| Назва: | Промисловість м.Гнівані |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 18,08 KB |
| Скачувань: | 3 |
В окупованому 1941 році у селищі залишилося багато поранених воїнів.
Жителі переховували і доглядали їх, ризикуючи власним життям. В 1943 році за переховування німці розстріляли Д.П.Некрута та його дружину. Під гнітом окупантів Гнівань перебував 973 дні.
Гніванчани зробили все можливе , щоб прискорити перемогу над ворогами. Овіяне духом патріотизму, все населення взяло активну участь у зборі коштів на побудову танкової колони ˝Колгоспник Вінниччини".
Відновлювалося мирне життя. На гранітних розробках уже 10 квітня, 1944 року була відбудована і встановлена в експлуатацію перша, а потім друга дільниці. На вересень продукція розробок досягла 70 % довоєнного рівня, а урядові завдання на 361%. Перед колективами гніванських кар’єрів постало відповідальне завдання – швидкими темпами виконати поставки гранітних матеріалів на відбудову Києва та інших міст Радянського Союзу.
Робітники кар’єруправління вирішили працювати додатково по 2 год. щодня. Дирекцією кар'єру розроблений план підвищення технічної кваліфікації колективу.
Уже в 1944 році відкрили школу ФЗН для підготовки електриків, каменотесів, бурильників, машиністів, штукатурів та робітників інших спеціальностей.[9] Цього ж року всі об’єкти гранітних розробок були відбудовані, а виробничий план валової продукції виконано на 263 %.
За роки четвертої п’ятирічки (1941-45) на гранітних розробках основні виробничі дільниці були оснащені сучасною технікою, ручне буріння було замінено механічним, повністю механізовано вантажні роботи, велику увагу приділено підвищенню якості продукції. Розгорнулося соціалістичне змагання між підприємствами Гніванського і Головинського кар’єруправлінь тресту "Союзграніт". Все це прискорило відбудову підприємства.
В 1949 році рівень довоєнного видобутку граніту був перевершений. На підприємстві виросла велика група передовиків виробництва, які виконували норми на 300%. Це ломщик Тишко Л., каменотес Ситник А., слюсар Ніколаєв Г.
Реконструкція Гніванського кар’єруправління почалося в роки семирічки. Створено нову сировинну базу, збудовано другий сортувально-дробильний завод. На 1970 рік випуск продукції обох заводів сягнув 1 млн.820 кубометрів щебеню і бутового каменю.
В 1991 році вироблялось 2 млн. 180 тис. кубометрів продукції. Ріст виробництва був шаленим, в соціалістичне змагання включилися всі працівники підприємства. За високі трудові досягнення, працівник кар’єру А.І.Бушинський був удостоєний звання Героя соціалістичної праці з врученням ордена Леніна та Золотої зірки "Серп і молот", а також нагороджений орденами "Трудового Червоного Прапора", "Знак Пошани", медаллю "За доблесну працю".
Крім наполегливості в роботі А.І.Бушинський був активним в громадському житті, обирався делегатом партійних та профспілкових з’їздів, обласний і районних партконференцій, до складу місцевих партійних органів, депутатом Гніванської селищної, а потім міської ради.
Нині ВАТ "Гніванській кар’єр”- одне з потужних підприємств області, промислового комплексу нашого краю." Йому-136 років!
Успіх підприємства-це результат високопрофесійної праці гранітників задля України, народу.
Очолює підприємством досвідчений керівник Віктор Онуфрійович Берещук вже 21 рік.
Розпочав свою діяльність з начальника гірничого цеху, згодом став головним інженером, а у 1996 році (у 36-річному віці) очолив гігант гірничої промисловості країни.
1996-97 роки були для підприємства найкритичнішими – виробляли 2,5 млн.м3 нерудний металів в 1985, то в порівняні цим у 1996році-лише 290 м3тис. Не виплачувалися заробітні плати, пенсії, ніхто нічого не будував і наша продукція виявилась нікому не потрібною. Налагодили зв'язок з Молдавією, де італійці відновлювали дороги, і кар’єр успішно працює і до сьогодні з Молдовською залізницею. Добрі виробничі зв’язки з Росією, зокрема з Москвою: підприємство відправляє велику кількість щебеню для житлового будівництва росіян. Гніванський кар’єр весь час у пошуках. Побудовано електродний цех, що випускає сертифіковані електроди для свого виробництва і для реалізації. Будується 100- квартирний житловий будинок, а у Вінниці-36-квартирний де гніванчани зможуть одержати житло. Зараз підприємство випускає крупні фракції щебеню.
У Хмільнику є цех залізобетонних виробів, 2 кар’єри .У свій час було викуплено акції збанкрутілих підприємств там. В цеху переробляється продукція, а вже з Хмільника кар’єр привозить панелі, блоки, інші вироби для будівництва. Вкладаються великі кошти в будівництво православної церкви для гніванчан (на території кар’єру). "Прийшов час збирати каміння," - так говорить Берещук. Відновлюють Шершнянський плодоконсервний завод.
