Головна Головна -> Дипломні роботи українською -> Педагогіка -> дипломна робота на тему: Соціокультурне виховання як чинник всебічного виховання особистості.

Соціокультурне виховання як чинник всебічного виховання особистості. / сторінка 3

Назва:
Соціокультурне виховання як чинник всебічного виховання особистості.
Тип:
Дипломна робота
Мова:
Українська
Розмiр:
129,23 KB
Завантажень:
511
Оцінка:
 
поточна оцінка 3.3

Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74 

В освітньому процесі дитина, насамперед, визнається як духовна особистість, що передбачає не лише озброєння її теоретичними знаннями, а й формування готовності до реалізації себе у практичній діяльності, до співіснування у людському суспільстві. Як зазначається сучасними дослідниками соціокультурних проблем у педагогіці (В.Луговий, М.Лукашевич, В.Слюсаренко й ін.), якщо за останні десятки тисяч років біогенетично людина майже не змінилася, то її соціокультурне середовище і вона сама у цьому плані зазнали колосальних змін. Проста генетична спадкоємність, вузьке родинне коло вже не в змозі забезпечити для дитини значну частину соціокультурної детермінації, формування і становлення юної особистості, як це відбувалося до того.
Сучасні засоби комунікації, зокрема комп’ютеризація навчального процесу, посилюють взаємодію освітньо-виховної галузі з іншими культурними субсистемами, у даному випадку з наукою, мистецтвом, засобами масової інформації тощо. Що стосується вихованості індивіда, то визначення його вчинків на основі засвоєння ним моральних, етичних, естетичних норм, дотримання їх у реальності відбувається через засвоєння ним культурної спадщини у всій її сукупності. Наразі йдеться про культуру як “другу олюднену природу” (культурну детермінацію) (Є.Бистрицький, С. Кримський й ін.). Сучасні педагогіка, психологія й культурологія невпинно зближуються, необхідно взаємодоповнюючись, не перестаючи бути самодостатніми дисциплінами при пізнанні світу людини.
Педагогічні устремління стосовно виховання молоді тепер мають по-справжньому визначатися на рівні “природовідповідності” (Г.Сковорода) кожного індивіда, який поступово переростає в індивідуальність і особистість. Це повинно відбуватися не у процесі засвоєння нав’язуваних кодексів та моральних приписів, а в процесі окультурнення, соціалізації, соціокультурного становлення людини в онтогенезі, починаючи з дитинства (В. Галузинський, М. Євтух, Г. Корда й ін.). Цей процес безперервний, якоюсь мірою незалежний від об’єкта і суб’єкта впливу. Інерційна орієнтація освіти до останнього часу на абстрактне мислення, науковий потенціал, тобто її гіпертрофічна гносеологізація зумовлювала й відповідним чином організацію світоглядного виховання – через передачу певних знань про моральні, політико-правові, естетичні норми. При цьому ігнорувався той факт, що освоєння життєвого досвіду – процес безперервний, йдеться як на свідомому, так і на неусвідомлюваному рівні.
Специфіка культурно-естетичних орієнтацій учнів початкової школи обов’язково має враховуватися при визначенні навчально-виховної системи сучасної школи, її виховних засобів як органічний чинник її ефективності (О.Дем’янчук, Н.Зубалій, Л.Коваль, Л. Масол, Г.Падалка та ін.). Психологи твердять, що для кожного дитячого віку вони чітко зумовлюються як рівнем розвитку суспільства, так і віковими, індивідуальними, у тому числі й статевими, особливостями вихованців.
Як частка певного соціокультурного простору, яка все більше усвідомлює себе такою, вихованець початкової школи, згідно з сучасною виховними концепціями, має виробляти дедалі самостійніше власне ставлення до проблем цього простору, які він починає все глибше усвідомлювати. Пошук відправних культуротворчих зусиль, зумовлених нинішнім перехідним часом, приводить до осмислення й вибору соціокультурних орієнтирів. Культуротворчі зусилля як сфера загального мають свій сенс постільки, оскільки вони спрямовані на розвиток та самоствердження суспільства та людини у суспільстві. Здійснюється цей вибір за допомогою таких засобів духовного та практично-духовного освоєння світу, які у сукупності становлять світосприймання певного індивіда, набір його цінностей і впливають на характер і форми його життєдіяльності (Є. Андрос) [13, с. 120].
У попередньому ХХ ст. зросла роль людини як соціокультурного індивіда, як творця і продукту постіндустріального суспільства. Зростаюча інтелектуалізація праці була умовою і наслідком наростаючого впливу духовної сфери на сферу матеріального виробництва, особливо після Другої світової війни.

Завантажити цю роботу безкоштовно

Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74 
Дипломна робота на тему: Соціокультурне виховання як чинник всебічного виховання особистості.

BR.com.ua © 1999-2019 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок