| Назва: | Релігія стародавнього Єгипту та Месопотамії |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 10,82 KB |
| Скачувань: | 41 |
Стародавні єгиптяни обожнювали природу і земну владу. Тварини вважалися священними, їх тримали при храмах, віддавали їм шану, а після смерті бальзамували і хоронили в саркофагах. Збереглися цілі кладовища священних биків, баранів, кішок, крокодилів. На тотемізмі базується звіроликість єгипетських богів, верховним серед яких уважався бог сонця Ра, якого нерідко зображували соколом або телям. Фараон вважався "сином сонця", з цим пов'язані і почесті, які йому віддавались, і відповідне відтворення: перехідне не цікавило, фараон зображувався величавим, звільненим від влади часу і земної реальності; у скульптурних зображеннях він спокійно-холодним, неземним як за поставою, так і за виразом обличчя та поглядом очей, відходив у вічність.
У новому царстві розквітла архітектура храмів. У цей час широко провадилось будівництво святилищ, найвідомішими з яких є храми Амона-Ра в Карнаці і Луксорі поблизу Фів. Характерна особливість цих архітектурних споруд - маса різноманітних колон, які символізували ліс (наприклад, лише в гіпостильному залі храму в Карнаці було зведено 144 колони). Стелю покривали темно-синьою фарбою з золотими зірками, і складалося враження, ніби людина увечері в лісі спостерігає зоряне небо.
Надзвичайно цікаві розписи гробниць у Фівах, які вражають своєю пластикою, художньою оригінальністю. Стародавні єгиптяни ввели традицію зображення фігур у таки спосіб: голова і ноги - в профіль, а торс - розвернутим. Цього принципу вони дотримувались послідовно, лише в VІІ столітті до н.е. у єгипетському мистецтві зникає традиція такого зображення (рельєф в Мемфіса "Плакальник"), але це було вже на схилі староєгипетської культури, напередодні завоювання Єгипту персами.
Створення інституту жрецтва сприяло виникнен¬ню у Стародавньому Єгипті храмової організації. Як особлива соціальна група, жрецтво сконцентрувало у своїх руках велику владу і було досить впливове. Воно брало участь у керівництві державою, входило до поч¬ту фараона, приводило до влади одні фараонські ди¬настії й скидало інші. Жреці внесли помітний вклад у накопичення астрономічних, математичних і медич¬них знань. За цих часів будувалися величні храми, зводилися статуї богів, розроблялися складні й уро¬чисті релігійні церемонії, пишні ритуали.
Один з них - культ померлих - демонструє спе¬цифічні уявлення єгиптян про потойбічне життя. По¬мерла людина вважалася сплячою і тому потребувала їжі, домашнього начиння. Звідси виникає ідея збере¬ження тіла і мистецтво муміфікації. Для найбільш впливових осіб споруджуються грандіозні гробниці - піраміди. Найвідомішою серед них є піраміда фарао¬на IV династії Хеопса. Вона займає площу понад 5 га і сягає висоти 146,5 м. її складено з 2300 тис. від¬шліфованих кам'яних брил, вагою 2,5 т кожна. В цих культових спорудах вражають не лише розміри, а й якість роботи. Настінні розписи високого художнього рівня реалістично зображували земне буття померло¬го, який потребував уваги до себе і після смерті. Релігійний культ померлих, як бачимо, продовжував вікові традиції єгиптян, підтримання яких було по¬всякденною потребою.
Лише після завоювання Єгипту персами (525 р. до н. е.) та А. Македонським релігії Стародавнього Єгипту поступаються місцем спочатку елліністичним куль¬там, а потім - християнству та ісламу.
2. Релігії народів Месопотамії
Цивілізація народів Месопотамії (Дво¬річчя) сформувалась приблизно в середині IV тис. до н. е. Вона знала різні царства, що розквітали і зане¬падали, різні династії і столиці - Шумер, Аккад, Ур, Ларс і, нарешті, Вавилон та Ассирію.
В шумеро-аккадський період релігійні уявлення мали політеїстичний характер. Пантеон антропо¬морфних богів очолював бог неба Ан. Величне небо, що оточувало людину з усіх боків, сприймалося як щось священне, яке потребувало вільного, зумовле¬ного бажаннями власної душі, підпорядкування. Ен-ліль - друге божество - вважалося богом грому і повітря. Енкі - володар підземних вод і світового океану, пізніше набуває статусу божества мудрості.
Набуває поширення в цей час культ богині-матері. Як активний початок в народженні, плодючості, по¬стійному оновленні рослинності, проростанні зерна, збільшення кількості домашнього скота і продовженні людського роду, вона - Нінмах, Нінту, Мамо, Ма¬мі - "велика цариця", "цариця богів", сила землі, мудрість. З появою семітів кількість богів у цьому регіоні значно збільшується. Дослідники нараховують до 3 000 імен богів, серед яких помітна певна ієрар¬хія. Слідів тотемізму в шумерській релігійності прак¬тично немає. Про його залишки свідчить невелика кількість знахідок зображень людиноголового бика, крилатих левів, орла з лев'ячою головою.
У новому царстві розквітла архітектура храмів. У цей час широко провадилось будівництво святилищ, найвідомішими з яких є храми Амона-Ра в Карнаці і Луксорі поблизу Фів. Характерна особливість цих архітектурних споруд - маса різноманітних колон, які символізували ліс (наприклад, лише в гіпостильному залі храму в Карнаці було зведено 144 колони). Стелю покривали темно-синьою фарбою з золотими зірками, і складалося враження, ніби людина увечері в лісі спостерігає зоряне небо.
Надзвичайно цікаві розписи гробниць у Фівах, які вражають своєю пластикою, художньою оригінальністю. Стародавні єгиптяни ввели традицію зображення фігур у таки спосіб: голова і ноги - в профіль, а торс - розвернутим. Цього принципу вони дотримувались послідовно, лише в VІІ столітті до н.е. у єгипетському мистецтві зникає традиція такого зображення (рельєф в Мемфіса "Плакальник"), але це було вже на схилі староєгипетської культури, напередодні завоювання Єгипту персами.
Створення інституту жрецтва сприяло виникнен¬ню у Стародавньому Єгипті храмової організації. Як особлива соціальна група, жрецтво сконцентрувало у своїх руках велику владу і було досить впливове. Воно брало участь у керівництві державою, входило до поч¬ту фараона, приводило до влади одні фараонські ди¬настії й скидало інші. Жреці внесли помітний вклад у накопичення астрономічних, математичних і медич¬них знань. За цих часів будувалися величні храми, зводилися статуї богів, розроблялися складні й уро¬чисті релігійні церемонії, пишні ритуали.
Один з них - культ померлих - демонструє спе¬цифічні уявлення єгиптян про потойбічне життя. По¬мерла людина вважалася сплячою і тому потребувала їжі, домашнього начиння. Звідси виникає ідея збере¬ження тіла і мистецтво муміфікації. Для найбільш впливових осіб споруджуються грандіозні гробниці - піраміди. Найвідомішою серед них є піраміда фарао¬на IV династії Хеопса. Вона займає площу понад 5 га і сягає висоти 146,5 м. її складено з 2300 тис. від¬шліфованих кам'яних брил, вагою 2,5 т кожна. В цих культових спорудах вражають не лише розміри, а й якість роботи. Настінні розписи високого художнього рівня реалістично зображували земне буття померло¬го, який потребував уваги до себе і після смерті. Релігійний культ померлих, як бачимо, продовжував вікові традиції єгиптян, підтримання яких було по¬всякденною потребою.
Лише після завоювання Єгипту персами (525 р. до н. е.) та А. Македонським релігії Стародавнього Єгипту поступаються місцем спочатку елліністичним куль¬там, а потім - християнству та ісламу.
2. Релігії народів Месопотамії
Цивілізація народів Месопотамії (Дво¬річчя) сформувалась приблизно в середині IV тис. до н. е. Вона знала різні царства, що розквітали і зане¬падали, різні династії і столиці - Шумер, Аккад, Ур, Ларс і, нарешті, Вавилон та Ассирію.
В шумеро-аккадський період релігійні уявлення мали політеїстичний характер. Пантеон антропо¬морфних богів очолював бог неба Ан. Величне небо, що оточувало людину з усіх боків, сприймалося як щось священне, яке потребувало вільного, зумовле¬ного бажаннями власної душі, підпорядкування. Ен-ліль - друге божество - вважалося богом грому і повітря. Енкі - володар підземних вод і світового океану, пізніше набуває статусу божества мудрості.
Набуває поширення в цей час культ богині-матері. Як активний початок в народженні, плодючості, по¬стійному оновленні рослинності, проростанні зерна, збільшення кількості домашнього скота і продовженні людського роду, вона - Нінмах, Нінту, Мамо, Ма¬мі - "велика цариця", "цариця богів", сила землі, мудрість. З появою семітів кількість богів у цьому регіоні значно збільшується. Дослідники нараховують до 3 000 імен богів, серед яких помітна певна ієрар¬хія. Слідів тотемізму в шумерській релігійності прак¬тично немає. Про його залишки свідчить невелика кількість знахідок зображень людиноголового бика, крилатих левів, орла з лев'ячою головою.