| Назва: | Досвід використання якісних методів соціологічних досліджень в роботі з учнями старших класів |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 9,47 KB |
| Скачувань: | 25 |
Другий підготовчий проект - “Шкала часу моєї родини” - допомагав учням наочно уявити поняття тривалості часу, взаємопослідовності подій та взаємопов'язаності явищ “великої історії“ (суспільно-політичні події національних, державних чи світового масштабів) з “малими історіями“ (події в житті осіб чи родинні історії). “Шкала часу“ твориться в той спосіб, що приблизно по середині аркуша паперу (дещо ближче до лівої його частини) малюється вертикальна пряма, яка розбивається на рівні відрізки - часові проміжки, скажімо, від 1920-го року до 2000-го року. Потім кресляться горизонтальні прямі на “рівні” тих дат, з якими пов'язані ті чи інші події в житті того чи іншого члена родини. З протилежного боку шкали зазначаються ті відомі суспільні події, час яких співпадає з особистими чи родинними подіями. Наприклад, 1933 - рік народження бабусі (час великого Голоду на Україні); 1961 - рік народження мами (політ Юрія Гагаріна в космос). 1945 - рік, коли бабусі було 12 років (закінчення Другої світової війни); 1973 - рік, коли мамі було 12 років; 1998 - рік, коли учневі виповнилося 12 років, і таке інше. Таким чином отримується наглядна ілюстрація, що історія - це і щось загальне, і щось близьке до юнака чи юначки, до його чи її родини.
Під час праці над основним проектом - “Жива історія моєї родини“ - виконувалося чотири завдання: 1. Заповнювався Зошит № 1. “Жива історія моєї родини. Збір даних про членів родини.“; 2. Заповнювався Зошит № 2. “Жива історія моєї родини. Аналіз отриманих даних.“; 3. Складалася схема “Соціально-генеалогічна діаграма моєї родини.“; 4. Формувалася “Папка-архів“ родинних фотографій, документів, листів, спогадів тощо.
Робота розпочиналася з того, що на першу сторінку Зошита № 1 “Жива історія моєї родини. Збір даних про членів родини“ юнаки записували перелік пунктів, за якими збиратимуться дані про кожного з членів родини. Ними є:1. Ступінь спорідненості до автора роботи, ім'я і прізвище від народження (прізвище після одруження/ сучасне); 2. Дата народження (роки життя для померлих; якщо загинув/ла, то вказується причина); 3. Місце народження; 4. Національність; 5. Віросповідання; 6. Найвища здобута освіта; 7. Найвищий професійний здобуток; 8. Служба в державних арміях; 9. Основна суспільно-політична/ громадська діяльність; 10. Державні репресії або переслідування; 11. Еміграції, рееміграції; 12. Рік і місце одруження, ім'я і прізвище від народження особи, з якою одружився/лася.
Далі учні приступали до збирання інформації, дотримуючись цієї схеми. Кожний член родини, занесений в Зошит № 1, отримував свій особистий порядковий номер (для зручності внесення інформації про нього на діаграму родини) та свою сторінку. Дані про кожного члена родини на його сторінці заносилися стовпчиком з обов'язковою нумерацією відповідних пунктів згідно переліку, вміщеного на першій сторінці Зошита № 1. У випадку, коли інформації не було, то стосовно того чи іншого пункту вписувалася фраза “даних немає“, або проставлялася риска.
Після заповнення даних на певну початкову кількість членів своєї родини учень паралельно з пошуком нової інформації розпочинав творення “Соціально-генеалогічної діаграми родини“. На діаграмі квадратами позначалися особи чоловічої статі, а колами - жіночої.
Перед початком учнівської роботи педагог пояснював, як компонуються пари осіб, які одружилися, їхні діти, діти дітей, тощо. Для квадратиків (чоловіків) та кіл (жінок) шукалися зручні місця розташування, щоб уникати перетинів ліній, які їх відповідним чином з'єднують. Це дуже відповідальна і непроста для початківця робота, адже число осіб, які потраплять на схему може бути понад 100. Попри це, структура діаграми повинна була залишатися логічною та легкою для читання.
