| Назва: | Тероризм |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 77,37 KB |
| Скачувань: | 130 |
Комісія ООН, що відвідала Ірак у березні 1991 р., констатувала, що зруйнування цивільної інфраструктури відкинуло Ірак до стану доіндустріального періоду і має «майже апокаліптичні масштаби».
За два тижні після початку повітряних акцій у Перській затоці генерал ІІІварцкопф запевнив, що іракські електростанції атакуються в обмеженому масштабі, «щоб не заподіяти шкоди мирному населенню». Але насправді система електропостачання Іраку практично перестала існувати.
Вільям Аркін, американський військовий експерт, оцінює число безпосередніх жертв від бомбардувань серед мирного населення у 2300 чол. А від зруйнування мережі електропостачання і припинення внаслідок цього доставки населенню питної води вмерли лише в перші місяці по війні, за даними Аркіна, 111 тис. чол. Відсутність медичної допомоги, брак продуктів харчування і катастрофічна антисанітарія призвели до епідемій тифу та холери і спричинили, за даними ЮНІСЕФ, лише в період з січня по серпень 1991 р. зростання дитячої смертності у чотири рази. У серпні 1994 р. лише від шлунково-кишечних захворювань померло 2298 дітей, у 20 разів більше, ніж за той самий місяць 1980 р.[17]
Один з найвищих офіцерів ВПС США заявив: «Цивільне населення не можна вважати зовсім безвинним. Воно живе у цій країні і несе в кінцевому підсумку відповідальність за те, що там відбувається».
Очевидно, цей офіцер не знав, що на початку 70-х один з ідеологів сучасного тероризму Еміль Анрі заявив, маючи на увазі всіх тих, хто терпимо ставиться до «політичного режиму капіталу»: «БЕЗВИННИХ НЕМАЄ».
СПЕЦТЕРОРИЗМ
Співробітництво спецслужб із тероризмом створює якісно нове явище - спецтероризм. (Так, у Росії вже на початку сторіччя есерівські терористи через Азефа контролювалися царською охраною, і вбивство, не без відома останньої, Столипіна - типовий приклад спецтероризму).
Залучення тероросфери в операції спецслужб неминуче веде до розмивання меж між ними.
Такий процес становлення спецтерорсередовища вже загрожує підім'яти під себе державність. Найбільш відомий приклад - Колумбія, де тільки надзвичайні міжнародні заходи зуміли вирвати державу з-під практично повного контролю наркомафії. І турецькі терористи - "сірі вовки" - як усередині Туреччини, так і за її межами, у тому числі в Азербайджані, діють не тільки під контролем, але і з активною участю турецьких спецслужб.
Одним із результатів становлення спецтерорсередовища є можливість тероризму вже легально впливати не тільки на економіку, але і на держполітику. Росте також спроможність її керувати суспільством. Це дає спецтероризму майже монопольне щодо організації і демонстрації суспільству всіляких "спецподій" типу Будьонівська і Кізляра-Первомайська.
Оскільки діяльність спецслужб і комерційної діяльності терорсередовища практично завжди носять міжнародний характер, то розвиток таємних операцій неминуче веде до переплетення спецтероризмів різних країн і призводить до появи регіональних і всесвітніх спецтерористських інтернаціоналів.
Яскравий приклад - війна в Анголі, де спецслужби всіх утягнених у конфлікт держав керували різноманітними племенними бандами, причому найчастіше через подвійне і більше перевербування цих банд самі спецслужби були вже не в змозі зрозуміти, хто, де і кого реально контролює і де чия агентура. Те ж відбувалося й в Афганістані. [2]
Проте через мінливість міжнародної ситуації інтернаціонали, щоб бути стійкими, повинні мати для своїх учасників стійкі і яскраві постійні цілі, довгострокові привабливі ідеали, що виправдують брудні засоби. Для чого, по-перше, створюються їх всесвітні ідеологічні центри, часто представлені потужними наддержавними структурами. По-друге, під найбільш активні ідеали інтернаціоналів перевербовується частина спецслужб різноманітних держав.
Створюється своя спецтерор- ідеологія, економіка, політика, культура, журналістика, наука, освіта - головні прикмети розвитку теперішнього спецтерору.
При цьому терор зовсім не ціль подібних утворень, а всього лише один з інструментів, застосовуваний "у міру необхідності". Ціль же тих, хто стоїть за всім цим і за спиною тероризму - ВЛАДА.
При цьому рядові терористи суцільно і поруч не мають ніякого уявлення про тих, на кого вони в кінцевому рахунку працюють, і цілком можуть щиро вірувати в ті ідеї, під котрі їх організують і посилають убивати. Чимало рядових і командирів тієї ж ОУН, пускаючи ріки крові по Україні, щиро вважали, що борються за її "незалежність", тоді як на ділі вони були не більш ніж знаряддям Німеччини в справі встановлення її влади на Україні?
