| Назва: | Влада як соціальний феномен |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 7,83 KB |
| Скачувань: | 28 |
Влада як соціальний феномен
Влада - явище соціальне. Соціальна влада присутня (хоча й у прихованій формі) скрізь, де є усталені об'єднання людей: у сім'ї, виробничих колективах, державі, тобто там, де є реальні можли¬вості і спроможність впливати на поведінку людей за допомо¬гою яких-небудь засобів. Динаміка розвитку будь-якої організо¬ваної спільності людей є боротьбою між владою і хаосом.
У найширшому значенні влада - завжди вольові відносини: ін¬дивіда до самого себе (влада над собою), між індивідами, група¬ми, класами в суспільстві, між громадянином і державою, між посадовою особою і підлеглим, між державами. Реалізується вона у сфері особистої та суспільної діяльності - політичної, еконо¬мічної, правової.
Основними компонентами влади є її суб'єкт, об'єкт, засоби (ресурси) і процес, що призводить до руху всі її елементи (меха¬нізм і засоби взаємодії суб'єкта і об'єкта).
Влада - завжди двостороння взаємодія суб'єкта і об'єкта. Влада ніколи не є відносинами лише однієї особи (або органа), якщо не мати на увазі владу людини над собою (але це вже психологічний, а не соціальний феномен). Влада означає відно¬сини залежності між людьми: з одного боку, нав'язування волі когось іншого, з іншого - підкорення їй. Інакше - це владовідносини між суб'єктом і об'єктом.
Сутністю влади є вольові відносини (керування /панування/ - підкорення). Влада припускає верховенство, монопольне право суб'єкта приймати рішення («авторитетні рішення»), обов'язко¬ві і значущі для об'єкта, і спроможність забезпечувати виконан¬ня прийнятих зобов'язань, тобто контролювати об'єкт. Суспіль¬ство об'єктивно потребує влади. Вона протистоїть анархії, пере¬шкоджає руйнівним діям, небезпечним для всього соціального організму. Авторитет, право, насильство - засоби, за допомо¬гою яких влада має спроможність і можливість здійснювати свою волю, певним чином впливати на діяльність і поведінку людей.
Для виникнення владних відносин необхідно, щоб суб'єкт мав такі якості:
• волю до влади, тобто бажання панувати і готовність брати на себе пов'язану з цим відповідальність;
• компетентність, тобто знання сутності справи, стану і на¬строю підвладних, уміння використовувати ресурси, мати авто¬ритет.
Готовність до підкорення об'єкта владарювання залежить від низки чинників:
- від його якостей;
- від висунутих до нього вимог;
- від ситуації та засобів впливу, які має суб'єкт;
- від сприйняття суб'єкта об'єктом залежно від наявності (або відсутності) у нього авторитету.
На відміну від ранніх експлуататорських держав, де об'єкт владарювання був безправним і зобов'язаним беззаперечно під¬корятися суб'єкту владарювання, у сучасних демократичних дер¬жавах якості об'єкта політичного владарювання визначаються насамперед його політичною і правовою культурою.
Соціальна (публічна) влада - вольові (керівництва - підко¬рення) відносини між людьми з приводу організації їх спільної діяльності, вироблення та здійснення спільної для даного соціаль¬ного колективу волі (інтересу).
Державна влада є особливим різновидом соціальної влади. Якщо у первісному суспільстві соціальна влада має публічний (суспіль¬ний) характер, то в класово-організованому - політичний. У державі ми маємо справу з політичною владою. В аналізі полі¬тичних систем суспільства влада посідає таке саме місце, як гро¬ші в економічних системах: вона має міцні корені в суспільному і приватному житті громадян.
Відмінності політичної та державної влади важко виділити, проте вони є.
1. Всяка державна влада має політичний характер, але не всяка політична влада є державною. Прикладом може служи¬ти двовладдя в Росії 1917 p. - влада Тимчасового уряду і влада Рад. Володіючи політичною владою, Ради на той час не мали самостійної державної влади. Інший приклад - по¬літична влада в Анголі, Гвінеї-Бісау, Мозамбіку, які переста¬ли бути колоніями Португалії (до проголошення незалежно¬сті в 1974 і 1975 pp.). Таку владу можна назвати переддержавною, або додержавною. Лише згодом вона стає державною, набуває загального характеру.
2. Державна влада виконує роль арбітра у відносинах між різними соціальними верствами суспільства, пом'якшує їх про¬тиборство, виконує «спільні справи». Держава - центральний інститут політичної влади. Ядром політики як сфери діяль¬ності, пов'язаної з відносинами між класами, націями та ін¬шими соціальними групами, є проблема завоювання, утри¬мання і використання державної влади. Термін «політична влада» покликаний підкреслити реальну здатність і можли¬вість класу (соціальної верстви, соціальної групи), який не має влади, вести боротьбу за її завоювання, проводити свою волю в політику - в межах правових норм і за їх допомогою.
Політична діяльність не вичерпується державною діяль¬ністю. Вона здійснюється в рамках різних політичних партій, профспілок, міжнародних організацій. За допомогою полі¬тичної влади реалізуються життєво важливі інтереси значних і впливових груп суспільства (класів, націй, етнічних спіль¬нот та ін.).
Влада - явище соціальне. Соціальна влада присутня (хоча й у прихованій формі) скрізь, де є усталені об'єднання людей: у сім'ї, виробничих колективах, державі, тобто там, де є реальні можли¬вості і спроможність впливати на поведінку людей за допомо¬гою яких-небудь засобів. Динаміка розвитку будь-якої організо¬ваної спільності людей є боротьбою між владою і хаосом.
У найширшому значенні влада - завжди вольові відносини: ін¬дивіда до самого себе (влада над собою), між індивідами, група¬ми, класами в суспільстві, між громадянином і державою, між посадовою особою і підлеглим, між державами. Реалізується вона у сфері особистої та суспільної діяльності - політичної, еконо¬мічної, правової.
Основними компонентами влади є її суб'єкт, об'єкт, засоби (ресурси) і процес, що призводить до руху всі її елементи (меха¬нізм і засоби взаємодії суб'єкта і об'єкта).
Влада - завжди двостороння взаємодія суб'єкта і об'єкта. Влада ніколи не є відносинами лише однієї особи (або органа), якщо не мати на увазі владу людини над собою (але це вже психологічний, а не соціальний феномен). Влада означає відно¬сини залежності між людьми: з одного боку, нав'язування волі когось іншого, з іншого - підкорення їй. Інакше - це владовідносини між суб'єктом і об'єктом.
Сутністю влади є вольові відносини (керування /панування/ - підкорення). Влада припускає верховенство, монопольне право суб'єкта приймати рішення («авторитетні рішення»), обов'язко¬ві і значущі для об'єкта, і спроможність забезпечувати виконан¬ня прийнятих зобов'язань, тобто контролювати об'єкт. Суспіль¬ство об'єктивно потребує влади. Вона протистоїть анархії, пере¬шкоджає руйнівним діям, небезпечним для всього соціального організму. Авторитет, право, насильство - засоби, за допомо¬гою яких влада має спроможність і можливість здійснювати свою волю, певним чином впливати на діяльність і поведінку людей.
Для виникнення владних відносин необхідно, щоб суб'єкт мав такі якості:
• волю до влади, тобто бажання панувати і готовність брати на себе пов'язану з цим відповідальність;
• компетентність, тобто знання сутності справи, стану і на¬строю підвладних, уміння використовувати ресурси, мати авто¬ритет.
Готовність до підкорення об'єкта владарювання залежить від низки чинників:
- від його якостей;
- від висунутих до нього вимог;
- від ситуації та засобів впливу, які має суб'єкт;
- від сприйняття суб'єкта об'єктом залежно від наявності (або відсутності) у нього авторитету.
На відміну від ранніх експлуататорських держав, де об'єкт владарювання був безправним і зобов'язаним беззаперечно під¬корятися суб'єкту владарювання, у сучасних демократичних дер¬жавах якості об'єкта політичного владарювання визначаються насамперед його політичною і правовою культурою.
Соціальна (публічна) влада - вольові (керівництва - підко¬рення) відносини між людьми з приводу організації їх спільної діяльності, вироблення та здійснення спільної для даного соціаль¬ного колективу волі (інтересу).
Державна влада є особливим різновидом соціальної влади. Якщо у первісному суспільстві соціальна влада має публічний (суспіль¬ний) характер, то в класово-організованому - політичний. У державі ми маємо справу з політичною владою. В аналізі полі¬тичних систем суспільства влада посідає таке саме місце, як гро¬ші в економічних системах: вона має міцні корені в суспільному і приватному житті громадян.
Відмінності політичної та державної влади важко виділити, проте вони є.
1. Всяка державна влада має політичний характер, але не всяка політична влада є державною. Прикладом може служи¬ти двовладдя в Росії 1917 p. - влада Тимчасового уряду і влада Рад. Володіючи політичною владою, Ради на той час не мали самостійної державної влади. Інший приклад - по¬літична влада в Анголі, Гвінеї-Бісау, Мозамбіку, які переста¬ли бути колоніями Португалії (до проголошення незалежно¬сті в 1974 і 1975 pp.). Таку владу можна назвати переддержавною, або додержавною. Лише згодом вона стає державною, набуває загального характеру.
2. Державна влада виконує роль арбітра у відносинах між різними соціальними верствами суспільства, пом'якшує їх про¬тиборство, виконує «спільні справи». Держава - центральний інститут політичної влади. Ядром політики як сфери діяль¬ності, пов'язаної з відносинами між класами, націями та ін¬шими соціальними групами, є проблема завоювання, утри¬мання і використання державної влади. Термін «політична влада» покликаний підкреслити реальну здатність і можли¬вість класу (соціальної верстви, соціальної групи), який не має влади, вести боротьбу за її завоювання, проводити свою волю в політику - в межах правових норм і за їх допомогою.
Політична діяльність не вичерпується державною діяль¬ністю. Вона здійснюється в рамках різних політичних партій, профспілок, міжнародних організацій. За допомогою полі¬тичної влади реалізуються життєво важливі інтереси значних і впливових груп суспільства (класів, націй, етнічних спіль¬нот та ін.).