1 2 3 4 5 6

Основними характеристиками нової системи виробництва благ є: зменшення чисельності зайнятих у промисловому виробництві найрозвинутіших країн; широке використання фірмами і корпора¬ціями нових форм фінансової діяльності як ефективних інструмен¬тів досягнення необхідного балансу між інвестиціями і заощаджен¬нями; інформаційна революція, яка все більше поширюється і змо¬же змінити у виробництві ресурси.

Дослідники функціонування "швидких" економік високорозви-нутих країн помітили, по-перше, зменшення потреби в багатьох традиційних видах масової сировини; по-друге, збільшення кіль¬кості підприємств, які працюють за "швидким циклом", коли про¬цеси проектування і випуску продукції поєднуються, а можливості скорочення запасів сировини і устаткування різко зростають; по-третє, інвестування значних коштів в електронну інфраструктуру.

"Швидкі" економіки мають змогу збільшувати темпи свого роз¬витку не стільки за допомогою нових виробничих технологій, скіль¬ки завдяки оперативнішому здійсненню всіх управлінських опера¬цій і скороченню часу для прийняття рішень, обробки інформації та всього обсягу знань і проходження їх через економічний механізм.

Отже, для України, як і для інших колишніх республік СРСР, перспективнішим є вихід у своїй державно-економічній цілісності на світовий ринок з наступною інтеграцією в світову економіку, Звичайно, що при цьому ніяких гарантій наздогнати "швидкі" економіки ніхто дати не може, проте "підтягнутися" до них можли¬вість є.

Назвемо принаймні три можливих напрями ефективної адап¬тації України до міжнародного поділу праці:

1) участь у загальноєвропейському економічному просторі, який починає формуватись. Перехід до ринкової економіки зумовить приєднання країн європейської частини колишнього СРСР до євро¬пейського економічного простору. Отже, доцільно визначитися, які галузі й виробництва становитимуть профіль міжнародної спеціа¬лізації України,'Стимулювання цих галузей і виробництв методами ринкової економіки одночасно окреслить пріоритетні зміни в на¬родному господарстві України;

2) визначення специфічних сфер співробітництва з країнами інших континентів, які становитимуть взаємний інтерес;

3) підключення до загальносвітового співробітництва на галузевій основі, особливо у науково-технічній, енергетичній, продовольчій, екологічній сферах. Опрацювання перспективної програми вибірко¬вої спеціалізації українського експорту на нових конкурентоспро¬можних на світовому ринку виробах можна пов'язати з конверсією ВПК (з урахуванням принципу розумної достатності), що стане під¬ґрунтям для розвитку експортної спеціалізації наукоємних галузей.

Уже сьогодні Україна спроможна будувати свої зовнішньоеко¬номічні відносини на взаємовигідних умовах, Актуальним є здій¬снення переговорів з метою визначення статусу України як краї¬ни, що розвивається, та вироблення її власної чіткої позиції у Між¬народному валютному фонді, Світовому банку реконструкції та роз¬витку, Генеральній угоді по торгівлі й тарифах та Міжнародній організації праці, адже ці чотири організації є ключовими в міжна¬родному фінансовому, торговельному і соціальному регулюванні. Ефективна участь в них збільшить можливості України щодо залу¬чення іноземного капіталу, фінансових ресурсів, отримання пев¬них торговельних пільг, збереження тарифних засобів захисту на¬ціональної індустрії та сільського господарства тощо,

Високий рівень конкуренції на світовому ринку, гнучкість стра¬тегії й тактики товаровиробників потребують створення в Україні структурі які б забезпечували і координували функціонування зов¬нішньоекономічного комплексу, а також, усієї інфраструктури зов¬нішніх економічних зв'язків (страхового та інформаційного обслу¬говування, судових і арбітражних органів тощо).

Отже, реформа зовнішньоекономічного комплексу не може здій¬снюватись у відриві від реформування самої економічної системи в Україні. Це має для нашої країни принципове значення,

Щодо пріоритетності у партнерах світогосподарських зв'язків і поділу праці для України не існує якоїсь постійної домінанти, і вона має співробітничати з якнайбільшою кількістю країн та міжнарод¬них організацій. Стратегія інтеграції України у світове господарст¬во має два взаємопов'язані аспекти: по-перше, входження у загаль¬носвітовий економічний простір з урахуванням його регіональних напрямів, насамперед європейського, по-друге, участь у поділі праці на новій, економічній основі з колишніми республіками Союзу, особливо з Росією.

1 2 3 4 5 6