| Назва: | Відмінності „Я - концепції” студентів і студенток |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 41,18 KB |
| Скачувань: | 51 |
Я-концепція відрізняє складне, рівневу будову, яку по різному розуміють різні автори. Наприклад, Р. Бернс уявляє я-концепцію у вигляді ієрархічної структури. Вершиною являється глобальне я-концепція, що конкретизується в сукупності установок особистості на себе. Ці установки мають різноманітні модальності: а) реальне Я (уявлення про те, яким би я хотів бути); б) дзеркальне Я (уявлення про те, яким мене бачать інші). Кожне із цих модальностей включає ряд аспектів – фізичне Я, соціальне Я, розумове Я, емоційне Я [8, 128].
В залежності від того, на якому рівні – організму, соціального індивіда чи особистості – проявляється активність людини, в я-концепції виділяють:
- фізичний Я-образ (схема тіла), що викликає потребу фізичного благополуччя організму;
- соціальні ідентичності: статеву, вікову, етнічну, громадянську, соціально-рольову, пов’язані з потребами людини приналежності до загалу і прагнення бути в цьому соціумі;
- диференційний образ Я, що характеризує знання про себе в порівнянні з іншими людьми і тим що надає відчуття власної унікальності, забезпечує потребу в самовизначенні і самореалізації (В. В. Столін).
Існують і інші варіанти:
неусвідомлення, уявлення тільки в переживанні, установки по відношенні до себе;
власні, парціальні самооцінки;
відносно цілісна я-концепція;
я-концепція як частина системи ціннісних орієнтацій особистості (І. С. Кон та ін.).
Крім того, я-концепція описується з точки зору змісту і характеру уявлень про себе, важкості і диференціації цих уявлень, їх суб’єктивного значення для особистості, а також внутрішньої цінності і послідовності, згідності, стійкості в часі (Я-минуле – я-теперішнє – я-майбутнє)(М. Розенберг, Е. Т. Соколова). Виділяють також динамічне Я (як, за моїми уявленнями, я змінююсь, розвиваюсь, яким прагну стати), „уявне Я”, „Я-маска”, „фантастичне Я” і т.д. Розбіжності між „ідеальним Я” і „реальним Я” слугують важливим джерелом розвитку, однак суттєві противоріччя між ними можуть стати джерелом внутрішньо-особистісних конфліктів і негативних переживань.
Найважливішою функцією я-концепції являється забезпечення внутрішньої узгодженості особистості, відносної стійкості в її поведінці. Розвиток особистості, її діяльності і поведінки знаходяться під суттєвим впливом я-концепції.
Я-концепція формується під впливом життєвого досвіду людини, перед усім відносин батьків і дітей, однак достатньо рано вона сама набуває активну роль, впливаючи на інтерпретацію цього досвіду, на ті цілі, які індивід ставить перед собою, на відповідну систему очікувань, прогнозів відносно майбутнього, оцінку їх досягнень і тим самим на власну самооцінку.
Співвідношення понять я-концепції і самоусвідомлення точно не визначено. Часто вони виступають як синоніми. Разом з тим існує тенденція розглядати я-концепцію на відміну від самоусвідомлення, як результат кінцевого продукту в процесі самоусвідомлення.
1.2. Експериментальне дослідження відмінностей „Я-концепції” чоловіків і жінок
Основою експериментальних досліджень відмінностей „Я-концепції” чоловіків і жінок є виділення гендерних ролей.
Формуюча сила культурних очікувань|чекань| виявляється в наших уявленнях про те, як повинні поводитися чоловіки і жінки. Навіть в сучасному північноамериканському шлюбу|шлюбі|, де двоє людей працюють, чоловіки виконують велику частину|частку| ремонтних робіт по дому|будинку,хаті|, а жінки переважно піклуються про дітей (Biernat & Wortman, 1991). У Сполучених|з'єднаних| Штатах у вищому керівництві тисячей найбільших компаній жінок всього 3%, в Морському корпусі — 4%, але|та| 97% доглядальниць і 99% секретарів — жінки (Castro 1990; Saltzman, 1991; Williams, 1989), У всіх країнах дівчатка проводять порівняно багато часу за такими заняттями, як допомога батькам по дому|будинку,хаті| і догляд|догляд| за маленькими дітьми, а хлопчикам частіше дозволяють гратись без нагляду дорослих (Edwards, 1991).
Можна сказати, що гендерна соціалізація дає дівчаткам «коріння», а хлопчикам — «крила». За останні півстоліття в дитячих книгах, удостоєних премії Калдекотта (Caldecott Award books), дівчатка в чотири рази частіше за хлопчиків зображалися,|змальовувалися| як ті, що використовують предмети домашнього|хатнього| начиння (швабри, швейні|швацькі| голки, каструлі і сковорідки), а хлопчики в п'ять разів частіше за дівчаток користувалися інструментами (такими як вила, плуг, зброя) (Crabb &: Bielawski, 1994). В результаті, коли діти зростають|виростають| і стають дорослими, має місце наступне|слідуюче|: «повсюдно», як повідомляє ООН (1991), жінки виконують велику частину|частку| домашньої|хатньої| роботи. І «повсюдно такі домашні|хатні| обов'язки, як приготування їжі|їди| або миття посуду, є|з'являються,являються| такими, що найменше|менше всього| розділяються». З|із| подібних поведінкових очікувань|чекань| формуються «гендерні ролі» для чоловіків і жінок.
В залежності від того, на якому рівні – організму, соціального індивіда чи особистості – проявляється активність людини, в я-концепції виділяють:
- фізичний Я-образ (схема тіла), що викликає потребу фізичного благополуччя організму;
- соціальні ідентичності: статеву, вікову, етнічну, громадянську, соціально-рольову, пов’язані з потребами людини приналежності до загалу і прагнення бути в цьому соціумі;
- диференційний образ Я, що характеризує знання про себе в порівнянні з іншими людьми і тим що надає відчуття власної унікальності, забезпечує потребу в самовизначенні і самореалізації (В. В. Столін).
Існують і інші варіанти:
неусвідомлення, уявлення тільки в переживанні, установки по відношенні до себе;
власні, парціальні самооцінки;
відносно цілісна я-концепція;
я-концепція як частина системи ціннісних орієнтацій особистості (І. С. Кон та ін.).
Крім того, я-концепція описується з точки зору змісту і характеру уявлень про себе, важкості і диференціації цих уявлень, їх суб’єктивного значення для особистості, а також внутрішньої цінності і послідовності, згідності, стійкості в часі (Я-минуле – я-теперішнє – я-майбутнє)(М. Розенберг, Е. Т. Соколова). Виділяють також динамічне Я (як, за моїми уявленнями, я змінююсь, розвиваюсь, яким прагну стати), „уявне Я”, „Я-маска”, „фантастичне Я” і т.д. Розбіжності між „ідеальним Я” і „реальним Я” слугують важливим джерелом розвитку, однак суттєві противоріччя між ними можуть стати джерелом внутрішньо-особистісних конфліктів і негативних переживань.
Найважливішою функцією я-концепції являється забезпечення внутрішньої узгодженості особистості, відносної стійкості в її поведінці. Розвиток особистості, її діяльності і поведінки знаходяться під суттєвим впливом я-концепції.
Я-концепція формується під впливом життєвого досвіду людини, перед усім відносин батьків і дітей, однак достатньо рано вона сама набуває активну роль, впливаючи на інтерпретацію цього досвіду, на ті цілі, які індивід ставить перед собою, на відповідну систему очікувань, прогнозів відносно майбутнього, оцінку їх досягнень і тим самим на власну самооцінку.
Співвідношення понять я-концепції і самоусвідомлення точно не визначено. Часто вони виступають як синоніми. Разом з тим існує тенденція розглядати я-концепцію на відміну від самоусвідомлення, як результат кінцевого продукту в процесі самоусвідомлення.
1.2. Експериментальне дослідження відмінностей „Я-концепції” чоловіків і жінок
Основою експериментальних досліджень відмінностей „Я-концепції” чоловіків і жінок є виділення гендерних ролей.
Формуюча сила культурних очікувань|чекань| виявляється в наших уявленнях про те, як повинні поводитися чоловіки і жінки. Навіть в сучасному північноамериканському шлюбу|шлюбі|, де двоє людей працюють, чоловіки виконують велику частину|частку| ремонтних робіт по дому|будинку,хаті|, а жінки переважно піклуються про дітей (Biernat & Wortman, 1991). У Сполучених|з'єднаних| Штатах у вищому керівництві тисячей найбільших компаній жінок всього 3%, в Морському корпусі — 4%, але|та| 97% доглядальниць і 99% секретарів — жінки (Castro 1990; Saltzman, 1991; Williams, 1989), У всіх країнах дівчатка проводять порівняно багато часу за такими заняттями, як допомога батькам по дому|будинку,хаті| і догляд|догляд| за маленькими дітьми, а хлопчикам частіше дозволяють гратись без нагляду дорослих (Edwards, 1991).
Можна сказати, що гендерна соціалізація дає дівчаткам «коріння», а хлопчикам — «крила». За останні півстоліття в дитячих книгах, удостоєних премії Калдекотта (Caldecott Award books), дівчатка в чотири рази частіше за хлопчиків зображалися,|змальовувалися| як ті, що використовують предмети домашнього|хатнього| начиння (швабри, швейні|швацькі| голки, каструлі і сковорідки), а хлопчики в п'ять разів частіше за дівчаток користувалися інструментами (такими як вила, плуг, зброя) (Crabb &: Bielawski, 1994). В результаті, коли діти зростають|виростають| і стають дорослими, має місце наступне|слідуюче|: «повсюдно», як повідомляє ООН (1991), жінки виконують велику частину|частку| домашньої|хатньої| роботи. І «повсюдно такі домашні|хатні| обов'язки, як приготування їжі|їди| або миття посуду, є|з'являються,являються| такими, що найменше|менше всього| розділяються». З|із| подібних поведінкових очікувань|чекань| формуються «гендерні ролі» для чоловіків і жінок.