| Назва: | Чорна металургія - одна з базових галузей господарства України |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 33,68 KB |
| Скачувань: | 31 |
В 1998р. у порівнянні з 1996р. дещо підвищився рівень використання виробничих потужностей, але все ж таки він залишається недостатнім, бо недовикористання потужностей суттєво погіпшує виробничі та фінансово-економічні показники роботи підприємств і галузі в цілому. На сьогодні з 50 діючих доменних печей в роботі знаходяться лише 34, з 54 мартенівських печей - -1, з 66 прокатних станів - 44. Окрім того, і працюючі агрегати завантажені не на повну потужність. В 1998р. використання потужностей склало: по доменних печах 60%, сталеплавильних агрегатах - 62%, прокатних станах -57%, трубних цехах - 32,7%, коксових цехах - 70%, вогнетривкій підгалузі - 30,5%. Стає питання про остаточний вивід цих потужностей з виробничого процесу. За попередніми розрахунками у 1998р. обсяг товарної продукції у діючих цінах складав 17,560 млн. грн (у порівняних цінах 21,302 млн грн) або 103,66% обсягів попереднього року, але рентабельність виготовленої продукції в цілому по комплексу склала лише 1,37% проти 3,7% у 1997р.
Серед металургійних підприємств найкраще працюють меткомбінати "Азовсталь" (рентабель¬ність 8,07%), ім. Ілліча (5,38%), "Запоріжсталь" (12,96%), "Криворіжсталь", "Дніпроспецсталь", Донецький метзавод, задовільно працюють біль¬шість підприємств трубної, вогнетривкої та феро¬сплавної підгалузей. В останній час спостерігаю¬ться позитивні зрушення в рентабельності Алчевського меткомбінату.
Аналіз структури собівартості виробництва продукції свідчить про те, що собівартість форму¬ється, головним чином, на базі цін на сировинні матеріали, обладнання та енергетичні витрати. Має місце збільшення собівартості металургійної продукції через значні витрати на утримання соці¬альної сфери, нарахування амортизації на непра¬цюючі основні фонди.
Для нормальної роботи металургійної галузі велике значення має платоспроможність вітчизня¬ного споживача металургійної продукції - підпри¬ємств машинобудування, будівельної індустрії, агропромислового комплексу. Але загальноплатіжна криза в народному господарстві негативно впливає на зростання обсягів виробництва, по¬кращення фінансового стану металургійних під¬приємств. Відсутність обігових коштів та "живих" грошей на підприємствах галузі призвела до зро¬стання таких форм розрахунків як бартер, робота за давальницькою схемою, які часом є збиткови¬ми для підприємств-виробників. На сьогодні част¬ка внутрішніх бартерних операцій по гірничо-збагачувальних комбінатах складає в середньому 72%, по металургійних підприємствах - 42%, вог¬нетривкій підгалузі - 78%. Найбільша питома вага виробництва з давальницької сировини відзначає¬ться в коксохімічній підгалузі, яка склала 99%.
Основу експорту підприємств металургійного комплексу складає прокат чорних металів. Його частка в загальній вартості експорту постійно підвищується з 59% у 1993 р. до 73%, в 1998 р. Найбільше зростання мало місце у 1997 р. Разом з тим, за цей період (1993-1998 рр.) у 6 разів скоротився експорт чавуну переробного. Це пози¬тивні зрушення, оскільки вони свідчать про змен¬шення частки експорту сировинної продукції та підвищення частки продукції високого ступеню готовності. Погано, що продовжується експорт квадратної заготовки, тим самим погіршуючи умо¬ви на ринку готового прокату. Обсяги експорту труб в останні роки стабілізувались на рівні 870 тис. т, але спостерігається тенденція зменшення цін на них - з 400$ США у 1993 р. до 340$ США у 1998 р. На протязі останніх п'яти років спостеріга¬ється слабка тенденція до зменшення експорту феросплавів та підвищення експорту залізорудної сировини при майже стабільних цінах на них. Взагалі більшість видів експортної продукції українських підприємств реалізується по цінах дещо нижчих (на 10-20%) за світові. Причин тут декілька, але основними є нижча за світову якість продукції, незадовільна упаковка, залучення до реалізації продукції зана¬дто великої кількості грейдерів, використання давальницьких схем та значних обсягів бартерних операцій при внутрішніх розрахунках.
Серед металургійних підприємств найкраще працюють меткомбінати "Азовсталь" (рентабель¬ність 8,07%), ім. Ілліча (5,38%), "Запоріжсталь" (12,96%), "Криворіжсталь", "Дніпроспецсталь", Донецький метзавод, задовільно працюють біль¬шість підприємств трубної, вогнетривкої та феро¬сплавної підгалузей. В останній час спостерігаю¬ться позитивні зрушення в рентабельності Алчевського меткомбінату.
Аналіз структури собівартості виробництва продукції свідчить про те, що собівартість форму¬ється, головним чином, на базі цін на сировинні матеріали, обладнання та енергетичні витрати. Має місце збільшення собівартості металургійної продукції через значні витрати на утримання соці¬альної сфери, нарахування амортизації на непра¬цюючі основні фонди.
Для нормальної роботи металургійної галузі велике значення має платоспроможність вітчизня¬ного споживача металургійної продукції - підпри¬ємств машинобудування, будівельної індустрії, агропромислового комплексу. Але загальноплатіжна криза в народному господарстві негативно впливає на зростання обсягів виробництва, по¬кращення фінансового стану металургійних під¬приємств. Відсутність обігових коштів та "живих" грошей на підприємствах галузі призвела до зро¬стання таких форм розрахунків як бартер, робота за давальницькою схемою, які часом є збиткови¬ми для підприємств-виробників. На сьогодні част¬ка внутрішніх бартерних операцій по гірничо-збагачувальних комбінатах складає в середньому 72%, по металургійних підприємствах - 42%, вог¬нетривкій підгалузі - 78%. Найбільша питома вага виробництва з давальницької сировини відзначає¬ться в коксохімічній підгалузі, яка склала 99%.
Основу експорту підприємств металургійного комплексу складає прокат чорних металів. Його частка в загальній вартості експорту постійно підвищується з 59% у 1993 р. до 73%, в 1998 р. Найбільше зростання мало місце у 1997 р. Разом з тим, за цей період (1993-1998 рр.) у 6 разів скоротився експорт чавуну переробного. Це пози¬тивні зрушення, оскільки вони свідчать про змен¬шення частки експорту сировинної продукції та підвищення частки продукції високого ступеню готовності. Погано, що продовжується експорт квадратної заготовки, тим самим погіршуючи умо¬ви на ринку готового прокату. Обсяги експорту труб в останні роки стабілізувались на рівні 870 тис. т, але спостерігається тенденція зменшення цін на них - з 400$ США у 1993 р. до 340$ США у 1998 р. На протязі останніх п'яти років спостеріга¬ється слабка тенденція до зменшення експорту феросплавів та підвищення експорту залізорудної сировини при майже стабільних цінах на них. Взагалі більшість видів експортної продукції українських підприємств реалізується по цінах дещо нижчих (на 10-20%) за світові. Причин тут декілька, але основними є нижча за світову якість продукції, незадовільна упаковка, залучення до реалізації продукції зана¬дто великої кількості грейдерів, використання давальницьких схем та значних обсягів бартерних операцій при внутрішніх розрахунках.