| Назва: | Соціально-педагогічна робота за місцем проживання |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 7,17 KB |
| Скачувань: | 27 |
Соціально-педагогічна робота за місцем проживання
МЕТА: Ознайомитися з особливостями виховної роботи соціально¬го педагога в мікрорайоні та досвідом, який є в Україні, з провідними ідеями сучасної педагогіки щодо виховної та со¬ціальної роботи за місцем проживання.
НАВЧАЛЬНО-МЕТОЛИЧНИЙ МАТЕРІАЛ
Вивчення даної теми вимагає усвідомлення важливості вихов¬ної роботи з дітьми, підлітками, включаючи всі сторони їх життя (побут, дозвілля, сферу сімейних відносин). Слід засвоїти, що саме неформальні об'єднання, клуби, товариства можуть виступати у ролі виховного середовища. Значну увагу треба зосередити на важли¬вості завдань соціального педагога відповідно до вимог щодо органі¬зації форм роботи та використання нових методик.
Соціальний педагог працює за місцем проживання дітей у мікро¬районах, у неформальних об'єднаннях, клубах, товариствах. Саме середовище охоплює всі сторони життя дітей, підлітків і включає побут, сімейні відносини, дозвілля.
Виховання дітей у мікрорайоні вимагає від соціального працівника об'єднувати свої зусилля щодо вирішення загальної проблеми виховання і захисту дітей із працівниками школи, соціальними служ¬бами. Центром у цьому єднанні є дитина, особистість дитини, її сім'я, середовище однолітків. Адже поза школою, поза контролем сім'ї та школи дитина виявляє свої негативні риси, байдикує, встановлює зв'язки з неформальними, часто злочинними, групами.
Останнім часом в Україні з'являються різнопланові дитячі й молодіжні клуби, активізувалися різноманітні форми роботи із дітьми, підлітками, молоддю. Проблеми щодо діяльності соціаль¬ного педагога в мікрорайоні можна, на наш погляд, сформулюва¬ти так:
1) функціонування різнопланових дитячих та молодіжних клубів;
2) пошук нових форм і методів роботи за місцем проживання;
3) створення соціально-педагогічних умов для роботи з дітьми;
4) залучення дітей і молоді до дитячих клубів і формувань за місцем проживання;
5) організація взаємодії підлітків, яка принесе потребу до само¬розвитку, радість, змістовне дозвілля;
6) допомога сім'ї, у якій є проблемні групи.
Соціальний педагог, який працює у районі, повинен співпрацю¬вати з батьками й дітьми, домагаючись нормалізації відносин, підтри¬мувати тісний зв'язок із школою, з'ясовувати причини небажання дітей ходити до школи, виявляти сім'ї, у яких жорстоко ставляться до дітей, які страждають від знедоленості. Така діяльність передба¬чає залучення спеціалістів: лікарів, юристів, працівників міліції, вчи¬телів, соціальних працівників різних напрямків, представників ад¬міністративних органів. Спробуємо визначити функції соціального працівника, який працює за місцем проживання: організаційна (організація вільного часу); підтримуюча (допомога і підтримка у вирішенні дитячих проблем, які виникли); контролююча (контроль за поведінкою, за відносинами дітей і молоді з ровесниками, сім'єю); комунікативна (налагодження спілкування з дітьми).
Об'єктами роботи соціального працівника за місцем прожи¬вання стають найчастіше діти, молодь, що вживають наркотики, алкоголь, які стоять на обліку в дитячій кімнаті міліції для непов¬нолітніх, діти з неблагополучних сімей, такі, що відстають у на¬вчанні.
Провідною ідеєю роботи соціального педагога є спрямованість на конкретну особистість. Така спрямованість базується на повазі до особистості дитини, орієнтації на загальнолюдські цінності (доб¬ро, милосердя, любов, повага до людини, терпимість, чуйність, співчуття тощо).
У своїй діяльності соціальний педагог повинен керуватися та¬кими важливими принципами, як гуманізація, демократизація, по¬вага до людини, її захист. Українські дослідники А.Й.Капська, Р.Х.Вайнола визначають, що позиція захисту дитини має стати ос¬новним аспектом у її соціалізації. Саме ця позиція на їх думку, до¬поможе дітям і підліткам реалізувати свої інтереси, виявити пози¬тивні якості, розширити свої знання і пізнавальні інтереси. Спрямованість на особистість передбачає розвиток спілкування. У віко¬вих групах діти спілкуються залежно від тієї моделі, яка вже скла¬лася за їх невеликим життєвим досвідом, тому часто їхні стосунки супроводжуються непорозумінням, виникненням бар'єрів у спілку¬ванні, конфліктів і психічних зривів. Навчання у дітей і молоді спілкуватися включає виховання культури поведінки, моральності, доброзичливості до інших.
Роль соціального педагога складна і різноманітна, тому дово¬диться бути і другом, і порадником. Така діяльність потребує акти¬візації вимог, які сприяли б організації, оптимізації методик соц¬іального виховання, виявлення нових форм і підходів. З метою ви¬рішення існуючих проблем, пропонуємо використовувати такі ме¬тоди: анкетування, тестування, бесіди, інтерв'ю, письмові роздуми, ігри, конкурси, читання, екскурсії, походи, зустрічі та ін.
А.Й.Капська, Р.Х.Вайнола пропонують соціальним працівникам скористатися характеристикою-програмою, яка має такий вигляд:
1.
Прізвище, ім'я, по батькові Виявлені якості особистості Програма роботи Одержані результати
1 2 3 4
МЕТА: Ознайомитися з особливостями виховної роботи соціально¬го педагога в мікрорайоні та досвідом, який є в Україні, з провідними ідеями сучасної педагогіки щодо виховної та со¬ціальної роботи за місцем проживання.
НАВЧАЛЬНО-МЕТОЛИЧНИЙ МАТЕРІАЛ
Вивчення даної теми вимагає усвідомлення важливості вихов¬ної роботи з дітьми, підлітками, включаючи всі сторони їх життя (побут, дозвілля, сферу сімейних відносин). Слід засвоїти, що саме неформальні об'єднання, клуби, товариства можуть виступати у ролі виховного середовища. Значну увагу треба зосередити на важли¬вості завдань соціального педагога відповідно до вимог щодо органі¬зації форм роботи та використання нових методик.
Соціальний педагог працює за місцем проживання дітей у мікро¬районах, у неформальних об'єднаннях, клубах, товариствах. Саме середовище охоплює всі сторони життя дітей, підлітків і включає побут, сімейні відносини, дозвілля.
Виховання дітей у мікрорайоні вимагає від соціального працівника об'єднувати свої зусилля щодо вирішення загальної проблеми виховання і захисту дітей із працівниками школи, соціальними служ¬бами. Центром у цьому єднанні є дитина, особистість дитини, її сім'я, середовище однолітків. Адже поза школою, поза контролем сім'ї та школи дитина виявляє свої негативні риси, байдикує, встановлює зв'язки з неформальними, часто злочинними, групами.
Останнім часом в Україні з'являються різнопланові дитячі й молодіжні клуби, активізувалися різноманітні форми роботи із дітьми, підлітками, молоддю. Проблеми щодо діяльності соціаль¬ного педагога в мікрорайоні можна, на наш погляд, сформулюва¬ти так:
1) функціонування різнопланових дитячих та молодіжних клубів;
2) пошук нових форм і методів роботи за місцем проживання;
3) створення соціально-педагогічних умов для роботи з дітьми;
4) залучення дітей і молоді до дитячих клубів і формувань за місцем проживання;
5) організація взаємодії підлітків, яка принесе потребу до само¬розвитку, радість, змістовне дозвілля;
6) допомога сім'ї, у якій є проблемні групи.
Соціальний педагог, який працює у районі, повинен співпрацю¬вати з батьками й дітьми, домагаючись нормалізації відносин, підтри¬мувати тісний зв'язок із школою, з'ясовувати причини небажання дітей ходити до школи, виявляти сім'ї, у яких жорстоко ставляться до дітей, які страждають від знедоленості. Така діяльність передба¬чає залучення спеціалістів: лікарів, юристів, працівників міліції, вчи¬телів, соціальних працівників різних напрямків, представників ад¬міністративних органів. Спробуємо визначити функції соціального працівника, який працює за місцем проживання: організаційна (організація вільного часу); підтримуюча (допомога і підтримка у вирішенні дитячих проблем, які виникли); контролююча (контроль за поведінкою, за відносинами дітей і молоді з ровесниками, сім'єю); комунікативна (налагодження спілкування з дітьми).
Об'єктами роботи соціального працівника за місцем прожи¬вання стають найчастіше діти, молодь, що вживають наркотики, алкоголь, які стоять на обліку в дитячій кімнаті міліції для непов¬нолітніх, діти з неблагополучних сімей, такі, що відстають у на¬вчанні.
Провідною ідеєю роботи соціального педагога є спрямованість на конкретну особистість. Така спрямованість базується на повазі до особистості дитини, орієнтації на загальнолюдські цінності (доб¬ро, милосердя, любов, повага до людини, терпимість, чуйність, співчуття тощо).
У своїй діяльності соціальний педагог повинен керуватися та¬кими важливими принципами, як гуманізація, демократизація, по¬вага до людини, її захист. Українські дослідники А.Й.Капська, Р.Х.Вайнола визначають, що позиція захисту дитини має стати ос¬новним аспектом у її соціалізації. Саме ця позиція на їх думку, до¬поможе дітям і підліткам реалізувати свої інтереси, виявити пози¬тивні якості, розширити свої знання і пізнавальні інтереси. Спрямованість на особистість передбачає розвиток спілкування. У віко¬вих групах діти спілкуються залежно від тієї моделі, яка вже скла¬лася за їх невеликим життєвим досвідом, тому часто їхні стосунки супроводжуються непорозумінням, виникненням бар'єрів у спілку¬ванні, конфліктів і психічних зривів. Навчання у дітей і молоді спілкуватися включає виховання культури поведінки, моральності, доброзичливості до інших.
Роль соціального педагога складна і різноманітна, тому дово¬диться бути і другом, і порадником. Така діяльність потребує акти¬візації вимог, які сприяли б організації, оптимізації методик соц¬іального виховання, виявлення нових форм і підходів. З метою ви¬рішення існуючих проблем, пропонуємо використовувати такі ме¬тоди: анкетування, тестування, бесіди, інтерв'ю, письмові роздуми, ігри, конкурси, читання, екскурсії, походи, зустрічі та ін.
А.Й.Капська, Р.Х.Вайнола пропонують соціальним працівникам скористатися характеристикою-програмою, яка має такий вигляд:
1.
Прізвище, ім'я, по батькові Виявлені якості особистості Програма роботи Одержані результати
1 2 3 4