1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

потенціалу. Другий рівень - регулювання процесів ризвитку етносуспільного буття

інститутами і засобами громадянського суспільства, його основними структурами. До

цього рівня належить державне регулювання процесів розвитку етносуспільного буття, що

безпосередньо чи опосередковано впливають на розвиток етнонаціональних відносин,

суб'єктом якого виступають усі складові влади - законодавча, виконавча, судова. І,

нарешті, третій рівень регулювання здійснюється на основі свідомого, внутрішнього

саморегулювання особистістю свого етносоціального потенціалу, його самореалізації.

Усі три рівні функціонування розвитку етносуспільного буття не перебувають в ієрархічній

залежності один від одного, а мають реалізувати себе в діалектичній єдності. Їхній

оптимальний вплив на етно-суспільне буття, регулювання і саморегулювання його розвитку

відбувається не завдяки ієрархії цих рівнів, а в результаті багатогранного і всебічного

розвитку кожного рівня, різноманітності їх проявів.

Оптимізація різноманітних процесів, пов'язаних із функціонуванням етносуспільного буття,

передбачає діалектичну єдність універсальних об'єктивних природно-історичних регуляторів

його розвитку та свідомих, смисложиттєвих і цілісних форм його самоствердження, що

грунтуються на багатогранній цілеспрямованій етносоціальній діяльності щодо

самореалізації особистості, а також на взаємозв'язку нормативної системи регуляції і

ціннісних саморегулюючих орієнтацій. Така єдність і взаємозв'язок - неодмінна умова

постійного прогресу в освоєнні і відтворенні етносуспільного буття у життєздійсненні

особистості загалом, багатоваріантності етнічно індивідуальної самореалізації, основа

вільної творчої самодіяльності людей різних національностей. Щодо ефективності діяльності

суб'єктів такої системи, то вона залежить насамперед від того, наскільки елементи, що

утворюють її, самостійні у процесі свого життєздійснення і орієнтовані на

прогресивно-гуманістичний розвиток етносуспільного буття, соціуму в цілому.

Важливий аспект відтворення цінностей етносуспільного буття, його творчого коригування

з урахуванням динаміки етнонаціональних реалій - свідомо організований процес

життєздійснення особистості і суспільства. Неодмінною умовою його оптимізації є

удосконалення організаційних і самоорганізаційних індивідуально-особистісних свідомих

форм реалізації, самовираження, етносоціального потенціалу, через який реалізуються

стихійні, невпорядковані процеси, що забезпечують підтримку життєдіяльності системи

"національне - міжнаціональне". Оптимізація процесу розвитку етносуспільного буття

передбачає безперервне збагачення внутрішнього світу особистості, етнічної

індивідуальності щодо зовнішніх впливів як важливої умови єдності невпорядкованих

взаємодій і впорядкованих зв'язків у становленні етнотворчого потенціалу людини, її

індивідуального самовираження, самореалізації.

Ефективний процес розвитку етносуспільного буття можливий шляхом утвердження

свободи як неодмінної умови самоорганізації життя народів, їхньої співтворчості, а також

таких форм національних і міжнаціональних відносин, які постійно самовідновлюються,

самонастроюються і взаємозбагачуються. Він передбачає перетворення соціально-етнічних

спільностей, етнічних індивідуальностей із стану етносоціальних об'єктів у справді вільні,

творчі суб'єкти розвитку. В той же час цілеспрямована діяльність на формування багатого

комунікативного потенціалу народів, їхніх культур - важливий шлях утвердження їхньої

свободи й етнічної свободи особистості. Така діяльність спрямована на створення

діалектичного поєднання потреб у національному самоутвердженні та багатоманітності

форм самовираження соціально-етнічних спільностей, що прогресують, шляхом

багатогранності їхніх національних і міжнаціональних відносин, спілкування, розкриття етносоціального потенціалу. Його збагачення - процес, спрямований

на формування гармонійної єдності індивідуального, особистісного, національного

самовираження і самоствердження як умови становлення своєї особистої свободи та

природної потреби особистості в солідарності, контактуванні, в об'єднанні, що повною

мірою можуть бути самовтілені лише в багатонаціональному людському середовищі.

Етносуспільне буття, національні і міжнаціональні відносини, що складають його суть,

завжди є динамічним процесом. Практика функціонування таких відносин, форм

спілкування не дає підстав вважати, що найближчим часом вони стануть менш

суперечливими. Навпаки, ймовірно, що різноманітність, масштабність, глибина, а

відповідно і складність та суперечливість цих відносин зростатимуть. Ось чому має

посилюватись і значення цінностей етносуспільного буття, ефективного процесу його

регулювання та саморегулювання, 'їхнього формування як фактора перетворення цих

цінностей у домінанту життєтвор-чої особистості. Поступальний розвиток змісту і форм

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11