Головна Головна -> Дипломні роботи українською -> Педагогіка -> Українською дипломна робота: Соціокультурне виховання як чинник всебічного виховання особистості.

Соціокультурне виховання як чинник всебічного виховання особистості. / сторінка 40

Назва:
Соціокультурне виховання як чинник всебічного виховання особистості.
Тип:
Дипломна робота
Мова:
Українська
Розмiр:
129,23 KB
Завантажень:
511
Оцінка:
 
поточна оцінка 3.3

Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74 
З цієї точки зору було сформульовано критерії відбору народних казок. Такими критеріями визнано наступні:
насиченість повчальними подіями та діалогами (полілогами) соціокультурного характеру;
доступність та цікавість для дітей молодшого шкільного віку;
можливість інсценізації.
Уже з першого класу, з ознайомлення дітей з короткими, найпростішими за формою анімалістичними казками ”Лисичка, котик і півник” (про важливість співжиття різних індивідуальностей), “Лисичка в суддях” (про людську непоступливість, якою користуються сторонні), “Як вовк забажав козенят” (засудження агресивності), “Як миша віддячила вовкові” (про стосунки сильних зі слабкими) тощо перед учнями постає у сприйнятному для даного віку образно-фантастичному вираженні світ соціальних взаємин, активної поведінки героїв як реакції на ситуації, у які вони потрапляють.
Виходячи з того, що найдошкульніша зброя для людської психіки – це сміх, висміювання, то фольклорні твори моделюють найганебніші прояви поведінки, всіляко викриваючи та висміюючи їх (“Вовк і кобила”, “Дурний вовк”. “Куций вовк та кравець” й ін.). Зокрема, у казці “Як вовк та заєць покумалися” найагресивніший звір зіштовхується з найполохливішим – зайцем і потерпає від винахідливості останнього.
Агресивності, хижацтву, розбою не місце у поведінці людини - такий однозначний вердикт у педагогіці казки цьому соціальному злу, яке набуває, на жаль, у нашу добу свого поширення. З цієї точки зору народні твори навіть, здавалось би, найпростіші, на кшталт казок “Лисичка та журавель” (про недоброзичливість у стосунках), “Пан Коцький” (про фальшиві авторитети), “Колобок” (про самовпевненість, хвалькуватість, крутійство), “Про вовчика-братика і лисичку-сестричку” (висміювання хижацької вдачі) і подібні є неперевершеними витворами колективної уяви, адресованими дитинству, у яких тонка критика вад міжособистісних взаємин просто вражає.
Тільки вона далеко не завжди уловлюється юними адресатами за зовнішньою розважальністю твору. Учні і в перших-других класах легко знаходили життєві аналогії за даними образами, але коментували поведінку казкових героїв здебільшого як набір випадкових, а не закономірних вчинків. Ясна річ, що різниця у розумінні причинно-наслідкових зв’язків вчинків персонажів між першокласниками і, скажімо, четвертокласниками була досить відчутною, що зумовлювало необхідність у старших класах початкової школи вдаватися до прийому пригадувань знайомих творів, їх поглибленого коментування.
Відтворення казкових колізій з їх реальним життєвим підтекстом ставило дітей у ситуацію вибору – від персонажа, роль якого вони охочіше зіграли б, до ставлення до тих моральних колізій, що розв’язувалися через поведінку в заданих ситуаціях і викликали згоду чи незгоду як самих самодіяльних акторів, так і глядачів. Але без підказки дорослих діти часто не сягають самостійно розуміння соціокультурного наповнення ситуації. Нетерплячість, переймання спорадичними бажаннями як поширена ознака дитинства без постійного корегуючого виховного впливу легко переходить у нетерпимість щодо тих чи інших особливостей у поведінці іншого. Без необхідних активних зіставлень на рівні відповідних вікових зацікавлень змісту твору з реаліями повсякдення він так і залишався для частини молодших учнів потішною лісовою історійкою з широко розповсюдженим закликом з популярного мультфільму – діти, живімо дружно.
Перед педагогами зумовлювалася мета, що казка у притаманній їй жанровій формі, органічними для дитячої психіки образами, тобто художніми засобами, змальовує глибоку соціокультурну ситуацію, цілий спектр по-людськи глибоких почуттів й емоцій, гаму міжособистісних взаємин, зрештою, національного поведінкового етикету.
У процесі урочної роботи з молодшими школярами було визначено етапи розгляду української народної казки. Покажемо ці етапи на прикладі роботи із казкою “Рукавичка”.
Перший етап полягав у виразному прочитанні (бажано у ролях) казки.
Другим етапом з дітьми проводилися бесіди, приблизний зміст яких можна окреслити колом наступних запитань:
Чому лісові мешканці поступалися у тісній чарівній рукавичці місцем для інших?
Чому однаково поступливими виявилися не тільки слабші, а й сильніші?
Чи діяли б так само ви?
Чим нагадують вам своєю поведінкою ці казкові звірі людей?
Як вам пропонують поводитися у подібних ситуаціях ваші рідні, родичі, знайомі й незнайомі люди?
Поділіться власними спостереженнями, наприклад, при поїздках у транспорті.

Завантажити цю роботу безкоштовно

Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74 
Дипломна робота на тему: Соціокультурне виховання як чинник всебічного виховання особистості.

BR.com.ua © 1999-2019 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок