| Назва: | Природні передумови РПС |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 33,35 KB |
| Скачувань: | 48 |
У Волинській і Рівненських областях, Приазов’ї та Кривому Розі є запаси напівдорогоцінних каменів. Трапляються берил, топаз, буритин, аметист, агат, яшма, гірський кришталь.
Проблеми щодо раціонального використання мінерально-сиро¬винних ресурсів України полягають у важковидобувному харак¬тері значної частини ресурсів, виснаженості найбільш якісної час¬тини запасів, обмеженні обсягів фінансування геологорозвіду¬вальних робіт тощо.
Тоді, ще 15 літ тому, багато мовилося про об’єктивні передумови для розбудови заможної самостійної України. Наводилися розрахунки Дойчебанку, що за кілька років купатимемося у молоці. Бгатства справді були шалені, і західні банкіри, найімовірніше, не брехали. Проте для суспільного розвитку значно важливішими є не об’єктивні, а суб’єктивні передумови і перш за все, як саме користуватися багатством.
2. Методи оцінки природно-ресурсного потенціалу
Використання в економічній системі природних ресурсів ви¬магає їх адекватної оцінки. Існує два основних види оцінки: тех¬нологічна (виробнича) та економічна. При технологічній оцінці виявляється ступінь придатності ресурсів до того чи іншого виду людської діяльності з урахуванням сучасної або перспективної технології їх використання. Нерідко технологічна оцінка виража¬ється в балах та категоріях. Вона здійснюється, як правило, перед економічною.
Дуже важливою проблемою освоєння природних ресурсів є їх комплексна оцінка, яка включає: визначення за¬пасів і якісного складу; вивчення умов експлуатації та можливості комплексного використання різних видів ресур¬сів; врахування освоєності території, на якій вони знахо¬дяться. В останні роки дедалі більшого значення набуває потреба збереження навколишнього середовища при експлуатації природних багатств.
Досі не розроблені єдині підходи і критерії до оцінки природних ресурсів, але загальноприйнято, що оцінка повинна бути передусім економічна, тобто здійснюватись у вартісних (грошових) показниках. Це дає змогу оцінити не лише окремі види природних ресурсів, але й обчислити сумарний природно-ресурсний потенціал (ПРП) території, під яким в економічній географії розуміється сукупна про¬дуктивність природних ресурсів території як засобів ви¬робництва і предметів споживання, що виражається че¬рез їх споживчу вартість.
Економічна оцінка природних ресурсів — необхідний етап для забезпечення їх ефективного використання. Визначилися дві групи економічних оцінок: перша — характеризує економічні ре¬зультати використання природних ресурсів, друга — економічні наслідки дії на навколишнє природне середовище (переважно це економічні втрати від забруднення чи порушення природного се¬редовища). Для економічної оцінки природних ресурсів застосо¬вують передусім методичні підходи, засновані на категоріях рен¬ти та ефективності.
При рентному підході природний ресурс може оцінюватися двома способами: за відносним ефектом чи прибутком, що дає його використання в народному господарстві; за додатковими за¬тратами на компенсацію втрат прибутку при вилученні певного ресурсу з природокористування. Розрізняють витрати на запобі¬гання забрудненню й витрати на компенсацію збитків. Перші здійснюються задля зменшення шкідливих викидів (наприклад, будівництво очисних споруд, нейтралізація викидів тощо). Другі оцінюються через недотримання національного доходу, додатко¬ві витрати з соціальних фондів тощо.
Для розміщення галузей народного господарства велике зна¬чення мають кількісні параметри певного виду ресурсу. За на¬родногосподарським значенням запаси корисних копалин поді¬ляють на такі групи: балансові, використання яких економічно вигідне, тобто вони відповідають промисловим вимогам за якіс¬тю сировини і гірничо-технічними умовами експлуатації; позаба¬лансові, які при наявному рівні технології експлуатувати еконо¬мічно не вигідно. В геології виділяють такі категорії запасів ко¬рисних копалин: А — докладно розвідані та вивчені; В і С1 — розвідані менш докладно; С2 — оцінені попередньо і приблизно. Запаси корисних копалин за категоріями А, В, С1, С2 разом з прог¬нозованими запасами становлять геологічні запаси. До власне промислових запасів відносять вивчені й розвідані запаси, експ¬луатація яких за даних умов забезпечує достатню рентабельність виробництва.