Жителі переховували і доглядали їх, ризикуючи власним життям. В 1943 році за переховування німці розстріляли Д.П.Некрута та його дружину. Під гнітом окупантів Гнівань перебував 973 дні.
Гніванчани зробили все можливе , щоб прискорити перемогу над ворогами. Овіяне духом патріотизму, все населення взяло активну участь у зборі коштів на побудову танкової колони ˝Колгоспник Вінниччини".
Відновлювалося мирне життя. На гранітних розробках уже 10 квітня, 1944 року була відбудована і встановлена в експлуатацію перша, а потім друга дільниці. На вересень продукція розробок досягла 70 % довоєнного рівня, а урядові завдання на 361%. Перед колективами гніванських кар’єрів постало відповідальне завдання – швидкими темпами виконати поставки гранітних матеріалів на відбудову Києва та інших міст Радянського Союзу.
Робітники кар’єруправління вирішили працювати додатково по 2 год. щодня. Дирекцією кар'єру розроблений план підвищення технічної кваліфікації колективу.
Уже в 1944 році відкрили школу ФЗН для підготовки електриків, каменотесів, бурильників, машиністів, штукатурів та робітників інших спеціальностей.[9] Цього ж року всі об’єкти гранітних розробок були відбудовані, а виробничий план валової продукції виконано на 263 %.
За роки четвертої п’ятирічки (1941-45) на гранітних розробках основні виробничі дільниці були оснащені сучасною технікою, ручне буріння було замінено механічним, повністю механізовано вантажні роботи, велику увагу приділено підвищенню якості продукції. Розгорнулося соціалістичне змагання між підприємствами Гніванського і Головинського кар’єруправлінь тресту "Союзграніт". Все це прискорило відбудову підприємства.
В 1949 році рівень довоєнного видобутку граніту був перевершений. На підприємстві виросла велика група передовиків виробництва, які виконували норми на 300%. Це ломщик Тишко Л., каменотес Ситник А., слюсар Ніколаєв Г.
Реконструкція Гніванського кар’єруправління почалося в роки семирічки. Створено нову сировинну базу, збудовано другий сортувально-дробильний завод. На 1970 рік випуск продукції обох заводів сягнув 1 млн.820 кубометрів щебеню і бутового каменю.
В 1991 році вироблялось 2 млн. 180 тис. кубометрів продукції. Ріст виробництва був шаленим, в соціалістичне змагання включилися всі працівники підприємства. За високі трудові досягнення, працівник кар’єру А.І.Бушинський був удостоєний звання Героя соціалістичної праці з врученням ордена Леніна та Золотої зірки "Серп і молот", а також нагороджений орденами "Трудового Червоного Прапора", "Знак Пошани", медаллю "За доблесну працю".
Крім наполегливості в роботі А.І.Бушинський був активним в громадському житті, обирався делегатом партійних та профспілкових з’їздів, обласний і районних партконференцій, до складу місцевих партійних органів, депутатом Гніванської селищної, а потім міської ради.
Нині ВАТ "Гніванській кар’єр”- одне з потужних підприємств області, промислового комплексу нашого краю." Йому-136 років!
Успіх підприємства-це результат високопрофесійної праці гранітників задля України, народу.
Очолює підприємством досвідчений керівник Віктор Онуфрійович Берещук вже 21 рік.
Розпочав свою діяльність з начальника гірничого цеху, згодом став головним інженером, а у 1996 році (у 36-річному віці) очолив гігант гірничої промисловості країни.
1996-97 роки були для підприємства найкритичнішими – виробляли 2,5 млн.м3 нерудний металів в 1985, то в порівняні цим у 1996році-лише 290 м3тис. Не виплачувалися заробітні плати, пенсії, ніхто нічого не будував і наша продукція виявилась нікому не потрібною. Налагодили зв'язок з Молдавією, де італійці відновлювали дороги, і кар’єр успішно працює і до сьогодні з Молдовською залізницею. Добрі виробничі зв’язки з Росією, зокрема з Москвою: підприємство відправляє велику кількість щебеню для житлового будівництва росіян. Гніванський кар’єр весь час у пошуках. Побудовано електродний цех, що випускає сертифіковані електроди для свого виробництва і для реалізації. Будується 100- квартирний житловий будинок, а у Вінниці-36-квартирний де гніванчани зможуть одержати житло. Зараз підприємство випускає крупні фракції щебеню.
У Хмільнику є цех залізобетонних виробів, 2 кар’єри .У свій час було викуплено акції збанкрутілих підприємств там. В цеху переробляється продукція, а вже з Хмільника кар’єр привозить панелі, блоки, інші вироби для будівництва. Вкладаються великі кошти в будівництво православної церкви для гніванчан (на території кар’єру). "Прийшов час збирати каміння," - так говорить Берещук. Відновлюють Шершнянський плодоконсервний завод.