Головна Головна -> Дипломні роботи українською -> Політологія -> Самопрезентація політичного лідера як комплексна психологічна проблема

Самопрезентація політичного лідера як комплексна психологічна проблема

Назва:
Самопрезентація політичного лідера як комплексна психологічна проблема
Тип:
Дипломна робота
Мова:
Українська
Розмiр:
36,93 KB
Завантажень:
86
Оцінка:
 
поточна оцінка 3.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22 
Самопрезентація політичного лідера як комплексна психологічна проблема
1.1. Психологічна характеристика феномену самопрезентації
Інтерес соціальних психологів до вивчення феномену самопрезентації є сталим і має під собою об’єктивне підґрунтя. Але якщо в західній соціальній психології термін “самопрезентація” є на слуху, то у вітчизняній – він трошки призабутий. Спостерігається й такий цікавий факт: термін “самопрезентація” мало використовується нашими науковцями, більш уживаними стали такі терміни, як “імідж”, “самореклама”, “публічна поведінка” тощо [1, с.12 – 13].
Самопрезентація особистості – поняття, яке на даний час ще немає свого однозначного трактування ні в зарубіжній, ні у вітчизняній науці. Серед сучасних напрямків, котрі вивчають проблему самопрезентації, домінуючу позицію займають когнітивні та поведінково-орієнтовані підходи [2, с.85].
Слід відмітити і той факт, що в сучасній науці також не існує сформованої методологічної лінії в дослідженні та науковій інтерпретації цього феномену. Це пояснюється переважно тим, що проблематика самопрезентації у ході історичного розвитку і формування психології як науки досліджувалась в контексті різних теорій [5]. Йдеться передусім про символічний інтеракціонізм та гуманістичну психологію. Так, у межах теорії символічного інтеракціонізму самопрезентація трактується як подання себе, самопред’явлення. В гуманістичній психології термін “самопрезентація”, враховуючи його прихований нав’язувально-маніпулятивний підтекст, принципово відкидається, застосовується термін “саморозкриття”. При цьому спостерігається досить цікавий парадокс: у наукових дослідженнях з саморозкриття самопред’явлення розглядається як його окремий випадок, а в працях із самопред’явлення, відповідно, навпаки [1].
Терміни “самопрезентація” (self-presentation), “управління враженнями” (impression management) уже давно і надійно увійшли в англомовну наукову лексику. Вони знаходять своє відображення в вітчизняних дослідженнях, котрі торкаються соціальної перцепції, міжособистісного сприймання і впливу, формування іміджу, а тема самопрезентації по праву, займає все більшу кількість сторінок в посібниках із соціальної психології.
Це пов’язано з тим, що найбільш значущими людськими потребами є потреби у спілкуванні, прийнятті, визнанні та самовираженні. Саме вони визначають значущість для кожного з нас такого психологічного феномену, як формування позитивного враження про себе, що, в свою чергу, багато в чому визначає соціальну успішність. В процесі створення позитивного враження про себе суттєва і особлива роль належить управлінню враженнями, під яким розуміється “цілеспрямована діяльність по контролю та регулюванню інформації з метою створення відповідного образу”. Таким чи іншим чином, але всі ми прагнемо керувати створюваним враженням, використовуючи при цьому різноманітні тактики та стратегії самопрезентації.
Під самопрезентацією розуміється різною мірою усвідомлюваний, і такий що постійно здійснюється в міжособистісній взаємодії, процес пред’явлення “Я-інформації” у вербальній та невербальній поведінці суб’єкта самопрезентації, з урахуванням специфіки соціальної ситуації. Слід відмітити, що поняття “управління враженнями” та “самопрезентація” часто застосовуються у літературі як синоніми, хоча деякі вчені з цим не погоджуються, вони вважають що це не зовсім так. Не дивлячись на те, що само презентаційні тактики, котрі застосовуються у міжособистісному спілкуванні, слугують одночасно і тактиками управління враженнями, що є пов’язаними із більш широким процесом контролю і регулювання найрізноманітнішої за змістом інформації, котра характеризує інших людей, об’єкти чи події.
Термін “самопрезентація” увійшов до наукового лексикону соціальних психологів у 1959р. завдяки Є. Гоффману – представнику пізнього періоду інтеракціонізму й фахівця в галузі рольових теорій [7]. Вчений – прихильник рольової теорії особистості і був солідарним з Шекспіром в тому, що життя подібне до театру, а кожна людина – “актор”, що діє згідно визначеної ролі.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22 



Дипломна робота на тему: Самопрезентація політичного лідера як комплексна психологічна проблема

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок