| Назва: | Поняття релігії |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 9,38 KB |
| Скачувань: | 42 |
У науковому релігієзнавстві з самого початку його формуван¬ня широко застосовується історичний метод, що передбачає вивчення релігійних систем у процесі їх виникнення, станов¬лення та розвитку, а також урахування взаємодії у цьому про¬цесі як загальних закономірностей історії, так і своєрідних кон¬кретних обставин. Історичний метод може бути розслідуваним у вигляді генетичного підходу, коли дослідник виводить асі по¬слідовні стадії з початкової фази. У розвитку цієї процедури важливе значення має відшукування усіх проміжних стадій у ланцюзі еволюції релігії. Активно використовуються у релігіє¬знавстві і порівняльно-історичні дослідження. У ході цього дос¬лідження здійснюється порівняння різноманітних етапів роз витку однієї релігії у різних моментах часу, всіляких релігій що існують одночасно, але стоять на інших етапах розвитку, провадиться реконструкція тенденцій розвитку.
Проблема «мінімуму» релігії має ряд аспектів. Перший аспект пов'язаний з визначенням тієї сфери релігійного життя, у якій слід шукати цей «мінімум». Тут позначались три основних підхо¬ди. Перший підхід стверджує що цей «мінімум» слід шукати у сфері релігійної свідомості в особливості поглядів, уявлень і почуттів та переживань віруючих. Другий підхід стверджує, що специфіка релігії пов'язана з культовою діяльністю. Третій - з релігійними організаціями.
Більшість релігієзнавців вважає, що «мінімум» релігії слід шу¬кати у сфері релігійної свідомості Вони, як правило, пов'язують релігію з вірою. Не випадково, що і в широкому обігу слово «віруючий» ототожнюється з поняттям «релігійна людина».
Усяка віра має свій предмет. Людина не просто вірить, а вірить у щось. Це «щось» не може виступати предметом віри у вигляді незалежної від свідомості об'єктивної дійсності. Не можна віри¬ти у об'єкт як такий, а можна вірити тільки в ті або інші наші уявлення про цей об'єкт. Наприклад, вірити, що цей об'єкт існує, що він наділений тими або іншими характеристиками
Таким чином, віра - це елемент людської свідомості, і вона безпосередньо спрямована на ті чи інші утворення свідомості поняття, уявлення образи теорії та ін.
Вчені відзначають, що предметом віри є гіпотетичні уявлення, образи, поняття та теорії. Але не всі гіпотези стають предметом віри.
Важливо відзначити, як активне емоційне та оціночне особи¬сте відношення до свого предмета неминуче захоплює і вольо¬вий процес та проявляється у тій чи іншій поведінці особис¬тості.
Віра, як складовий момент акту вольового вибору, відбиває стверджувальну силу духу. Вона необхідна людині для мобілі¬зації її духовних та фізичних сил у відповідних проблематичних ситуаціях за браком інформації, відсутності логічних доказів, через сумніви.
Предметом релігійної віри є надприродне. Надприродне, за твердженням віруючих, не підпорядковане законам навколиш¬нього світу, перебуває по той бік та порушує їх природний хід. Релігійна людина вірує у виключний характер надприродних істот або сил, і зокрема, не застосовує до них звичайні критерії емпі¬ричної вірогідності.
Проблема «мінімуму» релігії має ряд аспектів. Перший аспект пов'язаний з визначенням тієї сфери релігійного життя, у якій слід шукати цей «мінімум». Тут позначались три основних підхо¬ди. Перший підхід стверджує що цей «мінімум» слід шукати у сфері релігійної свідомості в особливості поглядів, уявлень і почуттів та переживань віруючих. Другий підхід стверджує, що специфіка релігії пов'язана з культовою діяльністю. Третій - з релігійними організаціями.
Більшість релігієзнавців вважає, що «мінімум» релігії слід шу¬кати у сфері релігійної свідомості Вони, як правило, пов'язують релігію з вірою. Не випадково, що і в широкому обігу слово «віруючий» ототожнюється з поняттям «релігійна людина».
Усяка віра має свій предмет. Людина не просто вірить, а вірить у щось. Це «щось» не може виступати предметом віри у вигляді незалежної від свідомості об'єктивної дійсності. Не можна віри¬ти у об'єкт як такий, а можна вірити тільки в ті або інші наші уявлення про цей об'єкт. Наприклад, вірити, що цей об'єкт існує, що він наділений тими або іншими характеристиками
Таким чином, віра - це елемент людської свідомості, і вона безпосередньо спрямована на ті чи інші утворення свідомості поняття, уявлення образи теорії та ін.
Вчені відзначають, що предметом віри є гіпотетичні уявлення, образи, поняття та теорії. Але не всі гіпотези стають предметом віри.
Важливо відзначити, як активне емоційне та оціночне особи¬сте відношення до свого предмета неминуче захоплює і вольо¬вий процес та проявляється у тій чи іншій поведінці особис¬тості.
Віра, як складовий момент акту вольового вибору, відбиває стверджувальну силу духу. Вона необхідна людині для мобілі¬зації її духовних та фізичних сил у відповідних проблематичних ситуаціях за браком інформації, відсутності логічних доказів, через сумніви.
Предметом релігійної віри є надприродне. Надприродне, за твердженням віруючих, не підпорядковане законам навколиш¬нього світу, перебуває по той бік та порушує їх природний хід. Релігійна людина вірує у виключний характер надприродних істот або сил, і зокрема, не застосовує до них звичайні критерії емпі¬ричної вірогідності.