з латини на розмовну мову, разом із розвитком трирічного календаря читань, більше католиків більше чує Святого Письма своєю рідною мовою, ніж вони це раніше чули протягом 15-ти століть. Однак, з іншого боку, Собор проголошує: “Священне Передання та Священне Писання становлять один священний депозит Божого слова, доручений Церкві” (КО10). “Те,що виходить, це те, що sola papa все ще стверджується, коли ж sola Scriptura все ще відкидається” [11].

“Те Передання, яке походить від апостолів, під проводом Святого Духа здосконалюється в Церкві: бо зростає пізнання переданих речей і слів чи з розважання і студій віруючих, що їх роздумують у своєму серці … , чи з внутрішнього розуміння духовних справ, що їх переживають, а чи з проповіді тих, які з єпископським насліддям перейняли певне дарування правди. Тобто, Церква з ходом століть постійно прямує до повноти Божої правди, доки в ній не сповняться слова Божі” (КО8), - пояснює Собор вчення про розвиток доктрини. “У роки після Собору Католицька біблійна наука стала повністю високо- критичною у своєму підході до Письма. Те, що потребувало двісті років для ліберальних Протестантських церков зробити із Біблією, Католицька Церква зробила за двадцять” [11], - додає пастор Ян.

1 2 3 4 5