Головна Головна -> Дипломні роботи українською -> Медицина та здоров'я -> Особливості будови і функції тонкої кишки у ссавців в післянатальному розвитку та при паталогії

Особливості будови і функції тонкої кишки у ссавців в післянатальному розвитку та при паталогії / сторінка 29

Назва:
Особливості будови і функції тонкої кишки у ссавців в післянатальному розвитку та при паталогії
Тип:
Дипломна робота
Мова:
Українська
Розмiр:
59,00 KB
Завантажень:
288
Оцінка:
 
поточна оцінка 3.0

Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34 
В окремих ділянках виявляються некробіотичні і некротичні зміни складових ворсинок [Дод. 12]. Патогістологічні зміни епітеліоцитів на ультрамікроскопічному рівні є мозаїчними. В епітеліальному пласті зустрічаються стовпчасті клітини з різним ступенем пошкодження [Дод. 19]. В одному полі зору можна побачити набряклі, із збереженою і зруйнованою облямівкою, молоді та некротизовані епітеліоцити. До типових для цього терміну змін мікроворсинок належать їх набухання, редукція та розпад. У зоні збережених мікроворсинок визначаються глибокі зміни їх підлеглої термінальної стінки, яка за умов норми міцно прикріплює мікроворсинки до апікальної поверхні епітеліоцита. В інших клітинах мікроворсинки перетворюються на великі пухирі. Наступним етапом, ймовірно, буде їх відрив від плазмолеми епітеліоцита.
У цитоплазмі гідропічно змінених епітеліоцитів спостерігається просвітлення матриксу, що можна охарактеризувати як тотальний набряк клітини. Органели розрізняються важко. Їх кількість невелика: поодинокі мітохондрії, елементи ендоплазматичної сітки та скупчення осміофільного матеріалу, що за структурою нагадує полісоми. Міжклітинні контакти щільно зімкнуті. В ядрах також спостерігаються явища набряку.
Серед стовпчастих епітеліоцитів досить часто зустрічаються еозинофільні гранулоцити. У попередні терміни досліду вони містяться лише в стромі ворсинок, а тепер і в епітеліальному покриві. У них виявляються типові для еозинофілів два сегменти ядра і еозинофільні гранули з кристалічною серцевиною. Еозинофіли також у стані набряку, як і оточуючі їх епітеліоцити.
Ще одна категорія епітеліоцитів характерна для цього терміну досліду. Це гідропічно змінені клітини, але з великою кількістю значно розширених вакуолізованих цистерн гранулярної ендоплазматичної сітки. У цих клітинах навколо ядра спостерігається просвітлення цитоплазми (набряк), а по периферії вони густо нафаршировані гранулярною ендоплазматичною сіткою і поодинокими мітохондріями.
Некротичні зміни в епітеліоцитах можна прослідкувати, починаючи від початкових. Тут представлена епітеліальна клітина, ядро якої має округлу форму [Дод. 20]. У ньому виявляється легкий ступінь набряку каріоплазми. У цитоплазмі гідратація більш виражена, кількість органел обмежена. Плазматична мембрана збережена.
Поруч розташовуються клітини, подібні до попередніх, і клітина у вигляді мішка з майже прозорою рідиною. Також спостерігається стовпчаста клітина із значним ступенем набряку каріоплазми, руйнуванням зовнішньої ядерної мембрани, посиленням набряку в цитоплазмі [Дод. 21]. Біля цієї клітини розміщений фрагмент іншої клітини, у цитоплазмі якої більш виражені явища потоцитозу з утворенням випинань цитоплазми з прозорим вмістом і напруженою плазмолемою. Ця клітина втратила майже усі органели. Спостерігаються явища гелізації (ущільнення) цитоплазми. Одночасно в клітині є вогнища набряку. Гідратація епітеліоцита може досягти значного ступеня, і тоді в клітині виявляються великі ділянки прозорої цитоплазми. В епітеліоцитах вони локалізуються, переважно в апікальному полюсі клітини і навколо ядра. Органели в цитоплазмі не розрізняються і являють собою осміофільну масу. З великою напругою подекуди в цій масі розрізняються тіні органел або те, що від них залишилось.
Якщо попередні ультрамікроскопічні картини можна назвати агонією клітини, то подальші зміни в ядрі – його пікноз і руйнування каріолеми. У цитоплазмі такої клітини органели не розрізняються, а її вміст неоднорідний. Спостерігаються світлі ділянки, з тінями неіндентифікованих органел, і осміофільні. Обриси епітеліоцита стають химерними. Це некроз стовпчастого епітеліоцита з епітеліального пласта на боковій поверхні ворсинки.
Патогістологічна картина слизової оболонки при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки добре вивчена. Застосування тих чи інших лікарських препаратів ґрунтується на морфологічній картині цих органів. Дослідники при цьому єдині в думці, що при хронічних запальних процесах велике значення у формуванні секреторної недостатності має функціональна клітинна компонента, яка проявляється рівнем дистрофічних процесів і порушенням стану мітохондрій, ендоплазматичної сітки та інших органел клітин.

Завантажити цю роботу безкоштовно

Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34 
Дипломна робота на тему: Особливості будови і функції тонкої кишки у ссавців в післянатальному розвитку та при паталогії

BR.com.ua © 1999-2019 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок