| Назва: | Печери Київської Лаври |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 438,02 KB |
| Скачувань: | 9 |
Що ж до мощей іншого засновника Лаври — преподобного Феодосія, то нам відомо, що ченці Печерського монастиря перенесли його мощі 1091 р. в Успенський собор, а 1240 р., коли виникла загроза нападу орд хана Батия, сховали їх. Минали роки, на зміну одному поколінню печерських ченців приходило інше, і місце поховання забулося. Немає і документальних свідчень про те, чи робилися спроби знайти мощі преподобного Феодосія Печерського. Існує дві думки про те, де могли бути приховані його мощі: перша — що вони перебувають під спудом в Успенському соборі, що мало імовірно, і друга — що їх поховано в Дальніх печерах. Підтвердити останнє припущення дуже складно, оскільки Дальні печери і в наші дні залишаються по суті археологічно не вивченими.
У роки радянської влади робилися спроби знайти мощі фундаторів Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври, але оскільки вони були неофіційними, то підтвердити документально результати цих досліджень неможливо. Існує сучасний усний переказ про те, що археологам, які намагалися розкопати вірогідне місце поховання преподобного Антонія, перешкодили вогняні іскри, що раптом почали з'являтися під час розкопок.
З тих чи інших причин (можливо, ще не час) Господь не являє нам нетлінні тіла цих двох великих Своїх угодників.
1988 р. було зроблено сенсаційну археологічну знахідку — поруч з підземною церквою Різдва Христового в Дальніх печерах було відкрито, з Божої милості, келію преподобного Феодосія Печерського. А торік у фондах музею було знайдено кришку від раки, в якій колись зберігалися мощі преподобного Феодосія.
Часи змінюються. Настав час збирати камені святих вівтарів. Канули в минуле роки атеїстичної пропаганди. Перебудовні процеси, які почалися в суспільстві з 1985 р., дали можливість переусвідомити і демократизувати відносини між державою і Православною Церквою. На ознаменування 1000-ліття Хрещення Київської Русі в 1988 і 1990 рр. уряд УРСР ухвалив рішення про передачу нижньої території Києво-Печерського державного історико-культурного заповідника Українському Екзархату Російської Православної Церкви. Першою, в 1988 р., була передана територія нинішніх Дальніх печер.
Поновлення діяльності православного чоловічого монастиря на території Дальніх печер ознаменувалося Божим знаменням — три мироточиві голови почали виділяти миро. Було проведено хімічний аналіз зразків, "узятих з чаш з мироточивими головами №26, №9, №4". "Хімічний аналіз зразків був зроблений у лабораторії кафедри біохімії Київського медичного інституту... Результати аналізу показали: всі зразки є високо очищеними маслами, які не містять в собі домішок вищих жирних кислот, що підтверджується відсутністю реакції стерифікації та метилірування. Зразки добре розчинялися в хлороформі та ацетоні і практично не розчинялися у воді і метанолі. Низька електропровідність зразків свідчить про відсутність іонізованого середовища (води та іонізованих часток). У зразках не виявлено неорганічних фосфатів та іонів амонію (NH4OH, H3PO4), що свідчить про відсутність процесів розпаду органічних речовин, які містять азот, і фосфатів. Дослідження вмісту білка (за Лоурі) було проведено у водних витяжках зразків.
Дослідженням встановлено, що зразок №26 має 20 мг білка на 100 мг, зразок №9 — 13 мг, а зразок №4 — 73 мг. Такий показник властивий тільки живому організму". Феномен мироточивих голів вчені пояснити не можуть. А для віруючих— це Божа благодать.
У роки радянської влади робилися спроби знайти мощі фундаторів Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври, але оскільки вони були неофіційними, то підтвердити документально результати цих досліджень неможливо. Існує сучасний усний переказ про те, що археологам, які намагалися розкопати вірогідне місце поховання преподобного Антонія, перешкодили вогняні іскри, що раптом почали з'являтися під час розкопок.
З тих чи інших причин (можливо, ще не час) Господь не являє нам нетлінні тіла цих двох великих Своїх угодників.
1988 р. було зроблено сенсаційну археологічну знахідку — поруч з підземною церквою Різдва Христового в Дальніх печерах було відкрито, з Божої милості, келію преподобного Феодосія Печерського. А торік у фондах музею було знайдено кришку від раки, в якій колись зберігалися мощі преподобного Феодосія.
Часи змінюються. Настав час збирати камені святих вівтарів. Канули в минуле роки атеїстичної пропаганди. Перебудовні процеси, які почалися в суспільстві з 1985 р., дали можливість переусвідомити і демократизувати відносини між державою і Православною Церквою. На ознаменування 1000-ліття Хрещення Київської Русі в 1988 і 1990 рр. уряд УРСР ухвалив рішення про передачу нижньої території Києво-Печерського державного історико-культурного заповідника Українському Екзархату Російської Православної Церкви. Першою, в 1988 р., була передана територія нинішніх Дальніх печер.
Поновлення діяльності православного чоловічого монастиря на території Дальніх печер ознаменувалося Божим знаменням — три мироточиві голови почали виділяти миро. Було проведено хімічний аналіз зразків, "узятих з чаш з мироточивими головами №26, №9, №4". "Хімічний аналіз зразків був зроблений у лабораторії кафедри біохімії Київського медичного інституту... Результати аналізу показали: всі зразки є високо очищеними маслами, які не містять в собі домішок вищих жирних кислот, що підтверджується відсутністю реакції стерифікації та метилірування. Зразки добре розчинялися в хлороформі та ацетоні і практично не розчинялися у воді і метанолі. Низька електропровідність зразків свідчить про відсутність іонізованого середовища (води та іонізованих часток). У зразках не виявлено неорганічних фосфатів та іонів амонію (NH4OH, H3PO4), що свідчить про відсутність процесів розпаду органічних речовин, які містять азот, і фосфатів. Дослідження вмісту білка (за Лоурі) було проведено у водних витяжках зразків.
Дослідженням встановлено, що зразок №26 має 20 мг білка на 100 мг, зразок №9 — 13 мг, а зразок №4 — 73 мг. Такий показник властивий тільки живому організму". Феномен мироточивих голів вчені пояснити не можуть. А для віруючих— це Божа благодать.