| Назва: | Соціально-економiчнi процеси в Україні |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 39,08 KB |
| Скачувань: | 69 |
Насамперед слід відзначити, що своєрідній соціальній ре¬анімації корпорацій сприяють зростаюча конкуренція за блага, а також супутні їй архаїзація обмінних операцій (прямий про¬дуктообмін) та поширення "караванних" зусиль задля достав¬ки товарів з близького й далекого зарубіжжя, які здійснюють¬ся на свій страх і ризик в обхід держави і поза нею. Саме кон¬куренція , і пошуки джерел винагороди перетворюють корпо¬рації на необхідні складові нинішньої ситуації. Інакше кажучи, корпорації формуються й утверджуються в контексті та у зв'язку з відродженням різноманітних пережиткових форм взаємодії у багатьох сферах життя. Досягти успіху в змаганні за ресурси навряд чи реально без об'єднання в асоціації, згур¬товані спільною метою, дисципліною, практично цілковитим підкоренням певним правилам і нормам. Корпорації ж явля¬ють собою чистий тип асоціацій "для себе" з артикульованими умовами членства і ясними перспективами дій, де внутрішні відмінності у статусах, обсязі владних повноважень і розмірах винагороди доповнюються значущістю колективного успіху.
Далі: корпорації будуються на основі єдності структурного та діяльного компонентів (тобто власне просторового, а також часового, енергетичного й нормативного) у формі адекватних корпоративним вимогам ментальних констеляцій (очікувань, санкцій щодо суворої формалізації забороненого й дозволеного і та ін.). Будучи просторовою структурою, корпорація має ясні, чіткі і в принципі встановлювані розміри, отже, і кордо¬ни. Поділ же корпорацій на відкриті й таємні не такий істот¬ний, оскільки вказує лише на ступінь складності встановлення їхньої чисельності. Такою ж не важливою під цим кутом є й локалізація корпорацій у тих чи тих сферах діяльності - про¬фесійній, політичні, економічній, соціальній.
Коли щось і вирізняє корпорації від інших типів об'єднань, то це темп і ритм діяльності, тобто часові та енергетичні харак¬теристики.
Саме енергетика, зусилля та ресурси, які мобілізують для здобуття позитивних ефектів у конкуренції .за матеріальну й символічну винагороду, за статуси і привілеї, за право інтер¬претувати історію, за контроль над інформацією тощо, пояс¬нюють той факт, що корпорації конструюють і підтримують просторово-часові поля з різним ритмом і темпом здійснення в них взаємодії між людьми, між людьми та речами, між людь¬ми та ціннісно-знаковими груповими реаліями. Повсякденна мова фіксує цю напружену, завихрену процесуальність дієсло¬вом "крутитися".
Динамічні характеристики подібних полів варіюються, оче¬видно, у широких межах, зумовлюючи сегментацію соціально¬го цілого та автономізацію утворених частин. Тому й належні до них індивіди ведуть різне за стилем, ритмом і темпом жит¬тя; можливість контактів між ними мінімізується, знижується й рівень взаєморозуміння. Віднині жити розмірене, налагодже¬но і передбачувано - привілей тих, хто входить до спільнот, не залучених до боротьби за перерозподіл ресурсів; доля ж інших - безупинно "крутитися", домагатися свого, а не задо¬вольнятися установленим кимось. Таким чином, час стає важ¬ливим диференціюючим і стратифікуючим чинником, що на поверхні соціального життя, емпірично фіксованого в першому й не найповнішому наближенні, виявляється у формі відмінно¬стей у ставленні до темпоральних характеристик: минулому, теперішньому і майбутньому.
Корпорації (в цьому ще одна їхня відмінність від "команд" або цільових груп) можуть бути частиною, ядром організації, але при цьому можуть самі трансформуватися в неї. Корпо¬рації, що мають статус організації, - явище нове для постра¬дянських країн і водночас зовсім не випадкове. Показово, що наприкінці так званої перебудови нові організації виникали в кулуарах керівних органів комсомолу (обкомів, міськкомів, райкомів) - утворень явно корпоративного характеру в струк¬турі пізнього соціалізму. Справедливо припустити, що переро¬стання в організацію є для корпорації обов'язковою умовою досягнення амбіційних цілей і збереження, так само як і роз¬ширення, контролю над ресурсами.
І нарешті, корпорація стає головним джерелом само ідентифікації для індивідів, які до неї входять. Річ не лише в тім, що кожен має можливість визначити себе в ролі людини корпо¬рації, а насамперед у тім, що вона надає членам наочні скла¬дові майнового і громадянського статусів. В обмін на лояль¬ність, відповідальність і зобов'язання з боку індивіда корпора¬ція забезпечує йому гарантії стабільності й захищеності у кри¬зових соціальних і економічних ситуаціях; за умови дотриман¬ня етосу корпоративності не допускає розриву між належністю і участю, створюючи тим самим передумови підтримки й куль¬тивування ідентичності. В корпорації належність означає по¬вноцінну участь, будь-яка імітація участі негайно викривається й належність припиняється.
Далі: корпорації будуються на основі єдності структурного та діяльного компонентів (тобто власне просторового, а також часового, енергетичного й нормативного) у формі адекватних корпоративним вимогам ментальних констеляцій (очікувань, санкцій щодо суворої формалізації забороненого й дозволеного і та ін.). Будучи просторовою структурою, корпорація має ясні, чіткі і в принципі встановлювані розміри, отже, і кордо¬ни. Поділ же корпорацій на відкриті й таємні не такий істот¬ний, оскільки вказує лише на ступінь складності встановлення їхньої чисельності. Такою ж не важливою під цим кутом є й локалізація корпорацій у тих чи тих сферах діяльності - про¬фесійній, політичні, економічній, соціальній.
Коли щось і вирізняє корпорації від інших типів об'єднань, то це темп і ритм діяльності, тобто часові та енергетичні харак¬теристики.
Саме енергетика, зусилля та ресурси, які мобілізують для здобуття позитивних ефектів у конкуренції .за матеріальну й символічну винагороду, за статуси і привілеї, за право інтер¬претувати історію, за контроль над інформацією тощо, пояс¬нюють той факт, що корпорації конструюють і підтримують просторово-часові поля з різним ритмом і темпом здійснення в них взаємодії між людьми, між людьми та речами, між людь¬ми та ціннісно-знаковими груповими реаліями. Повсякденна мова фіксує цю напружену, завихрену процесуальність дієсло¬вом "крутитися".
Динамічні характеристики подібних полів варіюються, оче¬видно, у широких межах, зумовлюючи сегментацію соціально¬го цілого та автономізацію утворених частин. Тому й належні до них індивіди ведуть різне за стилем, ритмом і темпом жит¬тя; можливість контактів між ними мінімізується, знижується й рівень взаєморозуміння. Віднині жити розмірене, налагодже¬но і передбачувано - привілей тих, хто входить до спільнот, не залучених до боротьби за перерозподіл ресурсів; доля ж інших - безупинно "крутитися", домагатися свого, а не задо¬вольнятися установленим кимось. Таким чином, час стає важ¬ливим диференціюючим і стратифікуючим чинником, що на поверхні соціального життя, емпірично фіксованого в першому й не найповнішому наближенні, виявляється у формі відмінно¬стей у ставленні до темпоральних характеристик: минулому, теперішньому і майбутньому.
Корпорації (в цьому ще одна їхня відмінність від "команд" або цільових груп) можуть бути частиною, ядром організації, але при цьому можуть самі трансформуватися в неї. Корпо¬рації, що мають статус організації, - явище нове для постра¬дянських країн і водночас зовсім не випадкове. Показово, що наприкінці так званої перебудови нові організації виникали в кулуарах керівних органів комсомолу (обкомів, міськкомів, райкомів) - утворень явно корпоративного характеру в струк¬турі пізнього соціалізму. Справедливо припустити, що переро¬стання в організацію є для корпорації обов'язковою умовою досягнення амбіційних цілей і збереження, так само як і роз¬ширення, контролю над ресурсами.
І нарешті, корпорація стає головним джерелом само ідентифікації для індивідів, які до неї входять. Річ не лише в тім, що кожен має можливість визначити себе в ролі людини корпо¬рації, а насамперед у тім, що вона надає членам наочні скла¬дові майнового і громадянського статусів. В обмін на лояль¬ність, відповідальність і зобов'язання з боку індивіда корпора¬ція забезпечує йому гарантії стабільності й захищеності у кри¬зових соціальних і економічних ситуаціях; за умови дотриман¬ня етосу корпоративності не допускає розриву між належністю і участю, створюючи тим самим передумови підтримки й куль¬тивування ідентичності. В корпорації належність означає по¬вноцінну участь, будь-яка імітація участі негайно викривається й належність припиняється.
Новости загрузка новостей...