Ні! Я жива! Я вічно буду жити!
Головна Головна -> Реферати українською -> Сценарії виховних заходів, свят, уроків -> Ні! Я жива! Я вічно буду жити!

Ні! Я жива! Я вічно буду жити!

Назва:
Ні! Я жива! Я вічно буду жити!
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
7,02 KB
Завантажень:
498
Оцінка:
 
поточна оцінка 3.3


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
Урок-пам’ять
"Ні! Я жива! Я вічно буду жити!"


Мета: поглибити знання про життєвий і творчий шлях Лесі Українки; розвивати творчі здібності викликати захоплення учнів життям та творчістю поетеси; бажання наслідувати її; виховувати високі моральні якості, почуття прекрасного.
Обладнання: портрет поетеси, діафільм, грамзаписи, виставка творів та ілюстрацій, висловлювання про поетесу, квіти.
Довго щирими сими словами
До людей промовлятиму я...
Леся Українка
Хід уроку
І. Створення відповідного емоційного настрою. Повідомлення теми, мети уроку. Мотивація навчання. Слово вчителя
Звучить українська народна пісня „Стояла я і слухала весну”.
Учитель. Дорогі мої діти! Дорогі восьмикласники! Прозвучала пісня „Стояла я і слухала весну”, пісня, яка, мабуть, нікого не залишила байдужим, бо слова цієї пісні написала Леся Українка (Лариса Петрівна Косач-Квітка).
Леся! Нас захоплює і чарує духовна повнота, розум, воля, благородство цієї людини. Леся велична і сильна духом. В неї не лише до найвищої міри розвинуті совість і почуття обов’язку до вітчизни, а й готовність без будь-яких вагань крізь і всюди стати на її захист.
Мати лесі (Олена Пчілка): „Не знаю, чи стала б Леся українською поетесою, коли б не я... Від батька вона не могла навчитися мови, бо він не говорив нею. Я робила так, щоб мова народу була моїм дітям найближчою. Життя серед волинських селян сприяло тому... Можу з гордістю сказати, що Лесю українку створила я. Я дала їй все – талант, освіту, літературну долю, придумала для неї псевдонім... Ось щастя я їй не дала”. (Юрій Щербак, драма „Сподіватись”, 1988 р.).
Історія свідчить, що геній художній в особі поета не завжди виступає в єдності з генієм моральним. Леся Українка ж належить до геніальних художників великої естетичної сили и кришталевої моральної чистоти.
26 лютого виповнилося 125 років від дня народження поетеси, і в той день ми з вами провели перший урок, присвячений Лесі. Декілька уроків звучало Лесине слово, сьогодні останній урок і урок незвичайний, урок-пам’ять.
Мені б дуже хотілось, щоб на сьогоднішньому уроці ви ще раз доторкнулися душею і серцем до Лесиного життя-подвигу, до Лесиної поезії, пісні, яку вона дуже любила, щоб ви полюбили Лесине слово так, як люблю його я, щоб до 10-го класу ви не раз зверталися до томиків, щоб ті поезії, які найбільше припадуть до душі, ви взяли з собою в доросле життя.
Лесю!
Скільки раз зверталась я до тебе,
Скільки передумано було,
Але знову ти сьогодні зазвучала,
Знову серце болем пройняло.
Як я хочу, щоб тебе любили,
Щоб з тобою в серці йшли в життя,
Щоб ніколи кривди не чинили,
Мої учні, ті, кого навчала я.
Юні друзі!
Пам’ятаєте, як ще три роки тому,
Я вас вперше з Лесею звела,
Як тоді вже очі в вас блищали,
Наче в класі Леся ожила.
Вірю – оживе вона сьогодні,
Вірю – не забудете її,
Бо так мало благородства і любові
На цій грішній і занедбаній землі.
ІІ. Виступи учнів, слово вчителя
1. „На шлях ти вийшла ранньою весною
І тихий спів несмілий завела”.
Учитель. Леся! Яка вона? Якого роду? Де зростала? Де знайшла такі сили, щоб „крізь сльози сміятись, серед лиха співати пісні?” Лесю! Розкажи про себе.
Учениця (маленька Леся).
Звучить розповідь від першої особи про дитинство, сім’ю Косачів, дитячі захоплення.
Звучать вірші „Як дитиною бувало”, „У дитячі любі роки”.
Учитель. Лесю! Ти пам’ятаєш свій перший вірш? Як ти його писала?
Учениця читає вірш „Надія”, розповідає, як він був написаний.
Учитель. А твоє улюблене заняття?
Учениця. Я дуже любила музику, пісні. Я дуже любила грати на фортепіано, але після операції на руці – я вже не могла, не могла грати. Боже! Як це було важко.
Звучить вірш „До мого фортепіано”.
Учитель. Так! Леся любила українську пісню.
Звучить пісня Т. Шевченка „По діброві вітер віє”.
Учень доповнює розповідь вчителя про сім’ю Косачів.
Учитель (до класу). А що вас найбільше вразило з дитячих років Лесі, коли ви прочитали роман Миколи Олійника „Дочка Прометея”, зокрема першу частину „Леся”?
Учитель.
Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 


Реферат на тему: Ні! Я жива! Я вічно буду жити!

BR.com.ua © 1999-2014 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок