Головна Головна -> Дипломні роботи українською -> Теорія держави та права -> Правові основи організації та діяльності Галицького Станового Сейму (1775–1848 рр.)

Правові основи організації та діяльності Галицького Станового Сейму (1775–1848 рр.)

Назва:
Правові основи організації та діяльності Галицького Станового Сейму (1775–1848 рр.)
Тип:
Дипломна робота
Мова:
Українська
Розмiр:
129,50 KB
Завантажень:
273
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69 
ПРАВОВІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ДІЯЛЬНОСТІ ГАЛИЦЬКОГО СТАНОВОГО СЕЙМУ (1775–1848 рр.)


ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. Стан розробки проблеми та характеристика джерел 10
Історіографія питання 10
Джерела 19
РОЗДІЛ 2. Формування державно-правових інститутів у Галичині в складі Австрії 24
2.1. Особливості державного устрою Австрії в останній третині XVIII ст. 24
2.2. Політико-правове обґрунтування входження Галичини до складу держави Габсбургів 39
2.3. Специфіка організації управління Галичиною у складі
Австрії 52
РОЗДІЛ 3. Політико-правові передумови утворення, структура
та організація Галицького станового сейму 71
3.1. Утворення та етапи діяльності сейму 71
3.2. Порядок формування інституції 86
3.3. Регламент роботи 95
РОЗДІЛ 4. Основні напрямки діяльності Галицького станового
сейму 102
4.1. Компетенція інституції 102
4.2. Діяльність керівних органів сейму 108
4.3. Ухвалення адресів на ім’я імператора 114
ВИСНОВКИ 133
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 139
ВСТУП
Актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлена потребою заповнити одну з прогалин сучасної історії держави і права, яка полягає у необхідності вивчення правових підстав формування та діяльності представницьких органів влади на українських землях. Під впливом поширення ідей Просвітництва у XVIII ст. у Західній Європі поступово заперечується всевладдя держави і з’являється прагнення звільнитися від станових обмежень. Відтак, формуються самостійні центри прийняття рішень, більше чи менше незалежні від королівського двору, накреслюється тенденція до самоврядування на місцях. Однак, що далі на схід, цей процес набував помітних політичних викривлень, тісно переплівшись з історичними традиціями регіонів та абсолютистськими прагненнями правителів. Яскравим прикладом у цьому контексті слугує держава Габсбургів останньої третини XVIII – середини ХІХ ст., де представницькі органи влади на місцях (сейми) стали заручниками політичної кон’юнктури та політичних уподобань монархів. Попри те, що сейми так і не стали самодостатніми центрами прийняття рішень (виняток хіба-що Угорщина і Чехія), їхня діяльність відкрила нову добу в історії політико-правового розвитку цих земель.
У 1772 р. за першим розподілом Речі Посполитої Галичина була приєднана до складу Габсбурзької імперії. Австрійська влада декларувала у своїй політиці принцип самоврядування, який полягав у розмежуванні завдань і функцій урядового управління та місцевого самоврядування. Насправді ж державне керівництво контролювало діяльність органів самоврядування, які не були наділені будь-якою реальною державною владою (як приклад, скасування Магдебурзького права). Натомість, німецькомовні чиновники сповна послуговувались принципом “розділяй і владарюй”. Закріплюючи демократичні принципи стосовно національних меншин, та їх самовираження через органи місцевого самоврядування, віденський уряд проводив політику, яка супроводжувалася обмеженням, а іноді й відвертим порушенням їхніх соціально-економічних, культурних та політичних прав.
Слід звернути вагу, що після приєднання до Австрії у Галичині виник вакуум у сфері представницьких органів правління, що, природно, викликало незручності в управлінні краєм та підкреслювало свого роду меншовартість новоприєднаних земель на тлі інших австрійських провінцій. Зважаючи на це, Відень пішов на поступки, дозволивши заснувати Галицький становий сейм (1775-1848 рр.; діяв з перервами) – провінційний представницький орган, що фактично став не більше, аніж допоміжною інституцією крайової адміністрації та місцем політичного вишколу в умовах бездержав’я місцевої політичної еліти.
Проблема місцевого представництва набула особливої ваги й актуальності у зв’язку неоднозначними і суперечливими наслідками реформи державної виконавчої влади та місцевого самоврядування в нинішній Україні, звільнення від виконання представницькими інститутами не властивих їм державних функцій та надання самостійності і незалежності громадянам у вирішенні питань місцевого життя.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69 



Дипломна робота на тему: Правові основи організації та діяльності Галицького Станового Сейму (1775–1848 рр.)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок