1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Поняття конформізму часто зіставляється з поняттям нонконформізму – пасивна життєва позиція особистості.

Що стосується моєї життєвої позиції, то вона носила активний характер. Її формувння припадає на роки моєї юності. На той час я вже була досить розвинуиою особистістю як в психічному, так і в соціальному плані. Я читала багато книжок переважно психологічного та філософського характеру, захоплювалась класикою, часто дискутувала з мамою на різні теми. Крім того юність, це період, коли виникає почуття власної неповторності, індивідуальності, в негативному варіанті виникає протилежне – дифузне “я”, рольова та особистісна невизначеність. Типовими для цієї фази є також “програвання ролей”, коли молода людина не обирає ролі остаточно, а начебто приміряє їх до себе.

Саме в цей час пераді мною постала проблема професіонального самовизначення. Але, як зазначає І. С.Кон, самовизначення є одночасно і самообмеженням. Школяр в пофесійному відношенні ще ніхто, «чиста потенція». Він може бути і слюсарем, і лікарем, і космонавтом. Вибір спеціальності робить людину чимось визначеним, він отримує певну сферу діяльності, в якій предметно реалізуються його сили і здібності. Але це, разом з тим, означає відмову від багатьох інших діяльності. І хоча це природно, зробити відповідальний і самообмежуючий вибір зовсім нелегко.

Професійне самовизначення сьогодні – баготомірний процес, який можна розглядати під різними кутами зору. По-перше, як процес прийняття рішень, посередництвом яких індивід формує і оптимізує баланс своїх нахилів, з одного боку, і потреб існуючої системи суспільного поділу праці – з іншого. По-друге, як процес формування індивідуального стилю життя, частиною якого є професійна діяльність. Ці підходи підкреслюють різні сторони справи, але є разом з тим взаємодоповнюючими. В віковій психології професійне само визначення звичайно поділяють на ряд етапів:

I. Дитяча гра, в ході якої дитина примірює на себе різні професійні ролі і “програє” окремі елементи пов’язаної з ними поведінки.

II. Підліткова фантазія, коли підліток баче себе в мріях представником тієї чи іншої привабливої для нього професії.

III. Попередній вибір професії. Різні види діяльності сортуються і оцінюються спочатку з точки зору інтересів підлітка, потім – з точки зору його здібностей і, нарешті, з точки зору його системи цінностей. Звичайно, інтереси, здібності і цінності виявляються на будь-якій стадії вибору. Але ціннісні аспекти, суспільні чи особисті, як більш узагальнені, визрівають і усвідомлюються пізніше, ніж інтереси і здібності, диференціація і консолідація яких відбувається паралельно і взаємопов’язано. Інтерес до предмета стимулює школяра більше займатися ним, це розвиває його здібності; а виявлені здібності, збілшуючи успішність діяльності і приносячи визнання оточуючих, в свою чергу, підкриплює інтерес.

IV. Практичне прийняття рішення, власне вибір професії, включає в себе два головних компонента:

• визначення рівня кваліфікації майбутньої праці, об’єму та тривалості необхідної підготовки до неї;

• вибір конкретної спеціальності.

Власне кажучи, послідовність цих двох виборів може бути різною, хоча орієнтація на вступ до вузу, як правило, формується значно раніше, ніж визріває вибір конкретної спеціальності.

Так було і в мене. Те, що я буду вступати до вузу я вирішила ще в дев’ятому класі, і навіть знала, що це буде університет ім. Т.Шевченка (певною мірою тому, що там свого часу навчалась моя мама), але вибір спеціальності зробила лише наприкінці одинадцятого. Хоча я закінчила школу з золотою медаллю, але довгий час не могла вирішити яку ж спеціальниість мені вибрати, тому що розуміла, що лише займаючись “сродною працею” я зможу реалізувати себе в повній мірі, адже проблема самореалізації була для мене дуже важливою. Про факультет соціології та психології я дізналась з інтерв’ю з В.І.Воловичем в газеті “Освіта”. Так як мене цікавили люди, їх характери, а також взаємовідносини між ними в суспільстві, то я вирішила поступати саме на цей факультет.

Отже, не останню роль у виборі моєї спеціальності відіграли засоби масової інформації, які у сучасному суспільстві мають дуже велике значення. Засоби масової інформації (ЗМІ) – це засоби комунікації: газети, журнали, телебачення, радіо, кіно та інші форми, що працюють на масові аудиторії. Найважливішими формами перших мас медіа були газети. Вони зберігають своє значення й досі, однак доповнюються й іншими, сучаснішими сасобами, особливо радіо й телебачення. Вплив мас медіа на нове життя значний. Вони служать не тільки для розваг, а й надають нам і самі формують багато інформації, якою ми користуємось в повсякденному житті.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10