За два тижні після початку повітряних акцій у Перській затоці генерал ІІІварцкопф запевнив, що іракські електростанції атакуються в обмеженому масштабі, «щоб не заподіяти шкоди мирному населенню». Але насправді система електропостачання Іраку практично перестала існувати.
Вільям Аркін, американський військовий експерт, оцінює число безпосередніх жертв від бомбардувань серед мирного населення у 2300 чол. А від зруйнування мережі електропостачання і припинення внаслідок цього доставки населенню питної води вмерли лише в перші місяці по війні, за даними Аркіна, 111 тис. чол. Відсутність медичної допомоги, брак продуктів харчування і катастрофічна антисанітарія призвели до епідемій тифу та холери і спричинили, за даними ЮНІСЕФ, лише в період з січня по серпень 1991 р. зростання дитячої смертності у чотири рази. У серпні 1994 р. лише від шлунково-кишечних захворювань померло 2298 дітей, у 20 разів більше, ніж за той самий місяць 1980 р.[17]
Один з найвищих офіцерів ВПС США заявив: «Цивільне населення не можна вважати зовсім безвинним. Воно живе у цій країні і несе в кінцевому підсумку відповідальність за те, що там відбувається».
Очевидно, цей офіцер не знав, що на початку 70-х один з ідеологів сучасного тероризму Еміль Анрі заявив, маючи на увазі всіх тих, хто терпимо ставиться до «політичного режиму капіталу»: «БЕЗВИННИХ НЕМАЄ».
СПЕЦТЕРОРИЗМ
Співробітництво спецслужб із тероризмом створює якісно нове явище - спецтероризм. (Так, у Росії вже на початку сторіччя есерівські терористи через Азефа контролювалися царською охраною, і вбивство, не без відома останньої, Столипіна - типовий приклад спецтероризму).
Залучення тероросфери в операції спецслужб неминуче веде до розмивання меж між ними.
Такий процес становлення спецтерорсередовища вже загрожує підім'яти під себе державність. Найбільш відомий приклад - Колумбія, де тільки надзвичайні міжнародні заходи зуміли вирвати державу з-під практично повного контролю наркомафії. І турецькі терористи - "сірі вовки" - як усередині Туреччини, так і за її межами, у тому числі в Азербайджані, діють не тільки під контролем, але і з активною участю турецьких спецслужб.
Одним із результатів становлення спецтерорсередовища є можливість тероризму вже легально впливати не тільки на економіку, але і на держполітику. Росте також спроможність її керувати суспільством. Це дає спецтероризму майже монопольне щодо організації і демонстрації суспільству всіляких "спецподій" типу Будьонівська і Кізляра-Первомайська.
Оскільки діяльність спецслужб і комерційної діяльності терорсередовища практично завжди носять міжнародний характер, то розвиток таємних операцій неминуче веде до переплетення спецтероризмів різних країн і призводить до появи регіональних і всесвітніх спецтерористських інтернаціоналів.
Яскравий приклад - війна в Анголі, де спецслужби всіх утягнених у конфлікт держав керували різноманітними племенними бандами, причому найчастіше через подвійне і більше перевербування цих банд самі спецслужби були вже не в змозі зрозуміти, хто, де і кого реально контролює і де чия агентура. Те ж відбувалося й в Афганістані. [2]
Проте через мінливість міжнародної ситуації інтернаціонали, щоб бути стійкими, повинні мати для своїх учасників стійкі і яскраві постійні цілі, довгострокові привабливі ідеали, що виправдують брудні засоби. Для чого, по-перше, створюються їх всесвітні ідеологічні центри, часто представлені потужними наддержавними структурами. По-друге, під найбільш активні ідеали інтернаціоналів перевербовується частина спецслужб різноманітних держав.
Створюється своя спецтерор- ідеологія, економіка, політика, культура, журналістика, наука, освіта - головні прикмети розвитку теперішнього спецтерору.
При цьому терор зовсім не ціль подібних утворень, а всього лише один з інструментів, застосовуваний "у міру необхідності". Ціль же тих, хто стоїть за всім цим і за спиною тероризму - ВЛАДА.
При цьому рядові терористи суцільно і поруч не мають ніякого уявлення про тих, на кого вони в кінцевому рахунку працюють, і цілком можуть щиро вірувати в ті ідеї, під котрі їх організують і посилають убивати. Чимало рядових і командирів тієї ж ОУН, пускаючи ріки крові по Україні, щиро вважали, що борються за її "незалежність", тоді як на ділі вони були не більш ніж знаряддям Німеччини в справі встановлення її влади на Україні?
Новости загрузка новостей...