| Назва: | Проблема впливу релігії на способи діяльності в економічній системі |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 35,56 KB |
| Скачувань: | 19 |
Можна виділити такі основні риси даної релігійної системи. Перша - шанування землеробських духів у ролі головних. Цих духів ми вже називали, коли йшлося про ірокезів. Нагадаємо, що в багатьох народів шанувалися і двійники таких природних фак¬торів, які лише в уяві людей впливали на врожай. Наприклад, багато народів (вавилоняни, єгиптяни та ін.) гадали, що на врожай впливають місяць і плане¬ти, і тому поклонялися також духам цих об'єктів.
Друга - керівна роль жінки в релігії. Землеробсь¬кий культ - це своєрідна жіноча релігія. Це виявля¬лося у Двох головних процесах. По-перше, найго¬ловніші духи зображувалися у вигляді духів жіночого роду. По-друге, найважливіші релігійні обряди в цей час виконували жінки. У деяких народів дозволялося важливі обряди виконувати й чоловікам, але за однієї обов'язкової умови: вони повинні були видавати себе за жінок (говорити голосно, що вони жінки, пере¬вдягатися у жіночий одяг).
Третя риса - людське жертвоприношення як сис¬тема. Не розуміючи суті землеробських процесів, лю¬ди думали, що врожай є зворотна вдячність духів за жертвоприношення. Тому первісні землероби намага¬лися свої дари духам зробити більш дорогими, більш цінними. Так виникла ідея необхідності людського жертвоприношення.
Четверта - ідея смерті і воскресіння деяких духів. Спостерігаючи за зерном, люди помітили, що після "похорон" воно воскресає знову. Звідси зародилося уявлення, нібито деякі духи можуть тимчасово помер¬ти, щоб потім воскреснути.
І нарешті, п'ята риса - переселення до "країни мертвих" - із землі на небо. Багато благ і не¬приємностей землеробам "посилало" небо: світло і тепло, дощ і вітер, сніг і град. Звідси народилося уяв¬лення про те, нібито духи живуть на небі. За ана¬логією і "країну мертвих" переселили із землі на не¬бо. Саме тоді вперше виникла ідея "про життя" душ мертвих у царстві небеснім.
Землеробський культ широко представлений у су¬часних релігіях. Серед християнських святих є покро¬вителі землеробства (Георгій) і повелитель дощу та грому (Ілля-пророк). Усе це явний відголос земле¬робського культу. Від Ідеї жіночого духу землі бере свій початок уявлення про Богородицю: недарма віруючі в селі називали її "заступницею хлібів". Із землеробського культу, що припадав на певні пори року, прийшли до християнства свята Різдва Христо¬вого (в минулому свято народження духа сонця - взимку) і Пасхи (в минулому свято воскресіння духа зерна - навесні).
Релігійна філософія у вивченні проблеми впливу релігії
на способи економічної діяльності та суспільного життя
Релігія, яка за тривалий період свого існування накопичила багато різноманітних способів осмислення природних і соціальних явищ, безумовно, є одним із фундаментальних джерел цінностей та орієнтирів для людини. Способи релігійного осмислення дійсності відрізняються від наукових методів, мають свою специфіку. Найпоширенішими серед них є "ілюзія позатілесності" та "містичне прозріння".
Перший є спробою умоглядно вийти із свого індивідуального тіла, звільнитися від тілесності та побачити навколишній світ нібито збоку, відкриваючи тим самим причетність особистого буття до смислу всесвітньої цілісності. Другий - заглиблення у власне особисте "Я", подолання межі із зовнішнім світом, злиття з потоком світових подій. Зрозуміло, що осмислення цих методів потребує спеціальної підготовки та відповідних умов.
Друга - керівна роль жінки в релігії. Землеробсь¬кий культ - це своєрідна жіноча релігія. Це виявля¬лося у Двох головних процесах. По-перше, найго¬ловніші духи зображувалися у вигляді духів жіночого роду. По-друге, найважливіші релігійні обряди в цей час виконували жінки. У деяких народів дозволялося важливі обряди виконувати й чоловікам, але за однієї обов'язкової умови: вони повинні були видавати себе за жінок (говорити голосно, що вони жінки, пере¬вдягатися у жіночий одяг).
Третя риса - людське жертвоприношення як сис¬тема. Не розуміючи суті землеробських процесів, лю¬ди думали, що врожай є зворотна вдячність духів за жертвоприношення. Тому первісні землероби намага¬лися свої дари духам зробити більш дорогими, більш цінними. Так виникла ідея необхідності людського жертвоприношення.
Четверта - ідея смерті і воскресіння деяких духів. Спостерігаючи за зерном, люди помітили, що після "похорон" воно воскресає знову. Звідси зародилося уявлення, нібито деякі духи можуть тимчасово помер¬ти, щоб потім воскреснути.
І нарешті, п'ята риса - переселення до "країни мертвих" - із землі на небо. Багато благ і не¬приємностей землеробам "посилало" небо: світло і тепло, дощ і вітер, сніг і град. Звідси народилося уяв¬лення про те, нібито духи живуть на небі. За ана¬логією і "країну мертвих" переселили із землі на не¬бо. Саме тоді вперше виникла ідея "про життя" душ мертвих у царстві небеснім.
Землеробський культ широко представлений у су¬часних релігіях. Серед християнських святих є покро¬вителі землеробства (Георгій) і повелитель дощу та грому (Ілля-пророк). Усе це явний відголос земле¬робського культу. Від Ідеї жіночого духу землі бере свій початок уявлення про Богородицю: недарма віруючі в селі називали її "заступницею хлібів". Із землеробського культу, що припадав на певні пори року, прийшли до християнства свята Різдва Христо¬вого (в минулому свято народження духа сонця - взимку) і Пасхи (в минулому свято воскресіння духа зерна - навесні).
Релігійна філософія у вивченні проблеми впливу релігії
на способи економічної діяльності та суспільного життя
Релігія, яка за тривалий період свого існування накопичила багато різноманітних способів осмислення природних і соціальних явищ, безумовно, є одним із фундаментальних джерел цінностей та орієнтирів для людини. Способи релігійного осмислення дійсності відрізняються від наукових методів, мають свою специфіку. Найпоширенішими серед них є "ілюзія позатілесності" та "містичне прозріння".
Перший є спробою умоглядно вийти із свого індивідуального тіла, звільнитися від тілесності та побачити навколишній світ нібито збоку, відкриваючи тим самим причетність особистого буття до смислу всесвітньої цілісності. Другий - заглиблення у власне особисте "Я", подолання межі із зовнішнім світом, злиття з потоком світових подій. Зрозуміло, що осмислення цих методів потребує спеціальної підготовки та відповідних умов.