| Назва: | Соціально-економiчнi процеси в Україні |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 39,08 KB |
| Скачувань: | 69 |
Як видно, порівняно з 1982 роком, у кілька разів збільшилася частка власни¬ків садових ділянок і дач. Вдвічі більше стало власників легкових автомобілів. Більше стало у населення холодильни¬ків, кольорових телевізорів, пральних і швейних машин, які становлять основу сучасного цивілізованого побуту. Поліп¬шилися й умови для духовного розвит¬ку, оскільки набагато збільшилася кіль¬кість сімей, які мають домашню бібліо¬теку, відео та стерео техніку.
Тобто за низкою показників сучасна сім'я живе краще, ніж в останні роки "розвинутого соціалізму". Більше того, якщо в ностальгійному минулому головні комунальні вигоди мали лише близько 40 відсотків сімей, то в останні роки - більшість населення. Щоправда, офіційне» статистика свідчить, що всі ці блага було нагромад¬жено ще за часів соціалізму Однак фак¬ти реального, життя змушують сумніва¬тися в коректності цих даних. Адже як¬що все це було придбано за роки "розвинутого соціалізму" та перебудови, то чому з 1994 до 2000 року автомобілів, телевізорів, холодильників, стерео та відео апаратури менше не стало (при тому, по зношення придбаного раніше досягло понад крайніх термінів - в се¬редньому 17-22 роки).
Порівняно з 1994 у 2000 році стало менше садових ділянок, швейних машин, спорядження для туризму, мисливства та ри¬бальства. Тобто люди і далі актив¬но купують все, що потрібно для споживання, і втрачають те, що могло б принести додатковий до¬хід (робота на садовій ділянці, по¬шиття.
Соціальне самопочуття населення
Звичайно, важливо, що люди думають про суспільство і як вони його оцінюють. Однак головне - наскільки добре чи погано вони почуваються за наявної соціальної ситуації. Саме тому перші запи¬тання, яких потребують і медична, і соціальна діагностика: "Як почувається і на що скаржитеся?"
Але коли ставиш пряме запи¬тання, отримуєш, як правило, категоричну відповідь, в якій немає місця нюансам і напівтонам само¬почуттю людини. У нашому моніто¬рингу ми запитували людей про те, наскільки вони задоволені сво¬їм становищем у суспільстві.
Вже в перший рік незалежності Укра¬їни близько половини населення було незадоволено своїм становищем, а на 1998-й невдоволення висловлювали вже понад три чверті. Відповідно скорочува¬лась і невелика частина задоволених. По¬зитивні зрушення помітні пише в останні два роки, але вони принципово не змінюють картини масового соціального від¬чуження. До того ж невдоволення пере¬важає практично в усіх верствах населен¬ня, демографічних і професійних групах.
За таких настроїв в Україні зберіга¬ється відносна соціальна стабільність. Чи не парадокс це? Чому люди не поспі¬шають залишити настільки незручні соціальні позиції і не борються за нечис¬ленні "місця під сонцем"? Чи справа лише в безмежній терплячості народу? Чи є соціальні чинники, спроможні компен¬сувати це незадоволення? Один з них - побутова забезпеченість. В останнє десятиріччя вона стала ґрунтовнішою та цивілізованішою і, безперечно, стри¬мує бурхливі прояви невдоволення. Проте є й інші соціальні блага, які люди цінують не менше, ніж побутовий ком¬форт.
Саме як узагальнена оцінка того, наскільки вистачає (чи бракує) людині тих чи інших соціальних благ, розгляда¬ється рівень соціального самопочуття. Йдеться і про матеріальні, і про соціаль¬ні та духовні блага. 3 1 995 року щороку визначається, якою мірою не вистачає людям соціальних благ в 11 основних сферах життя. Виміри ґрунтуються на тезі: чим більше людина відчуває не¬достатність соціальних благ, тим гірше її самопочуття.
У більшості аспектів, пов'язаних зі щоденними матеріальними турботами, роботою, дозвіллям та підтриманням здоров'я, переважає відчуття недостат¬ності соціальних благ. 3 1995 до 2000 року з одних пози¬цій дефіцит соціальних благ зріс, а з інших - скоротився. Суттєво зросла час¬тка людей, яким бракує належної робо¬ти, можливості підробляти і працювати з повною віддачею. 3 одного боку, це свідчить про зростання напруженості у сфері зайнятості, загострення проблем безробіття, а з іншого - люди більше налаштовані на інтенсифікацію трудо¬вих зусиль, ніж у минулому. Це може стати однією з важливих психологічних передумов подолання соціально-еко¬номічної кризи. Важливою є тенденція скорочення дефіциту житла, меблів, не¬обхідного одягу. Якщо вона триватиме і далі, то з'являться передумови для по¬ліпшення структури і якості харчування, а далі - для зростання заощаджень, що, нарешті, означатиме реальний ус¬піх декларованої ринкової реформи.
У недостатньо освічених, малокваліфікованих і незайнятих соціальне самопочуття за останні роки знизилося, тоді як у кваліфікованих працівників і людей з вищою освітою воно дещо зросло. Найгірші показники у працівни¬ків сільського господарства, службов¬ців з допоміжного персоналу працівни¬ків низької кваліфікації, домашніх гос¬подарок, непрацюючих пенсіонерів.