Далі виповнювався Зошит № 2 “Жива історія моєї родини. Аналіз отриманих даних. “Як відомо, на кожну з осіб збиралася доступна інформація згідно 12 наперед визначених пунктів. Відповідно до них проводився також аналіз.
Після завершення проектних робіт учні представляли одне одному свої здобутки на заключній виставці-презентації зібраного матеріалу та створених діаграм. При цьому кожним учнем за вибором здійснювалося повідомлення на одну з тем, або з використанням їхніх довільних комбінацій:
1. Подібності в життєвих досвідах представників одного покоління.
2. Відмінності в життєвих досвідах представників різних поколінь.
3. Найбільш яскраві життєві долі в моїй родині.
4. Вплив “великої історії” на “малі історії”.
5. Релігійний та національний фактори в історії моєї родини.
6. Міграції в моїй родини.
Під час праці над основним проектом - “Жива історія моєї родини“ - виконувалося чотири завдання: 1. Заповнювався Зошит № 1. “Жива історія моєї родини. Збір даних про членів родини.“; 2. Заповнювався Зошит № 2. “Жива історія моєї родини. Аналіз отриманих даних.“; 3. Складалася схема “Соціально-генеалогічна діаграма моєї родини.“; 4. Формувалася “Папка-архів“ родинних фотографій, документів, листів, спогадів тощо.
Робота розпочиналася з того, що на першу сторінку Зошита № 1 “Жива історія моєї родини. Збір даних про членів родини“ юнаки записували перелік пунктів, за якими збиратимуться дані про кожного з членів родини. Ними є:1. Ступінь спорідненості до автора роботи, ім'я і прізвище від народження (прізвище після одруження/ сучасне); 2. Дата народження (роки життя для померлих; якщо загинув/ла, то вказується причина); 3. Місце народження; 4. Національність; 5. Віросповідання; 6. Найвища здобута освіта; 7. Найвищий професійний здобуток; 8. Служба в державних арміях; 9. Основна суспільно-політична/ громадська діяльність; 10. Державні репресії або переслідування; 11. Еміграції, рееміграції; 12. Рік і місце одруження, ім'я і прізвище від народження особи, з якою одружився/лася.
Далі учні приступали до збирання інформації, дотримуючись цієї схеми. Кожний член родини, занесений в Зошит № 1, отримував свій особистий порядковий номер (для зручності внесення інформації про нього на діаграму родини) та свою сторінку. Дані про кожного члена родини на його сторінці заносилися стовпчиком з обов'язковою нумерацією відповідних пунктів згідно переліку, вміщеного на першій сторінці Зошита № 1. У випадку, коли інформації не було, то стосовно того чи іншого пункту вписувалася фраза “даних немає“, або проставлялася риска.
Після заповнення даних на певну початкову кількість членів своєї родини учень паралельно з пошуком нової інформації розпочинав творення “Соціально-генеалогічної діаграми родини“. На діаграмі квадратами позначалися особи чоловічої статі, а колами - жіночої.
Перед початком учнівської роботи педагог пояснював, як компонуються пари осіб, які одружилися, їхні діти, діти дітей, тощо. Для квадратиків (чоловіків) та кіл (жінок) шукалися зручні місця розташування, щоб уникати перетинів ліній, які їх відповідним чином з'єднують. Це дуже відповідальна і непроста для початківця робота, адже число осіб, які потраплять на схему може бути понад 100. Попри це, структура діаграми повинна була залишатися логічною та легкою для читання.
Далі виповнювався Зошит № 2 “Жива історія моєї родини. Аналіз отриманих даних. “Як відомо, на кожну з осіб збиралася доступна інформація згідно 12 наперед визначених пунктів. Відповідно до них проводився також аналіз.
Після завершення проектних робіт учні представляли одне одному свої здобутки на заключній виставці-презентації зібраного матеріалу та створених діаграм. При цьому кожним учнем за вибором здійснювалося повідомлення на одну з тем, або з використанням їхніх довільних комбінацій:
1. Подібності в життєвих досвідах представників одного покоління.
2. Відмінності в життєвих досвідах представників різних поколінь.
3. Найбільш яскраві життєві долі в моїй родині.
4. Вплив “великої історії” на “малі історії”.
5. Релігійний та національний фактори в історії моєї родини.
6. Міграції в моїй родини.
Новости загрузка новостей...