| Назва: | Проблема впливу релігії на способи діяльності в економічній системі |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 35,56 KB |
| Скачувань: | 19 |
На дохристиянських етапах розвитку суспільства, на думку П. Флоренського, людина орієнтує власну Діяльність на "матеріальні інтереси", розвиваючи ли¬ше матеріальну культуру. "Одухотворятися" душа людини починає лише після Ісуса Христа. Саме з "Богоявлення" особливого значення у духовно-історичному розвитку набуває Софія, Божественна Премудрість, яка виводить людину зі стану "духовного сну" і за¬безпечує розвиток духовної культури. П. Флоренський розробляє власну концепцію, яка здобула назву «софоологія» де намагається висвітлити духовність людини як результат дії Софд, що є проміжною лан¬кою між Богом і людиною, наближає першого до останньої і повертає останню до першого. Він пев¬ним чином заперечував творчу діяльність людини як справжнього творця культурних цінностей, не враховуючи динамізму історичного розвитку куль¬тури.
Сучасні православні богослови, йдучи за Флоренським, визначають духовну культуру як незем¬не, надприродне явище, обмежують її лише релі¬гійними ідеями та морально-релігійними вимогами. При цьому не беруться до уваги матеріальна основа! культури, її значення, нерозривна єдність матерії- альної і духовної сторін культури.
Подібна точка зору існує в католицькій та про¬тестантській культурології. Зокрема, в пастирській конституції, схваленій II Ватиканським собором (1962-1965 рр.), підкреслюється, що християнське віровчення обновлює і очищує духовну культуру, підносячи її розвиток на новий щабель. Проте¬стантська теологія також розглядає релігію як суб¬станцію духовної діяльності людини, як форму осмислення і правильного сприйняття культурних цінностей.
У свою чергу, мусульманські культурологи нази¬вають іслам "цивілізаторською релігією" і стверджу¬ють, що всім досягненням в науці, культурі мусуль¬манський світ зобов'язаний ісламу.
Таким чином, наведені богословські системи вва¬жають релігію тією єдиною основою, лише на грунті якої могла виникнути і досягти висот духовна куль¬тура.
З наукової точки зору, духовна культура виступає механізмом передачі нагромаджених суспільством різ¬номанітних цінностей і традицій, охоплює сферу ду¬ховного виробництва, куди входять такі форми суспі¬льної свідомості, як філософія, мистецтво, політика, право, етика, наука, в т. ч. релігія. Наукова концепція виходить з органічної єдності матеріальної і духовної культури. При цьому підході переважаюча роль нада¬ється матеріальним основам культури.
Духовній культурі властиві певні особливості: во¬на має історичну обумовленість, фіксує національні особливості, включає в себе загальнолюдські цінності. Все це є характерним для усіх феноменів духовної культури, в т. ч. для релігії, яка також створюється людством і служить людству.
Отже, релігія є складним духовним утворенням. Зазначимо, що до недавнього часу наша література надавала їй вкрай спрощену оцінку. Релігія визна¬чалась як система "невіглаських" уявлень про світ і людину.
Як особлива система духовної діяльності людей, релігія має власну специфічну структуру, В ній можна виділити такі основні елементи, як релігійна сві¬домість, релігійні почуття, релігійний культ, релігійні організації.
Релігійна свідомість включає два взаємопов'яза¬них і водночас відносно самостійних рівні: релігійні психологію та ідеологію.
Релігійна психологія - це сукупність властивих масі віруючих уявлень, почуттів, настроїв, звичок, тради¬цій, пов'язаних із певною системою релігійних ідей.
Релігійна ідеологія - це більш чи менш струнка система ідей, розробкою та пропагандою яких займа¬ються релігійні організації, професійні богослови та служителі культу.
В історичному аспекті релігійні психологія та іде¬ологія стають сходинками розвитку релігії.
Релігійна ідеологія в сучасних релігіях включає в себе теологію, або богослов'я, богословські концепції економіки, політики, права, мистецтва, релігійну фі¬лософію тощо. Найважливішою частиною релігійної ідеології є теологія. Вона формулює докази ідеї Бога, Дає систематизований виклад релігійних поглядів на світ, людину в світі, на сенс її буття.
Джерелом ідеології кожної релігії є її святе пи¬сання (Тригатака - у буддистів, Біблія - у християн, Коран - у мусульман та ін.).
Головною соціальною функцією релігії є функція ілюзорно-компенсаторна. Релігія для віруючого - на¬самперед компенсація (хай навіть ілюзорна) усіх тягот його земного буття. У свідомості релігійної людини відбувається перетворення тяжкої дійсності у бачення картин райського буття, ідеального світу, де панують рівність і свобода.
Сучасні православні богослови, йдучи за Флоренським, визначають духовну культуру як незем¬не, надприродне явище, обмежують її лише релі¬гійними ідеями та морально-релігійними вимогами. При цьому не беруться до уваги матеріальна основа! культури, її значення, нерозривна єдність матерії- альної і духовної сторін культури.
Подібна точка зору існує в католицькій та про¬тестантській культурології. Зокрема, в пастирській конституції, схваленій II Ватиканським собором (1962-1965 рр.), підкреслюється, що християнське віровчення обновлює і очищує духовну культуру, підносячи її розвиток на новий щабель. Проте¬стантська теологія також розглядає релігію як суб¬станцію духовної діяльності людини, як форму осмислення і правильного сприйняття культурних цінностей.
У свою чергу, мусульманські культурологи нази¬вають іслам "цивілізаторською релігією" і стверджу¬ють, що всім досягненням в науці, культурі мусуль¬манський світ зобов'язаний ісламу.
Таким чином, наведені богословські системи вва¬жають релігію тією єдиною основою, лише на грунті якої могла виникнути і досягти висот духовна куль¬тура.
З наукової точки зору, духовна культура виступає механізмом передачі нагромаджених суспільством різ¬номанітних цінностей і традицій, охоплює сферу ду¬ховного виробництва, куди входять такі форми суспі¬льної свідомості, як філософія, мистецтво, політика, право, етика, наука, в т. ч. релігія. Наукова концепція виходить з органічної єдності матеріальної і духовної культури. При цьому підході переважаюча роль нада¬ється матеріальним основам культури.
Духовній культурі властиві певні особливості: во¬на має історичну обумовленість, фіксує національні особливості, включає в себе загальнолюдські цінності. Все це є характерним для усіх феноменів духовної культури, в т. ч. для релігії, яка також створюється людством і служить людству.
Отже, релігія є складним духовним утворенням. Зазначимо, що до недавнього часу наша література надавала їй вкрай спрощену оцінку. Релігія визна¬чалась як система "невіглаських" уявлень про світ і людину.
Як особлива система духовної діяльності людей, релігія має власну специфічну структуру, В ній можна виділити такі основні елементи, як релігійна сві¬домість, релігійні почуття, релігійний культ, релігійні організації.
Релігійна свідомість включає два взаємопов'яза¬них і водночас відносно самостійних рівні: релігійні психологію та ідеологію.
Релігійна психологія - це сукупність властивих масі віруючих уявлень, почуттів, настроїв, звичок, тради¬цій, пов'язаних із певною системою релігійних ідей.
Релігійна ідеологія - це більш чи менш струнка система ідей, розробкою та пропагандою яких займа¬ються релігійні організації, професійні богослови та служителі культу.
В історичному аспекті релігійні психологія та іде¬ологія стають сходинками розвитку релігії.
Релігійна ідеологія в сучасних релігіях включає в себе теологію, або богослов'я, богословські концепції економіки, політики, права, мистецтва, релігійну фі¬лософію тощо. Найважливішою частиною релігійної ідеології є теологія. Вона формулює докази ідеї Бога, Дає систематизований виклад релігійних поглядів на світ, людину в світі, на сенс її буття.
Джерелом ідеології кожної релігії є її святе пи¬сання (Тригатака - у буддистів, Біблія - у християн, Коран - у мусульман та ін.).
Головною соціальною функцією релігії є функція ілюзорно-компенсаторна. Релігія для віруючого - на¬самперед компенсація (хай навіть ілюзорна) усіх тягот його земного буття. У свідомості релігійної людини відбувається перетворення тяжкої дійсності у бачення картин райського буття, ідеального світу, де панують рівність і свобода.