Це природно, оскільки державні допомога вкрай обмежена, а власних зусиль для виживання в нових умовах їм не вистачає через похилий вік, низьку кваліфікацію, втрату роботи тощо.
Тобто за низкою показників сучасна сім'я живе краще, ніж в останні роки "розвинутого соціалізму". Більше того, якщо в ностальгійному минулому головні комунальні вигоди мали лише близько 40 відсотків сімей, то в останні роки - більшість населення. Щоправда, офіційне» статистика свідчить, що всі ці блага було нагромад¬жено ще за часів соціалізму Однак фак¬ти реального, життя змушують сумніва¬тися в коректності цих даних. Адже як¬що все це було придбано за роки "розвинутого соціалізму" та перебудови, то чому з 1994 до 2000 року автомобілів, телевізорів, холодильників, стерео та відео апаратури менше не стало (при тому, по зношення придбаного раніше досягло понад крайніх термінів - в се¬редньому 17-22 роки).
Порівняно з 1994 у 2000 році стало менше садових ділянок, швейних машин, спорядження для туризму, мисливства та ри¬бальства. Тобто люди і далі актив¬но купують все, що потрібно для споживання, і втрачають те, що могло б принести додатковий до¬хід (робота на садовій ділянці, по¬шиття.
Соціальне самопочуття населення
Звичайно, важливо, що люди думають про суспільство і як вони його оцінюють. Однак головне - наскільки добре чи погано вони почуваються за наявної соціальної ситуації. Саме тому перші запи¬тання, яких потребують і медична, і соціальна діагностика: "Як почувається і на що скаржитеся?"
Але коли ставиш пряме запи¬тання, отримуєш, як правило, категоричну відповідь, в якій немає місця нюансам і напівтонам само¬почуттю людини. У нашому моніто¬рингу ми запитували людей про те, наскільки вони задоволені сво¬їм становищем у суспільстві.
Вже в перший рік незалежності Укра¬їни близько половини населення було незадоволено своїм становищем, а на 1998-й невдоволення висловлювали вже понад три чверті. Відповідно скорочува¬лась і невелика частина задоволених. По¬зитивні зрушення помітні пише в останні два роки, але вони принципово не змінюють картини масового соціального від¬чуження. До того ж невдоволення пере¬важає практично в усіх верствах населен¬ня, демографічних і професійних групах.
За таких настроїв в Україні зберіга¬ється відносна соціальна стабільність. Чи не парадокс це? Чому люди не поспі¬шають залишити настільки незручні соціальні позиції і не борються за нечис¬ленні "місця під сонцем"? Чи справа лише в безмежній терплячості народу? Чи є соціальні чинники, спроможні компен¬сувати це незадоволення? Один з них - побутова забезпеченість. В останнє десятиріччя вона стала ґрунтовнішою та цивілізованішою і, безперечно, стри¬мує бурхливі прояви невдоволення. Проте є й інші соціальні блага, які люди цінують не менше, ніж побутовий ком¬форт.
Саме як узагальнена оцінка того, наскільки вистачає (чи бракує) людині тих чи інших соціальних благ, розгляда¬ється рівень соціального самопочуття. Йдеться і про матеріальні, і про соціаль¬ні та духовні блага. 3 1 995 року щороку визначається, якою мірою не вистачає людям соціальних благ в 11 основних сферах життя. Виміри ґрунтуються на тезі: чим більше людина відчуває не¬достатність соціальних благ, тим гірше її самопочуття.
У більшості аспектів, пов'язаних зі щоденними матеріальними турботами, роботою, дозвіллям та підтриманням здоров'я, переважає відчуття недостат¬ності соціальних благ. 3 1995 до 2000 року з одних пози¬цій дефіцит соціальних благ зріс, а з інших - скоротився. Суттєво зросла час¬тка людей, яким бракує належної робо¬ти, можливості підробляти і працювати з повною віддачею. 3 одного боку, це свідчить про зростання напруженості у сфері зайнятості, загострення проблем безробіття, а з іншого - люди більше налаштовані на інтенсифікацію трудо¬вих зусиль, ніж у минулому. Це може стати однією з важливих психологічних передумов подолання соціально-еко¬номічної кризи. Важливою є тенденція скорочення дефіциту житла, меблів, не¬обхідного одягу. Якщо вона триватиме і далі, то з'являться передумови для по¬ліпшення структури і якості харчування, а далі - для зростання заощаджень, що, нарешті, означатиме реальний ус¬піх декларованої ринкової реформи.
У недостатньо освічених, малокваліфікованих і незайнятих соціальне самопочуття за останні роки знизилося, тоді як у кваліфікованих працівників і людей з вищою освітою воно дещо зросло. Найгірші показники у працівни¬ків сільського господарства, службов¬ців з допоміжного персоналу працівни¬ків низької кваліфікації, домашніх гос¬подарок, непрацюючих пенсіонерів.
Це природно, оскільки державні допомога вкрай обмежена, а власних зусиль для виживання в нових умовах їм не вистачає через похилий вік, низьку кваліфікацію, втрату роботи тощо.
Новости загрузка новостей...