| Назва: | Іслам |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 21,9 KB |
| Скачувань: | 77 |
Продане збираються в центрі міста біля Заповітної мечеті. У дворі її, крім карби знаходиться священне джерело Замзаги. Тут хаджі слухають проповіді, говорять молитви, обходять сім разів навколо Кааби. Кожен намагається поцілувати Чорний камінь чи хоча б доторкнутися до нього рукою. Потім починається біг між пагорбами Сада та Марва (за легендою коли Ізмаїла Хаджу (Агарі) бігала тут у пошуках води для свого сина.
Дев'ятого дня паломники йдуть у долину Арафат, де відбувається головний обряд хаджу перебування біля скелі Арафат, де стояв пророк під час останніх відвідин Мекки. Тут можна сидіти, лежати, стояти, ховатися від спеки у наметах, але не ходити. Цього дня прочани повинні постити. Постять і віруючі, які не беруть участі у хаджі. На світанку самого зуль-хаджа пілігрими відвідують долину Мекка, де в давнину знаходились язичницькі ідоли, кидають каміння у місця, де вони стояли. Після цього святкового різання жертовних тварин починаються найбільше мусульманське свято - жертвопринесення. Це свято відзначається через 70 днів після закінчення урази. Центральною ритуальною дією курбаш - байрану є принесення кривавої жертви (переважно барана чи верблюда). В цей день також здійснюється паломництво (хадж) до Мекки (Аравія).
В дні курбаш - байрану для жертвоприношень забирали найкращий скот. В це свято, за шаріатом, коза і вівця можуть бути заколотими “за гріхи” однієї людини, корова і бик - за семеро, а верблюд - за десятьох за ісламом пожертвування необхідне для того, щоб потрапити до раю. Потрапити туди можна минувши Сірат - міст, перекинутий над пеклом, він тонший за жіночий волос, гостріший за жало пера, шаблю і горячіший від вогню при вході на Сірат стоять верблюди, корови, барани, заколоті віруючими на курбан-байран. На них віруючі й перейдуть Сірат. Той, хто не приносив жертви самостійно не може перейти і утриматися на мості і впаде в пекло.
Після свята жертвопринесення прочани підстригають волосся та нігті (жінки відрізають невелике пасмо) й закопують їх у землю. Це ритуальне діяння починає вивільнення від стану іхраму. Потім всі повертаються до мекканської мечеті, обходять Каабу, пагорби Сада і Мавра. Хадж закінчено.
Багато прочан відвідують й Медину, щоб поклонитися гробниці Мухамеда. Додому вони повертаються у зеленій туніці, арабській бурмусі білій туніці. Цей одяг символізує вчинення хаджу. Коли прочани переступає рідний поріг у ній ріжуть жертовного барана, влаштовують святкову зустріч.
Оскільки не всім мусульманам доступний хадж, було прийнято кульмінаційну частину паломництва - жертвопринесення - здійснювати за місцем проживання, або там, де застане правовірного десятий день зу - ло - хаджа. У жертву приносять будь - яку худобу. Готують м'ясні страви, влаштовують благородні трапези.
Цей обряд пов'язаний з давньою легендою за якою прабатько арабів Ібрагім вигнав в пустелю улюбленого сина Ісмаїла та його матір - рабиню Хадасар (Агань). Аллах, щоправда не дав загинути їм від спраги: у пустелі вони знайшли колодязь з водою. Згодом навколо нього і виникла Мекка. Але Бог послав ще одне випробування Ібрагіму: звелів принести в жертву Ізмаїла. Коли Ібрагім підніс над сином ножа, Аллах дозволив замінити жертву ягням. Згодом Ібрагім з Ісмаїлом збудували у Мецці храм Каабу, де зберігався Чорний камінь, що впав з неба.
Мораль цієї легенди в тому, що людина повинна підкорятись волі Всевишнього, і тільки тоді матиме благословення. Легенда символізує і відмову від людських жертв, які приносили предки арабів.
Напередодні свята у мусульманських країнах відбуваються ярмарки тварин. Їх продають на спеціально відведених площах.
Худобу приносять у жертву не тільки на свято. Мусульманин, зарізавши ягня, роздає м'ясо правовірним, сподіваючись, що в нагороду за це Аллах допоможе владнати йому свої справи. Коли родину відвідує бажаний гість, теж ріжуть ягня, а його кров'ю змащують лоба гостя. І перед початком спорудження будинку мулла приносить у жертву ягня, повернувши його голову до Мекки, а кров'ю змочує фундамент.
Чим більше жертв принесе мусульманин за життя, тим простіше йому буде потрапити до раю.
В ісламі багато свят та пам'ятних дат відзначаються в нічний час. Це ніч присуду долі, ніч зачаття пророка, ніч його народження, ніч вознесіння пророка на небо.
Урада - байрам - свято розговіння, закінчення посту, яке справляється в перший день наступного за рамазаном місяця - шваля. Під час цього свята (воно триває три дні) віруючий повинен згідно з правилами ісламу, звітуватися за наступний піст, почати відбувати покарання в разі порушення і заплатити так зване “почищення свята перериву” - дітр - садана.
Занят (сплата податку).
