1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

життя, зокрема ті, що виявляються в ході докорінного перетворення

національно-загальнолюдського у наш час, менше пізнані і рідше використовуються

людьми у практичній діяльності. Регулятивно-саморегулятив-на діяльність з розвитку

етносуспільного буття, що здійснюється на основі глибокого вивчення, пізнання суб'єктами

особливостей дії законів соціально-економічного, національного і міжнаціонального,

духовного розвитку, специфіки їхнього прояву на кожному конкретному стані, має бути

спрямована на виявлення сфери і міри впливу стихійного на розвиток духовного світу

етнічної індивідуальності, її загальнокультурного, духовно-морального прогресу. Для

оптимізації такої діяльності, важливе місце в якій належить пізнанню особливості дії

стихійного в тій чи іншій сфері етносуспільного буття, необхідне глибоке пізнання механізму

їхнього функціонування, суспільного процесу в цілому.

Аналізуючи проблеми діалектики невпорядкованих і впорядкованих взаємозв'язків у

функціонуванні етносуспільного буття як саморегульованої системи, слід, на нашу думку,

відмовитись від погляду, згідно з яким стихійне часто зводять виключно до негативного.

Такий погляд применшує значення невпорядкованих, стихійних зв'язків, які поряд з

упорядкованими факторами завжди виступали необхідною умовою духовно-практичного

освоєння етносуспільного буття, світу в цілому. Етносуспільне буття - складна,

суперечлива реальність, природно-історичний процес. Тому будь-яка абсолютизація

процесу розвитку етносуспільного буття як свідомого, організованого, регульованого і

саморегульованого процесу, здійснюваного на грунті планомірного витіснення

невпорядкованих взаємозв'язків упорядкованими, видається однобічною. Нове бачення ролі

чинників процесу об'єктивної саморегуляції етносуспільного буття пов'язане з

переосмисленням значення в ньому його основних складових, подоланням уявлень про

стихійне, неупорядковане, нестійке як руйнівне начало, яке протистоїть практиці розвитку

етносуспільного буття і має бути подолане в процесі соціального управління та

усвідомлення того, що названі складові об'єктивної саморегуляції досліджуваної системи можуть виступати як конструктивний, творчий механізм саморозвитку, етносуспільного

буття, особистості. Усі складові процесу об'єктивної саморегуляції етносуспільного буття

виступають як природна і необхідна сторона його саморозвитку, саморегулювання.

Неупорядковане, нестійке (як результат дії процесів флуктуації), виступаючи фактором

об'єктивної саморегуляції етносуспільних процесів, створює передумови для утвердження

полісистемної моделі детермінант, яка допускає паритетну взаємодію кількох чи багатьох

параметрів у розвитку етносуспільного буття, що є основою самопід-тримки,

самовідновлення етносоціального потенціалу суспільства. У свідомому,

духовно-практичному освоєнні світу неупорядоване пов'язане з свободою,

альтернативністю прийняття рішень, передбачає можливість багатоваріантної діяльності

етнічної індивідуальності за освоєння етносуспільного буття на основі ускладнення,

збагачення серії вибору, сприяє переходу від безособистісно-інституціональної системи

управління до універсальної, плюралістично-гуманістичної системи цінностей як способу

самореалізації етносоціального потенціалу особистості. Неупорядковане, стихійне,

реалізуючись за допомогою свідомої діяльності людей, органічно взаємопов'язане з

вільним, етнічно індивідуальним самоутвердженням особистості, має в собі значні

можливості для вибору людиною різноманітних форм, цілей реалізації свого

етносуспільного потенціалу, робить її діяльність у сфері суспільних відносин,

етносуспільного буття менш обтяженою межами традиційного соціального детермінізму, в

той час як жорстко організоване часто звужує можливості сенсожиттєвих форм свідомої

внутрішньої самодетермінації, самореалізації етнічності. Процеси об'єктивної саморегуляції

етносуспільного буття можуть бути продуктивнішими для його розвитку, ніж жорстка

командно-адміністративна система управління ним, авторитарна організація

етносуспільного буття, в основу яких нерідко покладені суб'єктивізм, волюнтаризм. Ці

процеси - природний фактор, джерело динамічного функціонування, саморегуляції

етносуспільного буття, розвиток якої здійснюється через постійний перехід

неупорядкованого в упорядковане, нестійкого в стійке, неконструктивного, руйнівного в

конструктивне, творче - і, навпаки. Це процес, у ході якого об'єктивна саморегуляція,

руйнуючи, будує передумови для створення, утвердження цінностей етносуспільного буття,

а будуючи, створюючи, обумовлює їхнє руйнування.

Жодна свідома регулятивно-саморегулятивна діяльність не може бути ефективною, якщо

вона протистоятиме розвитку внутрішніх тенденцій, процесів об'єктивної саморегуляції

етносуспільного буття як саморегульованої системи, нав'язуватиме їм шлях розвитку.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11