Головна Головна -> Дипломні роботи українською -> Медицина та здоров'я -> Фізична реабілітація дітей із остеохондропатією великогомілкової кістки.

Фізична реабілітація дітей із остеохондропатією великогомілкової кістки.

Назва:
Фізична реабілітація дітей із остеохондропатією великогомілкової кістки.
Тип:
Дипломна робота
Мова:
Українська
Розмiр:
37,89 KB
Завантажень:
90
Оцінка:
 
поточна оцінка 3.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23 
Фізична реабілітація дітей із остеохондропатією великогомілкової кістки.
зміст
BСТУП 3
Актуальність проблеми 3
Мета роботи 4
Завдання дослідження 4
Наукова новизна 5
Практичне значення роботи 6
РОЗДІЛ І. АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ 7
1.1 Етіологія, патогенез, клініка, діагностика остеохондропатії великогомілкової кістки 7
1.2. Консервативне лікування остеохондропатії великогомілкової кістки 10
1.3. Діагностика порушень статики у дітей та підлітків 16
1.4. Загальні положення фізичної реабілітації при захворюваннях опорно-рухового апарату 18
1.5 Особливості фізичної реабілітації спортсменів із хворобою Шлаттера....................20
РОЗДІЛ ІІ. МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ 30
2.1. Клінічна характеристика хворих 34
2.2. .Методи дослідження 37
2.3 Методика реабілітації..........................................................................................40
РОЗДІЛ ІІІ. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ 41
ВИСНОВКИ 57
ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ 58
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 59
ВСТУП
Остеохондропатія великогомілкової кістки, або хвороба Шлаттера по наслідках і тривалості перебігу належить до розповсюджених захворювань дитячого віку та підлідків. Дані літератури по досліджуваному питанню, особливо в останнє десятиліття, свідчать про значну тенденцію до збільшення питомої ваги дітей з даною патологією. Так, якщо в 60-х роках серед ортопедичних захворювань остеохондропатія великогомілкової кістки зустрічалася в дітей від 0,3 % до 3 % [35], те в 1988 році її частота збільшилася до 14,2 %. Заслуговує на увагу постійно підвищується, питома вага даного захворювання в Україні. Тепер він у цьому регіоні становить 24,9 %, у той час як в інших регіонах СНГ його рівень коливається від 7,0 % до 16 % [4].
Актуальність проблеми. Наведені дані підтверджують актуальність проблеми досліджуваної патології, особливо з урахуванням екологічних особливостей регіону.
Питанням етіології остеохондропатії великогомілкової кістки присвячені численні публікації. У якості однієї із причин захворювання розглядається системний характер мезенхімної недостатності, однією з умов розвитку якої є несприятлива екологічна обстановка [21, 32, 34]. Наслідком мезенхімної недостатності є не тільки гіпоплазія судин, але й дисплазія кістково-хрящових структурних утворень опорно-рухового апарата, у цьому випадку колінного суглоба, які ведуть до порушення їхньої конгруентності. Ведучою теорією є теорія дисембріогенезу із мезенхімальною недостатністю [34].
На думку більшості авторів, основою розвитку захворювання є внутрішньокістковий некроз або виражена локальна гіпоксія в результаті травми чи перевантаження., внаслідок якого відбуваються дистрофічні зміни в тканинах великогомілкової кістки та колінного суглоба [26, 55]. Ці подання про розвиток патологічного процесу в суглобі визначають лікарську тактику лікування досліджуваної категорії хворих. Звичайно лікувальна тактика спрямована на поліпшення кровообігу в ураженому кульшовому суглобі, переважно за рахунок використання фізіотерапевтичних процедур, а також проведення загальзміцнювального лікування [1, 27, 31, 34]. Тим не менше, тривалий перебіг хвороби й несприятливі випадки свідчать про неадекватність проведеної терапії, причиною яких, на наш погляд, є відсутність чіткого подання про характер і механізми реалізації патологічного процесу, що лежить в основі розвитку захворювання.
З вищесказаного видно, що стан даної проблеми має потребу в подальшій теоретичній розробці, особливо це стосується необхідності чіткого визначення характеру, умов і механізмів розвитку й реалізації патологічного процесу, що лежать в основі цого вродженого захворювання, відсутність яких перешкоджає розробці адекватного патогенетично обґрунтованого лікування дітей із остеохондропатією великогомілкової кістки.
Гіпотеза
Передбачається, що поліпшення стану здоров'я хворих з остеохондропатією великогомілкової кістки обумовлене комплексною програмою реабілітації і у зв'язку з цим доцільно використовувати комплексну програму реабілітаційних заходів, яка повинна бути розроблена на підставі всіх наявних засобів фізичної реабілітації.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23 



Дипломна робота на тему: Фізична реабілітація дітей із остеохондропатією великогомілкової кістки.

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок