| Назва: | Проблема впливу релігії на способи діяльності в економічній системі |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 35,56 KB |
| Скачувань: | 19 |
Конфуціанська централізована держава, що існу¬вала за рахунок ренти - податку на селян, не стиму¬лювала надмірного розвитку приватного землеробства. Якщо посилення приватного сектора перевищувало припустимі межі, це призводило до значного знижен¬ня прибутків у казні й розладу всієї адміністративної системи. Виникала криза, і в цей момент починала діяти конфуціанська теза про відповідальність імпе¬раторів та їхніх чиновників за нерозумне керівництво. Після кризи центральна влада в особі нового імператора та його оточення ставала сильнішою, а приватний сектор повинен був розпочинати все спо¬чатку.
Приблизно таку саму роль відігравало конфу¬ціанство і в соціальних процесах.
Конфуціанство виступало і як регулятор у взаємо¬відносинах країни з небом і від імені неба - з різними племенами й народами, що населяли світ.
Конфуціанство підтримало і піднесло створення ще в інсько-чжоуський період культу правителя, імператора, "сина Неба", який управляв Піднебесною від імені великого Неба. З плином часу склався справжній культ Піднебесної серединної держави, яка розглядалась як центр Всесвіту, вершина світової цивілізації, зосередження істини, мудрості, знання і культури, реалізації священної волі Неба. Звідси по¬чинався поділ всього світу на цивілізований Китай і варварів, які населяли околиці і животіли в темноті, безкультур'ї і черпали культуру з одного джерела - з центру світу - Китаю.
За конкретних умов китайської імперії кон¬фуціанство відігравало роль основної релігії, викону¬вало функції офіційної державної ідеології. Висунута конфуціанством на перший план і старанно культи¬вована соціальна етика з її орієнтацією на моральну досконалість індивіда у межах корпорації і суворо фіксованих, освячених авторитетом давності норм побуту, є, по суті, еквівалентом тієї сліпої і забарвле¬ної істини, іноді навіть екстазом віри, що лежить в основі інших релігій.
Не будучи релігією у повному розумінні слова, конфуціанство стало більшим, ніж просто релігія.
Конфуціанство - це також і політика, і адмі¬ністративна система, і верховний регулятор еко¬номічних і соціальних процесів - словом, основа всього китайського способу життя, принцип ор¬ганізації китайського суспільства, квінтесенція китай¬ської цивілізації.
Можна сказати, що саме завдяки конфуціанству з усім його культом стародавності й консерватизмом китайська держава і суспільство не тільки проіс¬нували понад дві тисячі років у майже незмінному вигляді, а й засвоїли гігантську силу консервативної інерції.
Понад дві тисячі рокш конфуціанство формувало уми й почуття китайців, впливало на їхні переконан¬ня, психологію, поведінку, мислення, сприймання, на їхній побут і спосіб життя. У цьому розумінні конфуціанство не поступається жодній з великих релігій світу. Протягом цієї історії верхи китайського су¬спільства жили за конфуціанськими нормами, вико¬нуючи обряди і ритуали на честь предків, неба і землі згідно з вимогами Ліцзі.
Будь-хто з тих, хто стояв вище рівня простолю¬динів або намагався висунутися з його середовища, повинен був підкорити своє життя дотриманню цих норм і церемоній; без їх знання і дотримання ніхто не міг розраховувати на повагу, престиж, успіх у житті. Але ні суспільство в цілому, ні людина окремо, як би вони не були скуті офіційними догмами кон¬фуціанства, не могли завжди керуватися тільки ними.
Однією з важливих функцій релігії є функція сві¬тоглядна. Вона полягає в тому, що релігія намагаєть¬ся створити власну картину світу, більш того, - вла¬сні соціально-гносеологічні схеми вдосконалення су¬спільного життя, визначити місце і роль людини в системі природи та суспільства.
Зміст релігійного світогляду - не божественний, а людський, або, краще сказати - суспільний, незва¬жаючи на його фантастичність.
релігія виконує регулятивну функцію. Як будь-яка інша сфера духовної культури, вона створює певну систему норм і цінностей, але специфіка яких поля¬гає насамперед у збереженні й закріпленні віри у надприродне. Цьому завданню підпорядковані не тільки культові дії, а й сімейно-побутові стосунки, система традицій і звичок. Підкреслимо, що релігія асимілювала багато елементів загальнолюдської мора¬лі. А оскільки Бог, за висловом Ф. Енгельса, є відо¬браженням абстрактної людини, то і релігійна мораль багато в чому має не якийсь надприродний, а люд¬ський, суспільний характер.