До п'яти стовпів ісламу належить звичай збирання грошей у заможних членів мусульманської громади для роздачі їх бідним чи на користь мусульманського духовенства. В Корані це називається “очищення” (занят). Вважається, що у такий спосіб заможний очищається перед Аллахом за володіння надмірним багатством. Добровільне пожертвування.
Сенегат (обряд обрізання).
Дев'ятого дня паломники йдуть у долину Арафат, де відбувається головний обряд хаджу перебування біля скелі Арафат, де стояв пророк під час останніх відвідин Мекки. Тут можна сидіти, лежати, стояти, ховатися від спеки у наметах, але не ходити. Цього дня прочани повинні постити. Постять і віруючі, які не беруть участі у хаджі. На світанку самого зуль-хаджа пілігрими відвідують долину Мекка, де в давнину знаходились язичницькі ідоли, кидають каміння у місця, де вони стояли. Після цього святкового різання жертовних тварин починаються найбільше мусульманське свято - жертвопринесення. Це свято відзначається через 70 днів після закінчення урази. Центральною ритуальною дією курбаш - байрану є принесення кривавої жертви (переважно барана чи верблюда). В цей день також здійснюється паломництво (хадж) до Мекки (Аравія).
В дні курбаш - байрану для жертвоприношень забирали найкращий скот. В це свято, за шаріатом, коза і вівця можуть бути заколотими “за гріхи” однієї людини, корова і бик - за семеро, а верблюд - за десятьох за ісламом пожертвування необхідне для того, щоб потрапити до раю. Потрапити туди можна минувши Сірат - міст, перекинутий над пеклом, він тонший за жіночий волос, гостріший за жало пера, шаблю і горячіший від вогню при вході на Сірат стоять верблюди, корови, барани, заколоті віруючими на курбан-байран. На них віруючі й перейдуть Сірат. Той, хто не приносив жертви самостійно не може перейти і утриматися на мості і впаде в пекло.
Після свята жертвопринесення прочани підстригають волосся та нігті (жінки відрізають невелике пасмо) й закопують їх у землю. Це ритуальне діяння починає вивільнення від стану іхраму. Потім всі повертаються до мекканської мечеті, обходять Каабу, пагорби Сада і Мавра. Хадж закінчено.
Багато прочан відвідують й Медину, щоб поклонитися гробниці Мухамеда. Додому вони повертаються у зеленій туніці, арабській бурмусі білій туніці. Цей одяг символізує вчинення хаджу. Коли прочани переступає рідний поріг у ній ріжуть жертовного барана, влаштовують святкову зустріч.
Оскільки не всім мусульманам доступний хадж, було прийнято кульмінаційну частину паломництва - жертвопринесення - здійснювати за місцем проживання, або там, де застане правовірного десятий день зу - ло - хаджа. У жертву приносять будь - яку худобу. Готують м'ясні страви, влаштовують благородні трапези.
Цей обряд пов'язаний з давньою легендою за якою прабатько арабів Ібрагім вигнав в пустелю улюбленого сина Ісмаїла та його матір - рабиню Хадасар (Агань). Аллах, щоправда не дав загинути їм від спраги: у пустелі вони знайшли колодязь з водою. Згодом навколо нього і виникла Мекка. Але Бог послав ще одне випробування Ібрагіму: звелів принести в жертву Ізмаїла. Коли Ібрагім підніс над сином ножа, Аллах дозволив замінити жертву ягням. Згодом Ібрагім з Ісмаїлом збудували у Мецці храм Каабу, де зберігався Чорний камінь, що впав з неба.
Мораль цієї легенди в тому, що людина повинна підкорятись волі Всевишнього, і тільки тоді матиме благословення. Легенда символізує і відмову від людських жертв, які приносили предки арабів.
Напередодні свята у мусульманських країнах відбуваються ярмарки тварин. Їх продають на спеціально відведених площах.
Худобу приносять у жертву не тільки на свято. Мусульманин, зарізавши ягня, роздає м'ясо правовірним, сподіваючись, що в нагороду за це Аллах допоможе владнати йому свої справи. Коли родину відвідує бажаний гість, теж ріжуть ягня, а його кров'ю змащують лоба гостя. І перед початком спорудження будинку мулла приносить у жертву ягня, повернувши його голову до Мекки, а кров'ю змочує фундамент.
Чим більше жертв принесе мусульманин за життя, тим простіше йому буде потрапити до раю.
В ісламі багато свят та пам'ятних дат відзначаються в нічний час. Це ніч присуду долі, ніч зачаття пророка, ніч його народження, ніч вознесіння пророка на небо.
Урада - байрам - свято розговіння, закінчення посту, яке справляється в перший день наступного за рамазаном місяця - шваля. Під час цього свята (воно триває три дні) віруючий повинен згідно з правилами ісламу, звітуватися за наступний піст, почати відбувати покарання в разі порушення і заплатити так зване “почищення свята перериву” - дітр - садана.
Занят (сплата податку).
До п'яти стовпів ісламу належить звичай збирання грошей у заможних членів мусульманської громади для роздачі їх бідним чи на користь мусульманського духовенства. В Корані це називається “очищення” (занят). Вважається, що у такий спосіб заможний очищається перед Аллахом за володіння надмірним багатством. Добровільне пожертвування.
Сенегат (обряд обрізання).
Новости загрузка новостей...