Головна Головна -> Дипломні роботи українською -> Педагогіка -> Українською мовою дипломна робота: Соціокультурне виховання як чинник всебічного виховання особистості.

Соціокультурне виховання як чинник всебічного виховання особистості. / сторінка 28

Назва:
Соціокультурне виховання як чинник всебічного виховання особистості.
Тип:
Дипломна робота
Мова:
Українська
Розмiр:
129,23 KB
Завантажень:
511
Оцінка:
 
поточна оцінка 3.3

Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74 
Цим самим досягалася єдність моральності, практичності, вправності й естетики буття.
Суттєвою ознакою соціопростору, який образними засобами моделювало, творчо відтворювало словесне мистецтво, було наполягання на єдності людини і природи - нерозривних союзників у земному співбутті. Народна педагогіка у такий спосіб наполягала на тому, що моральні засади, які формуються на цій основі, мають бути не тільки нормами зовнішньої поведінки, а внутрішнім імперативом загальної вихованості. У предметному бутті художньої культури у творах народна мораль виступає як опредметнені форми руху людського почуття. Засвоюючи народну культуру (пісні, казки, легенди, приказки, прислівя тощо) дитина переймає виражені в ній почуття, істинність і необхідність яких для людини перевірені багатовіковим досвідом попередніх поколінь (інакше б вони не збереглися в історичній народній памяті) і завдяки гостро розвиненому у дитинстві потягу до наслідування навчається почувати по-справжньому. Тобто, узгоджувати почуття зі своїми вчинками, поведінкою, манерами.
У свою чергу у творах, адресованих дітям, все виразніше прослідковуються варіанти ситуаційно-вчинкових комбінацій й критерії їх оцінки з точки зору моральних установок, які характерні для історично-конкретного етапу розвитку суспільства. Тобто, містяться не тільки детермінанти естетичних, як це властиво художнім творам, але й етичних, виховних орієнтирів для нащадків.
Відбувається оцінка, особливо на рівні дитячого світосприйняття, вчинків героїв з власними комунікативними реакціями на основі засвоєних морально-етичних уявлень, емоційних вражень за аналогією з власним почуттєвим і практичним досвідом (І.А. Головко, З.В. Друзь, Е. Пелешок й ін.). Конфліктні ситуації твору, судження героїв, роздуми стають предметом спостереження, обговорення тощо, набувають пізнавальної й оцінної цінністі на констатуючому рівні пізнання. При цьому відбувається активне залучення індивідуального досвіду, досвіду реципієнта, оскільки відображення у творі перетворюється з об’єкта зовнішньої стимуляції до підвищення вихованості у частину образу дійсності, яка вже відома і пізнається.
Світогляд формується з раннього та шкільного дитинства, разом з формуванням дитиною казкового світосприйняття, здатністю переживати уявне як дійсне, що дає можливість використовувати казку як засіб гуманістичного, соціокультурного виховання (І. Гризоглазова, Л. Драчук, С. Литвиненко, С. Якименко й ін.). В історичному сенсі світоглядна свідомість і світоглядне мислення починають функціонувати на базі міфології, яка переходить у релігію, доходить через науку до заперечення останньої і зупиняється на визнанні матеріального, природного, яке можливе і без людини, так й ідеального, духовного, яке немислиме поза людиною. Найпослідовніше це поєднання здійснюється народом, його історично вивіреним світоглядним досвідом, колективно-селекціонованою уявою. Кожен фольклорний твір є фактом словесного мистецтва і одночасно народного буття. Він виконував певну соціально-буттєву функцію. Слід враховувати синкретизм народного мистецтва – єдність утилітарної, естетичної функцій, що виявляється в тісному, органічному вплетінні художніх елементів в побут, трудові процеси, обряди, ритуали, звичаї (І. Мірчук, О. Іванкова-Стецюк, Г. Кловак й ін.). Ця визначеність призначення викликала до життя різні жанри, відособлювала притаманні їм теми, образи, поетику, стиль.
Народне мистецтво слова продукує безліч проективних моделей, що сприяють прогнозуванню варіантів вирішення соціально-етичних завдань за типових обставин. Ці ситуації, що містять елементи кодування соціальної інформації, у специфічній формі містяться у народних творах. Мистецтво слова, саме являючи певну життєву ситуацію, досвід переживань, почуттів, вражень, тим самим сприймається як невід’ємна частина духовного світу суб’єкта, якщо воно стає ніби продовженням життя особистості, включається у нього необхідною складовою.
Як свідчить шкільна практика, найперше В.А. Сухомлинського, воно тоді викликає в учнів потяг до власної творчості, до продовження діалогу на основі пізнаних через нього життєвих орієнтирів, духовних устремлінь, життєвого досвіду сучасників, досвіду попередників, своїх предків.

Завантажити цю роботу безкоштовно

Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74 
Дипломна робота на тему: Соціокультурне виховання як чинник всебічного виховання особистості.

BR.com.ua © 1999-2019 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок