1 2 3 4 5 6 7 8 9

Про акцію, що готується, стало відомо турецькій владі. У першому бої з турецькими солдатами четники здобули перемогу. У своєму рапорті Порті Сабри-паша, новий генерал-губернатор Дунайського вілайета, писав, що четники добре організовані і використовують тактику, що відрізняється від тактики старого років. Таким чином, Сабри-паша виправдувався перед урядом за свої малоуспішні дії по боротьбі з повсталими. Турецький уряд, украй стурбоване антитурецькими діями в Болгарії, вирішило послати.» підмогу дунайському губернатору досвідченого Мідхат-пашу, наділив його -надзвичайним повноваженням і звільнив на час від обов'язків голови Державної ради. Мідхат-паша очолив, збройну боротьбу з четниками. По офіційних турецьких зведеннях, у п'ятьох боях четників із турецькими військами загинув 101 болгарин. Інші були поранені, потрапив у руки карателів і були повішені. У повідомленні уряду Мідхат-паша писав, що призупинив націоналістичну пропаганду в Болгарії і провів необхідні заходи в адміністративній і військових сферах, а також в області утворення.

У однім із своїх рапортів Мідхат-паша писав Порті, що болгарське населення не підтримало четнетского прямування, що у вилайте царює спокій. Це було напівправдою. Звичайно, репресії Мідхата викликали страх у населення. Але от палацевий історіограф Лютфи-ефенди писав, що дії Мідхат-паші в Болгарії призвели в кінцевому рахунку лише росту національно-визвольного прямування в цій османській провінції.

Повернувшись у Стамбул після придушення четнеческого прямування в Болгарії, Мідхат-паша знову приступив до діяльності в Державній раді. Вплив Мідхата в палаці, що особливо посилився після виконання урядового завдання в Болгарії, у звало, як звичайно при султанському подвір'ї, таємну заздрість недоброзичливість й інтриги. Незалежний, крутий! рішучий характер Мідхата, його непоступливість у справах, що стосуються інтересів держави, прийшлися явно «не до подвір'я». Мідхат-паша найменше походив на царедворця і починав дратувати багатьох, зокрема Алі-пашу, незадоволеного тим, що Мідхат не допуску нею до участі в роботі Державної ради і що опасались, як би Мідхат якось не зайняв його місце. Частиною розбіжності Алі-паші з головою Державної ради ніяк не могли зміцнити їхніх взаємовідносин і неминуче вели до конфлікту. Англійський посол у Константинополі пізніше писав, що Алі-паша почував, як день ото дня посилюється вплив Мідхата, і тому твердо вирішив позбутися від свого небезпечного суперника. І йому вдалося переконати султана Абдул Азиза в необхідності відправити Мідхата в провінцію, де, на думку великого візира, било його дійсне місце.

Приводом до зсуву Мідхат-паші з посади голови Державної ради явилися його різкі розбіжності з Алі-пашею по питанню про функції ради в області фінансів. Суть цих розбіжностей невідома. Але в результаті Мідхату була запропонована посада губернатора Багдадського вілайета. Йому заявили, що у випадку відмови, він залишиться в столиці без посади і без засобів до існування.

Діяльність Мідхат-паші на посаді голови Державної ради свідчила про його прагнення стимулювати розвиток у столиці промислового виробництва. Про це говорять його спроби створити контингент кваліфікованої робочої сили, знайти необхідні капітали, організувати кредит. Важливо відзначити також турботу Мідхата про розвиток у країні утворення, просвітництва.

Нова посада губернатора Багдадського вілайета, котрий Мідхат-паша змушений був прийняти, відчиняв перед ним настільки ж широкі реформаторські можливості, що й у Дунайському вілайеті, із тієї, проте, різницею, що рівень економічного і соціального розвитку Болгарії набагато перевершував рівень арабської провінції Османської імперії.

Багдадський вілайеті, створений у 1867 р., займав велику територію приблизно територія теперішнього Іраку) із містами Багдад, Басра, Мосул, Сулеймания й інші. Незважаючи на те що вілайет існував офіційно, на ділі нова провінційна система не торкнулася цієї великої частини Османської імперії.

Переважна частина населення Іраку була зайнята в сільському господарстві, що велося примітивними методами і до того ж знаходилося в стані занепаду. Багато іригаційних споруджень були зруйновані або потребували в ремонті, значна частина земель заболочена, занесена пісками або закинута.

Розділ ІІІ.

Суспільно-політичні погляди Мідхат-паші

1 2 3 4 5 6 7 8 9