1 2 3 4 5

Церква, що стояла так далеко від свого ідеалу і так що недбало відносилася до своїх обов'язків опинилась перед новою, грізною небезпекою, яка загрожувала у корені підірвати її могутність. Ця небезпека пробудження свідомості в масах. Цей рух починається вже в XII столітті, пізніше воно зробило Європу центром науки, мистецтва і взагалі одним з основних центрів світової цивілізації. Само собою цей розвиток не могло не супроводжуватися виникнення сумнівів і критики існуючого порядку. Як тільки люди почали розглядати й обговорювати питання, навіть згадувати про які раніш не приходило в голову, вони з неминучою очевидністю відзначили величезну прірву, що лежала між навчанням Церкви і діяннями її служителів, між поводженням священиків і ченців і даними ними обітницями. У кращих школах Європи учні вивчали давньогрецькі, арабські, древнєєврейському рукопису і черпали з цих щедрих джерел нові ідеї, поняття, знання. Хрестові походи теж зіграли в цій справі немаловажну роль. Древні рукописи, що перевозилися через море, витвори мистецтва і культури усе зіграло свою немаловажну роль у цій спробі відродження. Відбувся могутній сплеск інтересу до наук: таким як фізика, хімія, геометрія, астрономія. Церква прекрасно розуміла всю небезпеку, що несе із собою розвиток наук. Але ще велику небезпеку являло собою відродження Римського права. Люди з подивом побачили що існує разюче проста й у теж час справедлива система правосуддя з, що не йшли ні в яке порівняння громіздка, несистематизована система канонічного права і груба подоба правосуддя феодального звичайного права.

Що з'явилися в цей час єресі різко відрізнялися від раніше існувавній єресей, вигаданих високовченими богословами за допомогою схоластичних прийомів. Єресь цього періоду спочатку поширювалася в масах простого народу і вже пізніше порозумівалася й улаштовувалася ученими єретиками. А тому що, що природно, бідна і пригноблена маса складала велику частину парафіян, те й удар нанесений злиденними проповідниками був особливо сильний.

Усі єресі тієї епохи можна було підрозділити на двох частин:

сектанти, що твердо дотримували основних положень християнства, заперечуючи інститут священиків,

маніхєї.

Серед сектантів прийнято виділяти катарів, вальденцев і альбігійців. Останні були практично знищені під час хрестового походу проти них.

Вальденці

1 2 3 4 5