| Назва: | Боротьба з танками та броньовими машинами противника. Дії солдат в бою |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 9,25 KB |
| Скачувань: | 6 |
Атака повинна бути стрімкою: у цьому запорука успіху. Солдат, який рухається поволі, - зручна мішень для противника.
Через мінне поле відділення пересувається за коман¬дою командира «Відділення, за мною в колону по одному (по два) в прохід крізь мінне поле - бігом руш!» Кулемет¬ник першим іде у прохід і прикриває вогнем рух відділен¬ня; решта солдатів шикуються в колону і стрімким кид¬ком услід за танком, який прокладає прохід (або по про¬кладеному заздалегідь проходу), ведучи вогонь вправо-вліво, під прикриттям вогню БМП (БТР) долають мінне поле. Подолавши мінне поле, солдат за коман¬дою командира «Відділення, до бою - вперед!» знову займає своє місце в цепу і, ведучи вогонь по противнику на ходу, стрімко просувається до об'єкта атаки. Наблизив¬шись до траншеї противника на 30-40 м, солдат за ко¬мандою командира відділення «Гранатою - вогонь!» ки¬дає гранату в траншею і стрімким ривком, пригнувшись, із криком «Ура!», рішуче вривається на передній край, знищує противника вогнем в упор і невпинно продовжує атаку у вказаному напрямі.
Якщо солдат змушений вести бій у траншеї чи у ходах сполучення, то йому потрібно рухатися якомога швидше. Перед тим як увійти до траншеї чи ходів сполучення, сол¬дат кидає туди гранату і робить 1-2 черги з автомата (мал. 5, 6). Дротяне загородження у вигляді «їжаків», «рогаток» тощо необхідно викинути нагору штиком або підірвати гранатою. Пересуваючись траншеєю противника, треба уважно дивитися, чи немає в ній мін-сюрпризів або
Мал. 4. У ворожій траншеї
Мал. 5. Гранату кинуто
Мал. 6. Солдат приготувався до проходу через заражену зону
інших вибухових пристроїв. Зни¬щувати противника в таких умо¬вах дуже складно. Солдат в основ¬ному змушений розраховувати на власну майстерність ведення ру¬копашного бою, на свою зброю і свої сили, вдаючись до таких прийомів, як уколи штиком, уда¬ри прикладом, магазином чи піхотною лопаткою, метання гра¬нати, вогонь в упор.
Заражену ділянку місцевості відділення обходить, а в разі значного зараження проходить через неї в індивідуальних засо¬бах захисту (мал. 6).
Знання солдатом свого зав¬дання, вміння діяти в ході про¬сування до переднього краю про¬тивника, здатність підтримати стрімку атаку, поєднува¬ти вогонь рухом уперед, безстрашно вступати в рукопаш¬ний бій - запорука перемоги в наступальному бою.
Через мінне поле відділення пересувається за коман¬дою командира «Відділення, за мною в колону по одному (по два) в прохід крізь мінне поле - бігом руш!» Кулемет¬ник першим іде у прохід і прикриває вогнем рух відділен¬ня; решта солдатів шикуються в колону і стрімким кид¬ком услід за танком, який прокладає прохід (або по про¬кладеному заздалегідь проходу), ведучи вогонь вправо-вліво, під прикриттям вогню БМП (БТР) долають мінне поле. Подолавши мінне поле, солдат за коман¬дою командира «Відділення, до бою - вперед!» знову займає своє місце в цепу і, ведучи вогонь по противнику на ходу, стрімко просувається до об'єкта атаки. Наблизив¬шись до траншеї противника на 30-40 м, солдат за ко¬мандою командира відділення «Гранатою - вогонь!» ки¬дає гранату в траншею і стрімким ривком, пригнувшись, із криком «Ура!», рішуче вривається на передній край, знищує противника вогнем в упор і невпинно продовжує атаку у вказаному напрямі.
Якщо солдат змушений вести бій у траншеї чи у ходах сполучення, то йому потрібно рухатися якомога швидше. Перед тим як увійти до траншеї чи ходів сполучення, сол¬дат кидає туди гранату і робить 1-2 черги з автомата (мал. 5, 6). Дротяне загородження у вигляді «їжаків», «рогаток» тощо необхідно викинути нагору штиком або підірвати гранатою. Пересуваючись траншеєю противника, треба уважно дивитися, чи немає в ній мін-сюрпризів або
Мал. 4. У ворожій траншеї
Мал. 5. Гранату кинуто
Мал. 6. Солдат приготувався до проходу через заражену зону
інших вибухових пристроїв. Зни¬щувати противника в таких умо¬вах дуже складно. Солдат в основ¬ному змушений розраховувати на власну майстерність ведення ру¬копашного бою, на свою зброю і свої сили, вдаючись до таких прийомів, як уколи штиком, уда¬ри прикладом, магазином чи піхотною лопаткою, метання гра¬нати, вогонь в упор.
Заражену ділянку місцевості відділення обходить, а в разі значного зараження проходить через неї в індивідуальних засо¬бах захисту (мал. 6).
Знання солдатом свого зав¬дання, вміння діяти в ході про¬сування до переднього краю про¬тивника, здатність підтримати стрімку атаку, поєднува¬ти вогонь рухом уперед, безстрашно вступати в рукопаш¬ний бій - запорука перемоги в наступальному бою.
Новости загрузка новостей...