| Назва: | Психологічна характеристика військової служби та військового колективу |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 14,59 KB |
| Скачувань: | 21 |
Щоб краще зрозуміти суть психологічної підготовки, згадаймо значення понять «психологія» і «психіка». З дав¬ньогрецької «псюхе» - душа, «логос» - наука, вчення; отже, психологія - це наука про душу, про психіку людини. В поняття «психіка» вчені вкладають всю' су¬купність психічних явищ, які є результатом відображен¬ня в мозку людини, в 'її нервовій системі навколишнього світу та анатомо-фізіологічного стану власного організму. Психіка - це психічні процеси (відчуття, сприймання, пам'ять, мислення, уява, почуття, увага, воля) і психічні стани (настрої, емоції, стрес, депресія, афекти). Психіка людини також характеризується такими складними влас¬тивостями особистості, як спрямованість, характер, здіб¬ності, темперамент. Вони формуються як на основі біоло¬гічно заданої програми («від природи»), так і в процесі со¬ціального впливу, розвитку людини. Отже, психіка - це внутрішній світ людини, що формується внаслідок вза¬ємодії з навколишнім середовищем (предметами, явища¬ми, процесами), з іншими людьми.
Сприймання, мислення, запам'ятовування виника¬ють у нас тоді, коли до цього спонукають певні життєві
потреби, ситуації, які в нашому внутрішньому світі певним чином відображаються, залишають слід. Це відо¬браження у кожної людини має свої особливості, відмін¬ності, тобто носить індивідуальний характер. Наприк¬лад, кожний сприймає, осмислює, запам'ятовує, відтво¬рює один і той самий матеріал уроку по-різному.
Індивід - це конкретна людина з притаманними тільки їй особливостями (фізіологічними, фізичними, психічними), що відрізняють її від інших людей. Люди¬на з'являється на світ як окремий індивід, зі своїми фі¬зіологічними можливостями, задатками, а особистістю стає тільки в суспільстві, в процесі діяльності, назчання, виховання. Підростаючи, дитина зазнає не тільки анатомо-фізіологічного, фізичного розвитку, а й психіч¬ного. Під впливом суспільства, старших у неї відбуваєть¬ся поступовий психічний розвиток: психічних пізнаваль¬них процесів, інтелекту (мислення, пам'яті, уяви), вищих людських почуттів (відповідальності, обов'язку, патріо¬тизму, прагнення до знань та ін.), вольових якостей (ор¬ганізованості, самостійності, рішучості, сміливості), здібностей, характеру - всього того, що становить свідо¬мість людини, яка є неодмінним атрибутом особистості.
Психічний розвиток людини має свої особливості в дошкільному, молодшому шкільному, підлітковому і юнацькому віці. З хлопчика формується підліток, з під¬літка - юнак, з юнака - воїн, захисник держави.
Розглянемо особливості психічного розвитку особис¬тості в юнацькому віці, тобто в період із 15 до 25 років. Часом старшокласники свою поведінку, думки, почуття вважають винятковими або розглядають як порушення. Знати особливості свого віку, зрозуміти себе - означає зробити перший крок до самовдосконалення своєї осо¬бистості.
Старший шкільний, або юнацький, вік можна умов¬но поділити на ранню та пізню юність.,
Рання юність - найвідповідальніший період у житті людини. Саме в цей період вона стоїть на порозі самос¬тійного життя, перед проблемою самовизначення в ньо¬му («Ким бути?», «Як жити?»). Така соціальна ситуація впливає на ставлення юнака до навчальних предметів, на позицію у спілкуванні. У більшості юнаків існують серйозні погляди на вибір майбутньої професії. Найчас¬тіше свій майбутній життєвий шлях вони прагнуть виз¬начити без втручання і тиску дорослих, намагаючись самостійно оцінити різні види людської діяльності. Така оцінка формується під впливом багатьох чинників.
Як же сучасні юнаки сприймають строкову військо¬ву службу? Деякі учні розглядають її неадекватно, мов якусь перешкоду, що відволікає їх від здійснення профе¬сійного вибору, досягнення життєвої мети. Тому слід ус¬відомлювати, що військова служба - це не тільки кон¬ституційний обов'язок громадянина України, а й важ¬ливий і незамінний процес подальшого розвитку та ста¬новлення особистості, формування суто чоловічих рис характеру, загартування тіла і духу, засвоєння необхід¬них для майбутнього життя навичок і вмінь, набуття со¬ціального досвіду.
Старшокласники - майже дорослі люди, однак за своїм соціальним і матеріальним становищем вони ще залежать від батьків та вчителів. Дорослі ж здебільшого ставляться до юнаків як до дітей. Це призводить до ви¬никнення суперечностей, непорозумінь, конфліктів. Най¬частіше такі стосунки складаються між батьком і сином. А серед ровесників юнак відчуває себе дорослою людиною. Контакти, дружба з ровесниками у юнаків, на відміну від дорослих, більш глибокі, стійкі, значущі. Саме у цьо¬му віці можуть виявлятись однобокість у судженнях, не¬терпимість, категоричність, необґрунтоване заперечення поглядів інших людей. Деякі юнаки критикують усіх і все; судження про інших людей висловлюють у гострій, безапеляційній формі; з найменшого приводу (а то й без нього) конфліктують з дорослими та ровесниками.
Сприймання, мислення, запам'ятовування виника¬ють у нас тоді, коли до цього спонукають певні життєві
потреби, ситуації, які в нашому внутрішньому світі певним чином відображаються, залишають слід. Це відо¬браження у кожної людини має свої особливості, відмін¬ності, тобто носить індивідуальний характер. Наприк¬лад, кожний сприймає, осмислює, запам'ятовує, відтво¬рює один і той самий матеріал уроку по-різному.
Індивід - це конкретна людина з притаманними тільки їй особливостями (фізіологічними, фізичними, психічними), що відрізняють її від інших людей. Люди¬на з'являється на світ як окремий індивід, зі своїми фі¬зіологічними можливостями, задатками, а особистістю стає тільки в суспільстві, в процесі діяльності, назчання, виховання. Підростаючи, дитина зазнає не тільки анатомо-фізіологічного, фізичного розвитку, а й психіч¬ного. Під впливом суспільства, старших у неї відбуваєть¬ся поступовий психічний розвиток: психічних пізнаваль¬них процесів, інтелекту (мислення, пам'яті, уяви), вищих людських почуттів (відповідальності, обов'язку, патріо¬тизму, прагнення до знань та ін.), вольових якостей (ор¬ганізованості, самостійності, рішучості, сміливості), здібностей, характеру - всього того, що становить свідо¬мість людини, яка є неодмінним атрибутом особистості.
Психічний розвиток людини має свої особливості в дошкільному, молодшому шкільному, підлітковому і юнацькому віці. З хлопчика формується підліток, з під¬літка - юнак, з юнака - воїн, захисник держави.
Розглянемо особливості психічного розвитку особис¬тості в юнацькому віці, тобто в період із 15 до 25 років. Часом старшокласники свою поведінку, думки, почуття вважають винятковими або розглядають як порушення. Знати особливості свого віку, зрозуміти себе - означає зробити перший крок до самовдосконалення своєї осо¬бистості.
Старший шкільний, або юнацький, вік можна умов¬но поділити на ранню та пізню юність.,
Рання юність - найвідповідальніший період у житті людини. Саме в цей період вона стоїть на порозі самос¬тійного життя, перед проблемою самовизначення в ньо¬му («Ким бути?», «Як жити?»). Така соціальна ситуація впливає на ставлення юнака до навчальних предметів, на позицію у спілкуванні. У більшості юнаків існують серйозні погляди на вибір майбутньої професії. Найчас¬тіше свій майбутній життєвий шлях вони прагнуть виз¬начити без втручання і тиску дорослих, намагаючись самостійно оцінити різні види людської діяльності. Така оцінка формується під впливом багатьох чинників.
Як же сучасні юнаки сприймають строкову військо¬ву службу? Деякі учні розглядають її неадекватно, мов якусь перешкоду, що відволікає їх від здійснення профе¬сійного вибору, досягнення життєвої мети. Тому слід ус¬відомлювати, що військова служба - це не тільки кон¬ституційний обов'язок громадянина України, а й важ¬ливий і незамінний процес подальшого розвитку та ста¬новлення особистості, формування суто чоловічих рис характеру, загартування тіла і духу, засвоєння необхід¬них для майбутнього життя навичок і вмінь, набуття со¬ціального досвіду.
Старшокласники - майже дорослі люди, однак за своїм соціальним і матеріальним становищем вони ще залежать від батьків та вчителів. Дорослі ж здебільшого ставляться до юнаків як до дітей. Це призводить до ви¬никнення суперечностей, непорозумінь, конфліктів. Най¬частіше такі стосунки складаються між батьком і сином. А серед ровесників юнак відчуває себе дорослою людиною. Контакти, дружба з ровесниками у юнаків, на відміну від дорослих, більш глибокі, стійкі, значущі. Саме у цьо¬му віці можуть виявлятись однобокість у судженнях, не¬терпимість, категоричність, необґрунтоване заперечення поглядів інших людей. Деякі юнаки критикують усіх і все; судження про інших людей висловлюють у гострій, безапеляційній формі; з найменшого приводу (а то й без нього) конфліктують з дорослими та ровесниками.