Узагальнюючи існуючі підходи до економічної оцінки природних ресурсів, можна класифікувати їх на шість груп:
1) затратний підхід передбачає оцінку за величиною затрат на видобуток, освоєння, використання, проте ресурс кращої якості і доступ¬ніший дістає нижчу оцінку при значно вищій його споживчій вартості, ніж гіршого ресурсу. Це серйозна вада затратного методу, тому здійсне¬на за його допомогою економічна оцінка ресурсу не стимулює раціонального природокористування;
Проблеми щодо раціонального використання мінерально-сиро¬винних ресурсів України полягають у важковидобувному харак¬тері значної частини ресурсів, виснаженості найбільш якісної час¬тини запасів, обмеженні обсягів фінансування геологорозвіду¬вальних робіт тощо.
Тоді, ще 15 літ тому, багато мовилося про об’єктивні передумови для розбудови заможної самостійної України. Наводилися розрахунки Дойчебанку, що за кілька років купатимемося у молоці. Бгатства справді були шалені, і західні банкіри, найімовірніше, не брехали. Проте для суспільного розвитку значно важливішими є не об’єктивні, а суб’єктивні передумови і перш за все, як саме користуватися багатством.
2. Методи оцінки природно-ресурсного потенціалу
Використання в економічній системі природних ресурсів ви¬магає їх адекватної оцінки. Існує два основних види оцінки: тех¬нологічна (виробнича) та економічна. При технологічній оцінці виявляється ступінь придатності ресурсів до того чи іншого виду людської діяльності з урахуванням сучасної або перспективної технології їх використання. Нерідко технологічна оцінка виража¬ється в балах та категоріях. Вона здійснюється, як правило, перед економічною.
Дуже важливою проблемою освоєння природних ресурсів є їх комплексна оцінка, яка включає: визначення за¬пасів і якісного складу; вивчення умов експлуатації та можливості комплексного використання різних видів ресур¬сів; врахування освоєності території, на якій вони знахо¬дяться. В останні роки дедалі більшого значення набуває потреба збереження навколишнього середовища при експлуатації природних багатств.
Досі не розроблені єдині підходи і критерії до оцінки природних ресурсів, але загальноприйнято, що оцінка повинна бути передусім економічна, тобто здійснюватись у вартісних (грошових) показниках. Це дає змогу оцінити не лише окремі види природних ресурсів, але й обчислити сумарний природно-ресурсний потенціал (ПРП) території, під яким в економічній географії розуміється сукупна про¬дуктивність природних ресурсів території як засобів ви¬робництва і предметів споживання, що виражається че¬рез їх споживчу вартість.
Економічна оцінка природних ресурсів — необхідний етап для забезпечення їх ефективного використання. Визначилися дві групи економічних оцінок: перша — характеризує економічні ре¬зультати використання природних ресурсів, друга — економічні наслідки дії на навколишнє природне середовище (переважно це економічні втрати від забруднення чи порушення природного се¬редовища). Для економічної оцінки природних ресурсів застосо¬вують передусім методичні підходи, засновані на категоріях рен¬ти та ефективності.
При рентному підході природний ресурс може оцінюватися двома способами: за відносним ефектом чи прибутком, що дає його використання в народному господарстві; за додатковими за¬тратами на компенсацію втрат прибутку при вилученні певного ресурсу з природокористування. Розрізняють витрати на запобі¬гання забрудненню й витрати на компенсацію збитків. Перші здійснюються задля зменшення шкідливих викидів (наприклад, будівництво очисних споруд, нейтралізація викидів тощо). Другі оцінюються через недотримання національного доходу, додатко¬ві витрати з соціальних фондів тощо.
Для розміщення галузей народного господарства велике зна¬чення мають кількісні параметри певного виду ресурсу. За на¬родногосподарським значенням запаси корисних копалин поді¬ляють на такі групи: балансові, використання яких економічно вигідне, тобто вони відповідають промисловим вимогам за якіс¬тю сировини і гірничо-технічними умовами експлуатації; позаба¬лансові, які при наявному рівні технології експлуатувати еконо¬мічно не вигідно. В геології виділяють такі категорії запасів ко¬рисних копалин: А — докладно розвідані та вивчені; В і С1 — розвідані менш докладно; С2 — оцінені попередньо і приблизно. Запаси корисних копалин за категоріями А, В, С1, С2 разом з прог¬нозованими запасами становлять геологічні запаси. До власне промислових запасів відносять вивчені й розвідані запаси, експ¬луатація яких за даних умов забезпечує достатню рентабельність виробництва.
Узагальнюючи існуючі підходи до економічної оцінки природних ресурсів, можна класифікувати їх на шість груп:
1) затратний підхід передбачає оцінку за величиною затрат на видобуток, освоєння, використання, проте ресурс кращої якості і доступ¬ніший дістає нижчу оцінку при значно вищій його споживчій вартості, ніж гіршого ресурсу. Це серйозна вада затратного методу, тому здійсне¬на за його допомогою економічна оцінка ресурсу не стимулює раціонального природокористування;