За певних історичних умов релігія виконує функ¬цію інтегрування, тобто функцію збереження і зміц¬нення існуючої соціальної системи. Такою, наприк¬лад, була роль католицизму в феодальному сус¬пільстві, православ'я у дореволюційній Росії. Однак у ряді випадків релігія може стати і прапором соціаль¬ного протесту, як це було, наприклад, із середньовіч¬ними єресями та сектами, з протестантизмом, прихи¬льники якого в епоху його зародження боролись про¬ти феодальних порядків.
Приблизно таку саму роль відігравало конфу¬ціанство і в соціальних процесах.
Конфуціанство виступало і як регулятор у взаємо¬відносинах країни з небом і від імені неба - з різними племенами й народами, що населяли світ.
Конфуціанство підтримало і піднесло створення ще в інсько-чжоуський період культу правителя, імператора, "сина Неба", який управляв Піднебесною від імені великого Неба. З плином часу склався справжній культ Піднебесної серединної держави, яка розглядалась як центр Всесвіту, вершина світової цивілізації, зосередження істини, мудрості, знання і культури, реалізації священної волі Неба. Звідси по¬чинався поділ всього світу на цивілізований Китай і варварів, які населяли околиці і животіли в темноті, безкультур'ї і черпали культуру з одного джерела - з центру світу - Китаю.
За конкретних умов китайської імперії кон¬фуціанство відігравало роль основної релігії, викону¬вало функції офіційної державної ідеології. Висунута конфуціанством на перший план і старанно культи¬вована соціальна етика з її орієнтацією на моральну досконалість індивіда у межах корпорації і суворо фіксованих, освячених авторитетом давності норм побуту, є, по суті, еквівалентом тієї сліпої і забарвле¬ної істини, іноді навіть екстазом віри, що лежить в основі інших релігій.
Не будучи релігією у повному розумінні слова, конфуціанство стало більшим, ніж просто релігія.
Конфуціанство - це також і політика, і адмі¬ністративна система, і верховний регулятор еко¬номічних і соціальних процесів - словом, основа всього китайського способу життя, принцип ор¬ганізації китайського суспільства, квінтесенція китай¬ської цивілізації.
Можна сказати, що саме завдяки конфуціанству з усім його культом стародавності й консерватизмом китайська держава і суспільство не тільки проіс¬нували понад дві тисячі років у майже незмінному вигляді, а й засвоїли гігантську силу консервативної інерції.
Понад дві тисячі рокш конфуціанство формувало уми й почуття китайців, впливало на їхні переконан¬ня, психологію, поведінку, мислення, сприймання, на їхній побут і спосіб життя. У цьому розумінні конфуціанство не поступається жодній з великих релігій світу. Протягом цієї історії верхи китайського су¬спільства жили за конфуціанськими нормами, вико¬нуючи обряди і ритуали на честь предків, неба і землі згідно з вимогами Ліцзі.
Будь-хто з тих, хто стояв вище рівня простолю¬динів або намагався висунутися з його середовища, повинен був підкорити своє життя дотриманню цих норм і церемоній; без їх знання і дотримання ніхто не міг розраховувати на повагу, престиж, успіх у житті. Але ні суспільство в цілому, ні людина окремо, як би вони не були скуті офіційними догмами кон¬фуціанства, не могли завжди керуватися тільки ними.
Однією з важливих функцій релігії є функція сві¬тоглядна. Вона полягає в тому, що релігія намагаєть¬ся створити власну картину світу, більш того, - вла¬сні соціально-гносеологічні схеми вдосконалення су¬спільного життя, визначити місце і роль людини в системі природи та суспільства.
Зміст релігійного світогляду - не божественний, а людський, або, краще сказати - суспільний, незва¬жаючи на його фантастичність.
релігія виконує регулятивну функцію. Як будь-яка інша сфера духовної культури, вона створює певну систему норм і цінностей, але специфіка яких поля¬гає насамперед у збереженні й закріпленні віри у надприродне. Цьому завданню підпорядковані не тільки культові дії, а й сімейно-побутові стосунки, система традицій і звичок. Підкреслимо, що релігія асимілювала багато елементів загальнолюдської мора¬лі. А оскільки Бог, за висловом Ф. Енгельса, є відо¬браженням абстрактної людини, то і релігійна мораль багато в чому має не якийсь надприродний, а люд¬ський, суспільний характер.
За певних історичних умов релігія виконує функ¬цію інтегрування, тобто функцію збереження і зміц¬нення існуючої соціальної системи. Такою, наприк¬лад, була роль католицизму в феодальному сус¬пільстві, православ'я у дореволюційній Росії. Однак у ряді випадків релігія може стати і прапором соціаль¬ного протесту, як це було, наприклад, із середньовіч¬ними єресями та сектами, з протестантизмом, прихи¬льники якого в епоху його зародження боролись про¬ти феодальних порядків.