Головна Головна -> Дипломні роботи українською -> Педагогіка -> дипломна робота безкоштовно: Соціокультурне виховання як чинник всебічного виховання особистості.

Соціокультурне виховання як чинник всебічного виховання особистості. / сторінка 20

Назва:
Соціокультурне виховання як чинник всебічного виховання особистості.
Тип:
Дипломна робота
Мова:
Українська
Розмiр:
129,23 KB
Завантажень:
511
Оцінка:
 
поточна оцінка 3.3

Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74 
У кінцевому рахунку дорефлексивні утворення є основою зародження і формування у людині національного світовідчуття (Є. Андрос, Є. Бистрицький, Ю. Візниця, С. Катаєв, М. Міщенко, В. Табачковський й ін.). З цього приводу, зауважує О. Іванкова-Стецюк, ведучи мову про соціокультурну дійсність, не можна уникнути понять “народ”, “нація”.
Специфіка національної культури зумовлена своєрідністю соціального й етносоціального досвіду даної спільноти, і, за висловом Л. Ази [6, с. 111], кожен її представник у процесі соціалізації має пройти власний ступінь “націоналізації”. Це значить осягнути спадкоємність культурних традицій, які містять в собі значущість функціональних норм. Духовні цінності, не трансформовані через національну культуру, здебільшого сприймаються як запозичення. За дослідженням С. Катаєва, в більшості країн модернізація суспільного життя проходить під традиційними впливами [121]. Оновлення соціокультурного простору, виховання на оновлених засадах молодого покоління, яке не тільки зростає, але й уже народилося в незалежній Україні важливий фактор національно-культурного відродження нашої держави.
Формування підростаючого покоління реалізується тоді, коли дитина розвивається, засвоюючи духовні надбання народу, коли у виховному процесі застосовуються споконвічні засоби впливу, внаслідок яких кожне наступне покоління продовжує національні традиції і звичаї, передає свій суспільний та соціальний досвід. Кожна національна спільнота створює своєрідну мозаїку притаманних лише їй різнорідних цінностей, має власну субкультурну регулятивну систему. Людина під час своєї соціологізації повинна осягнути спадкоємність культурної традиції, духовного досвіду свого народу.
Останніми роками в Україні широкого вжитку набуло поняття “народна педагогіка”. Зрозуміло, що її трактування має повязуватися насамперед з духовною культурою державної нації. І не лише тому, що ця нація утвердила державу, але й тому, що її культура має на даній території консолідуючий вплив, позначається на світогляді й культурі представників інших народів, які населяють Україну (О. Вишневський, В. Глушко, Г. Гуменюк, П. Ігнатенко, М. Стельмахович й ін.). Народна духовність своє виховне завдання вирішує через коригування і розширення духовних якостей індивіда, необхідних для забезпечення правильної з точки зору народної моралі його поведінки. Народна мораль існує у масовій свідомості як еволюційно сформована народно-історична традиція у сукупності з існуючими на даний час соціальним сприйняттям й світорозумінням як парадоксальне іноді поєднання зовні несумісних, але субстанційно споріднених пластів свідомості і зумовлених ними соціокультурних явищ. За нових соціальних обставин відразу було висунуто тезу про можливість здійснення модернізації деяких соціокультурних процесів з опорою на традиції, а не їх заперечення (О. Гончарова, С. Катаєв, О. Кузьменко й ін). Пропагований у даному випадку тип характеру сприймає вплив культури свого суспільства як своєрідний імператив, як цінність, на яку слід орієнтуватися. Зміст і методи його виховання у більшості випадків узгоджуються з громадською думкою, відповідають прийнятій у соціумі моделі вихованості.
Відтворити історичну свідомість для будь-якої соціокультури неможливо, не спираючись на її конкретні надбання, на її художню культуру, яка у найпомітніших своїх творах акумулювала неперехідні духовні надбання. Історична, отже й етнічна свідомість в художній культурі, як правило, представлена через домінантні жанрові структури, через стиль, через композиційні матриці, через усталений образний лад, але найперше через змістове наповнення, яке відбиває специфіку ментального світовідчуття. Це світовідчуття відбивається через самобутню картину світу і образ людини – носія неповторної соціокультури, її духовного витвору. Чим розвинутіша художня культура, тим більша її етнічна, а значить, соціокультурна самобутність, бо тим повніше відбиває національну самобутність народу, її окремішні і загальнолюдські риси. З даного погляду набуває актуальності її активне застосування для самоідентифікації та консолідації українства як політичної нації, особливо з огляду соціалізації наймолодшого покоління, щоб запобігти у цьому плані духовним втратам, які вже відчутні.

Завантажити цю роботу безкоштовно

Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74 
Дипломна робота на тему: Соціокультурне виховання як чинник всебічного виховання особистості.

BR.com.ua © 1999-2019 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок