Головна Головна -> Реферати українською -> Історія всесвітня -> Економічне і соціально-політичне становище Італії у міжвоєнний період

Економічне і соціально-політичне становище Італії у міжвоєнний період

Назва:
Економічне і соціально-політичне становище Італії у міжвоєнний період
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
15,07 KB
Завантажень:
290
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0



Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8 
Реферат на тему:
Економічне і соціально-політичне становище Італії у міжвоєнний період


У Першій світовій війні Італія була на стороні країн Антанти. При цьому її армія зазнавала серйозних військових невдач. 700 тис. італійців загинули на фронтах війни, в полон до супротивників потрапило 250 тис. чол., втекло з фронту 350 тис. чол., інвалідами війни стали 450 тис. чол.
Економічне становище в країні після закінчення війни визначалось декількома факторами. Війна обійшлася Італії в 65 млрд. лір. Національне багатство за роки війни скоротилось на 1/3 (12 млрд. лір). У результаті значного скорочення експорту і суттєвого збільшення імпорту платіжний баланс набув різко пасивного характеру, дефіцит державного бюджету в 1919 р. складав 23 млрд. лір. Внутрішній борг зріс з 15,3 млрд. лір у 1914 р. до 49,9 млрд. лір у 1919 р. Зовнішній борг (якого не було до війни) зріс до 19,2 млрд. лір. Інфляція, яка в 1920 р. досягла 400% від рівня 1913 р., важко відбивалась на становищі трудівників і особливо безробітних, найбіднішого селянства, службовців, інвалідів війни і міської бідноти.
Через нестачу робітничої сили (більше як половина дорослого чоловічого населення була мобілізована в армію), припинення ввезення хімічних удобрень скоротилось виробництво продукції сільського господарства. Харчова і легка промисловість занепадали. Розруха в сільському господарстві стала суворою реальністю. Дрібні і середні селянські господарства розорювалися.
Для нормального функціонування промисловості не вистачало олова, нікелю, заліза, бавовни, нафти, лісу.
Разом з тим, потреби війни різко змінили структуру італійської промисловості. Значно зросли галузі промисловості, що працювали на війну. Великі трести воєнної, металообробної, машинобудівної та хімічної промисловості одержували від держави кредити, їх підприємства в першу чергу постачалися паливом і сировиною. На кінець війни Італія з аграрної країни перетворилася в аграрно-індустріальну.
Війна сприяла прискоренню процесу концентрації капіталу, а тим самим і зростанню економічної і політичної могутності монополій. Чисельність робітників, зайнятих у металообробній промисловості, зросла в 10 разів порівняно з довоєнним часом.
Одночасно в промисловості йшов процес розорення дрібних і середніх підприємців. За роки війни погіршилось становище основної маси робітників. Безробіття після війни також зросло. Сотні тисяч демобілізованих солдатів і офіцерів не могли знайти собі роботу.
Наслідком цього було загострення класової боротьби в країні у формі страйків. У 1919 р. їх кількість зросла в 25 разів. Кількість членів профспілок зросла в 5 разів. Організованість робітників забезпечувала їх перемогу. Робітникам вдалося за короткий час добитися значного поліпшення свого становища. Найважливішим їх здобутком був 8-годинний робочий день. Помітно підвищувався і рівень зарплати
Слід додати, що страйки в Італії в післявоєнний період були як економічного, так і політичного характеру (страйки солідарності з радянською Росією, перш за все).
Зросло число страйків і страйкарів і в селах Італії. Вони через свою профспілкову організацію домагалися того, щоб сільські робітники наймалися на роботу через профспілки. Самовільне захоплення селянами земель стало звичайним явищем. У деяких районах Італії селяни домоглися зменшення орендної плати за землю.
Політичним лідером трудівників Італії в перші післявоєнні роки була Соціалістична партія. Чисельність її рядів зросла у 10 разів, перевищивши 200 тис. чол. Соціалістична партія керувала Загальною конфедерацією праці, в якій у 1920 р. нараховувалось понад 2 млн. чол.
Ось такий стан в економічному і соціально-політичному житті країни привів до глибокої кризи в середовищі італійського керівництва. У парламенті більшість належала лібералам, які у свою чергу мали праве і ліве крило. Праве крило очолював Саландра, ліве – Джолітті і в певній мірі В. Орландо.
Буржуазні партії явно втрачали свій вплив на маси. Це викликало у них турботу. Маючи на меті послабити вплив Соціалістичної партії, вони в терміновому порядку створили католицьку народну партію (Партіто д’ пополяре), яка одразу ж висунула таке радикальне гасло, як конфіскації поміщицьких земель і передачі їх селянам, правда, за викуп.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8 



Реферат на тему: Економічне і соціально-політичне становище Італії у міжвоєнний період

BR.com.ua © 1999-2016 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок