Головна Головна -> Дипломні роботи українською -> Педагогіка -> дипломна робота українською мовою: Соціокультурне виховання як чинник всебічного виховання особистості.

Соціокультурне виховання як чинник всебічного виховання особистості. / сторінка 13

Назва:
Соціокультурне виховання як чинник всебічного виховання особистості.
Тип:
Дипломна робота
Мова:
Українська
Розмiр:
129,23 KB
Завантажень:
512
Оцінка:
 
поточна оцінка 3.3

Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74 

Розглянемо особливості кожного з виділених компонентів, їх змістовну представленість у різних галузях знань (філософія, культурологія, психологія, педагогіки).
Ціннісно-орієнтаційний компонент соціокультурної вихованості. Пережитком на сьогодні є переконання, що людина формується ззовні лише за рахунок засвоєння соціальних цінностей, що вона отримує свою внутрішню сутність лише від суспільства, від соціуму. Вона не може більше сприйматися як “людський фактор”, засіб досягнення сторонніх для неї цілей, бо це перетворює її у знаряддя в чужих руках, а не в учасника історичного процесу, субєкта людської цивілізації. За таких умов, наголошується нині, саме вічні ідеали набувають першочергової ваги.
Сьогодні в Україні стверджується, що ці вартості, духовні цінності засвідчують себе у трьох різних площинах на рівні ідеалів, у вигляді кодексів і головне як властивості душі (Г. Бійчук, А. Бойко, Н. Видолоб, П. Ігнатенко й ін.). Остання є їх реальною функцією, яка забезпечує індивідуальні прояви вихованості людини. Здебільшого система ідеалів є для людей загальним орієнтиром, кодекс моралі або честі – варіантом вербальної репрезентації духовних цінностей. І тільки у сфері людської душі, світогляду людини, її психіки система ідеалів стає місцем протистояння добра і зла, протистояння різних виховних систем, антиподів вартостей. Наскільки тверді переконання в обов’язковості дотримання моральних чеснот, духовних ідеалів, настільки гуманне і моральне виховання юного індивіда.
Значна частина українських педагогів відстоює точку зору, що тільки визнання факту існування вічних, абсолютних ідеалів та прищеплення дітям у світлі національного світосприйняття віри в них є основою виховання і самовиховання (А. Бойко, В. Глушко, В. Янів, О. Ярмоленко й ін.). З цього погляду абсолютні, вічні духовні цінності є золотим фондом духу культури і вселюдського досвіду [64]. Вони є основою людської цивілізації за будь-якої економічної формації, хоч у різних філософських системах, народних світоглядах, релігійних віруваннях трактуються досить неоднозначно. Основні з них обов’язкові при щоденному людському співжитті на всіх земних континентах, для всіх народів світу. Їх можна визначити як доброта, чесність, справедливість, гідність, милосердя, прощення, прагнення духовної і фізичної досконалості тощо. Зрозуміло, що при роботі з дітьми ці абстрактні категорії мають максимально конкретизуватися, набувати близької і зрозумілої дитячому віку образності.
Правильність вибору при свободі вибору має місце за умов “живої духовності” (О. Вишневський), неможливий при авторитарному вихованні: саме духовність вносить зміцнюючий, дисциплінуючий момент, який не дозволяє людині чинити зле, хоч їй все дозволено. Лише духовність. не пригнічуючи волю дитини, не змушуючи її боротися з собою, підкоряти собі себе саму, робить її дисциплінованою, доброю людиною, людиною обов’язку. Актуальність проблеми соціального й культурного виховання дітей на якісно новій гуманістичній відбито у Конвенції ООН про права дитини (1993). Конвенція визнає дитину як невіддільну частину людства і пропонує на цій основі здійснити олюднення ставлення до дітей, а педагогіку вимог замінити педагогікою стосунків.
Унаслідок такого суперечливого шляху розвитку вітчизняної педагогіки єдності поглядів, отже однозначного підходу у ній до форм, умов і засобів організації виховного процесу на сьогодні немає. Вимагають свого розв’язання питання про конкретні можливості виховання особистості. При цьому увага з соціальних аспектів її формування все частіше переноситься на біологічні фактори самовизначення. Але стосовно школи визначальними залишаються положення психологічної науки про вікову періодизацію психологічного розвитку і провідних типів діяльності, тобто націленість на індивідуальний підхід при вихованні на основі самовизначення вихованцем на доступному йому рівні особистих цінностей. Мається на увазі особистісно зорієнтоване виховання у процесі соціокультурного діалогу у системі “педагог-дитина” при повному визнанні останньої як суб’єкта виховання.

Завантажити цю роботу безкоштовно

Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74 
Дипломна робота на тему: Соціокультурне виховання як чинник всебічного виховання особистості.

BR.com.ua © 1999-2019 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок