| Назва: | Поняття релігії |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 9,38 KB |
| Скачувань: | 42 |
Цей зв'язок, вважає О.Мень, здійснюється перш за все за до¬помогою особливого виду духовного пізнання - релігійного досліду. Релігійний досвід можна у самих загальних рисах визначи¬ти як переживання, що пов'язані з відчуттям реальної присут¬ності у нашому житті, у існуванні усіх людей та всього Всесвіту якогось Вищого початку. Кінцева мета богословсько-теологіч¬ного підходу - це захист та виправдання релігійного віровчен¬ня , доказ вічної цінності релігії для кожної конкретної людини та людства взагалі.
Богословсько-теологічному підходу до релігії, як до підходу «зсередини», протистоїть філософський та науковий методи роз'яснення релігії, як підходи «іззовні» - богословсько-теоло¬гічний підхід здійснюється на основі прийняття релігійного віро¬вчення як початкової та безперечної істини.
Для філософської методології властиві універсалізм та субстанціалізм, філософія прагне з'ясувати всі явища та пронеси дійсності з точки зору виявлення їх загальних принципів та законів, ви¬значення «сутності» речей, процесів та явищ їй характерний критичний підхід до всіх явищ дійсності, у тому числі і до релігії. Філософія, на відміну від теологи, не задовольняється прийнят¬тям на віру все ставить під сумнів. Це не значить, що її метою є руйнування колективних вірувань, моральних підвалин людсько¬го буття. Філософи беруть під сумнів для того, щоб перевірити, наскільки міцні ці людські установлення, позбавитись тих з них, як виявили свою неістинність, а ті, які витримали перевірку, - поставити на більш міцний щабель знань Реально ж філософія являє собою велику кількість вчень, шкіл, течій та напрямків. Існує напрямок релігійної філософи, у якому засобами філо¬софської методології досягається така ж сама мета, що і у бого¬словське теологічному підході до релігії. Разом з релігійною філо¬софією у XVII-XVIII століттях зароджується філософія релігії. У філософії релігії також набуває перевагу позитивна тенденція у відношенні оцінки ролі релігії у житті людини та суспільства. Але тлумачення релігії виходить за межі того або іншого на¬прямку релігії, релігійних конфесій. У межах філософи релігії існує деїзм, що тлумачить Бога, як найвищий Розум, з буттям якого пов'язано будову Всесвіту, а також пантеїзм, що розчиняє Бога у природі та культурі.
Суттєвий вплив на становлення релігієзнавства справила ма¬теріалістична тенденція в філософи релігії, яскравим представ¬ником якої був німецький філософ Л Фейєрбах (1804-1872).
Л Фейєрбах намагався розкрити емоційно-психологічні та гно¬сеологічні механізми виникнення релігії. Вирішальне значення у формуванні релігійних образів він надавав силі уявлення, фан¬тазії, яку називав «теоретичною» причиною релігії.
У працях Л Фейєрбаха здійснюється абстрактно-філософський підхід до пояснення земної основи, людського джерела релігій¬них вірувань. Л Фейєрбах дивився на людину взагалі, як на при¬родне створіння поза його соціальних характеристик.
Філософський аналіз релігії створюється у європейській куль¬турі, починаючи з XVII-XVIII століть, він панує аж до середи¬ни XIX століття
З середини XIX сторіччя поряд з теологічним та філософським починає формуватися науковий підхід. У чому ж полягає відмінність між філософським та науковим підходом у дослід¬женні релігії? Ця розбіжність є як у предметній сфері, так і у методах дослідження. Предметною сферою філософії є дослідження дійсності під кутом зору світоглядних проблем. Тому філо¬софія акцентує на вивченні світоглядного боку релігії. Для філо¬софів найбільш суттєвим є те, як вирішується у релігії проблема створення буття, що первинне духовний чи матеріальний поча¬ток Бог створив цей світ, у тому числі і людину, або людина створила у своїй свідомості Бога. Предметом науки про релігію не є проблема створення буття, або предмет релігійної віри - Бог та всі його атрибути. Наука вивчає релігію як одну із сторін суспільного життя, у її зв'язках та взаємодією з іншими галузя¬ми цього життя яким шляхом формується релігія, як ті або інші релігійні системи пояснюють світ, які цінності, норми та образи поведінки вони формують у людей, як діють ті або інші релігійні організації, які функції має релігія у суспільстві.
Відмінність між філософією та наукою виявляється не тільки у предметній сфері, але також і в методах дослідження релігії. Філософія не провадить емпіричного дослідження дійсності.
Богословсько-теологічному підходу до релігії, як до підходу «зсередини», протистоїть філософський та науковий методи роз'яснення релігії, як підходи «іззовні» - богословсько-теоло¬гічний підхід здійснюється на основі прийняття релігійного віро¬вчення як початкової та безперечної істини.
Для філософської методології властиві універсалізм та субстанціалізм, філософія прагне з'ясувати всі явища та пронеси дійсності з точки зору виявлення їх загальних принципів та законів, ви¬значення «сутності» речей, процесів та явищ їй характерний критичний підхід до всіх явищ дійсності, у тому числі і до релігії. Філософія, на відміну від теологи, не задовольняється прийнят¬тям на віру все ставить під сумнів. Це не значить, що її метою є руйнування колективних вірувань, моральних підвалин людсько¬го буття. Філософи беруть під сумнів для того, щоб перевірити, наскільки міцні ці людські установлення, позбавитись тих з них, як виявили свою неістинність, а ті, які витримали перевірку, - поставити на більш міцний щабель знань Реально ж філософія являє собою велику кількість вчень, шкіл, течій та напрямків. Існує напрямок релігійної філософи, у якому засобами філо¬софської методології досягається така ж сама мета, що і у бого¬словське теологічному підході до релігії. Разом з релігійною філо¬софією у XVII-XVIII століттях зароджується філософія релігії. У філософії релігії також набуває перевагу позитивна тенденція у відношенні оцінки ролі релігії у житті людини та суспільства. Але тлумачення релігії виходить за межі того або іншого на¬прямку релігії, релігійних конфесій. У межах філософи релігії існує деїзм, що тлумачить Бога, як найвищий Розум, з буттям якого пов'язано будову Всесвіту, а також пантеїзм, що розчиняє Бога у природі та культурі.
Суттєвий вплив на становлення релігієзнавства справила ма¬теріалістична тенденція в філософи релігії, яскравим представ¬ником якої був німецький філософ Л Фейєрбах (1804-1872).
Л Фейєрбах намагався розкрити емоційно-психологічні та гно¬сеологічні механізми виникнення релігії. Вирішальне значення у формуванні релігійних образів він надавав силі уявлення, фан¬тазії, яку називав «теоретичною» причиною релігії.
У працях Л Фейєрбаха здійснюється абстрактно-філософський підхід до пояснення земної основи, людського джерела релігій¬них вірувань. Л Фейєрбах дивився на людину взагалі, як на при¬родне створіння поза його соціальних характеристик.
Філософський аналіз релігії створюється у європейській куль¬турі, починаючи з XVII-XVIII століть, він панує аж до середи¬ни XIX століття
З середини XIX сторіччя поряд з теологічним та філософським починає формуватися науковий підхід. У чому ж полягає відмінність між філософським та науковим підходом у дослід¬женні релігії? Ця розбіжність є як у предметній сфері, так і у методах дослідження. Предметною сферою філософії є дослідження дійсності під кутом зору світоглядних проблем. Тому філо¬софія акцентує на вивченні світоглядного боку релігії. Для філо¬софів найбільш суттєвим є те, як вирішується у релігії проблема створення буття, що первинне духовний чи матеріальний поча¬ток Бог створив цей світ, у тому числі і людину, або людина створила у своїй свідомості Бога. Предметом науки про релігію не є проблема створення буття, або предмет релігійної віри - Бог та всі його атрибути. Наука вивчає релігію як одну із сторін суспільного життя, у її зв'язках та взаємодією з іншими галузя¬ми цього життя яким шляхом формується релігія, як ті або інші релігійні системи пояснюють світ, які цінності, норми та образи поведінки вони формують у людей, як діють ті або інші релігійні організації, які функції має релігія у суспільстві.
Відмінність між філософією та наукою виявляється не тільки у предметній сфері, але також і в методах дослідження релігії. Філософія не провадить емпіричного дослідження дійсності.