Головна Головна -> Інше українською -> Біологія -> Клінічні варіанти інфекції, спричиненої вірусом Епштейна-Барр, у дітей

Клінічні варіанти інфекції, спричиненої вірусом Епштейна-Барр, у дітей

Назва:
Клінічні варіанти інфекції, спричиненої вірусом Епштейна-Барр, у дітей
Тип:
Інше
Мова:
Українська
Розмiр:
16,30 KB
Завантажень:
275
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9 
Клінічні варіанти інфекції, спричиненої вірусом Епштейна-Барр, у дітей
У своїй практичній діяльності лікарі багатьох спеціальностей стикаються із захворюваннями, спричиненими вірусами герпесу [5, 7, 8, 12]. На сьогодні відомо 8 антигенних серотипів вірусів герпесу:
· простого герпесу 1 і 2 типів;
· вітряної віспи – оперізуючого лишаю (вірус герпесу 3 типу);
· Епштейна-Барр (вірус герпесу 4 типу);
· цитомегаловірусу (вірус герпесу 5 типу);
· герпесу 6, 7 і 8 типів [6].
Віруси герпесу надзвичайно поширені в популяції і здатні вражати практично всі органи й системи організму [8, 12, 14, 15].
Віруси герпесу вирізняються поліорганним тропізмом. Патогенез усіх інфекцій, спричинених ними, характеризується здатністю до тривалого персистування в організмі. При цьому вірус може зберігатися в клітинах у вигляді провірусу, інтегрованого у геном клітини [2]. Усім вірусам герпесу притаманні виражена імуносупресивна дія та пригнічення клітинних і гуморальних реакцій імунітету [2].
Однією з найпоширеніших є інфекція, спричинена вірусом Епштейна-Барр (ВЕБ) [1, 4, 5, 12, 13, 16, 17, 19].

Історія вивчення
З-поміж усіх форм ВЕБ-інфекції першим було описано інфекційний мононуклеоз (ІМ) під назвою «ідіопатичне запалення лімфатичних залоз». Це здійснив у 1884 р. відомий російський педіатр М.Ф. Філатов, який відзначив дитячий характер захворювання та його заразність [4, 5, 9, 10]. Німецький педіатр Е. Пфейффер у 1889 р. описав спалах зазначеної інфекції, названої тоді «лихоманкою Пфейффера». У 1920 р. захворювання отримало назву «інфекційний мононуклеоз», остаточно затверджену лише в 1961 р. на Міжнародному з'їзді інфекціоністів [4, 5, 9, 10].
Вірус Епштейна-Барр було вперше виділено з клітин злоякісної лімфоми Беркітта в 1964 р. і названо за прізвищами британських учених, які його культивували [4, 9]. У 1968 р. було встановлено причинний взаємозв'язок ВЕБ та ІМ (тоді серонегативний працівник лабораторії захворів на ІМ і набув ВЕБ-антитіла) [4, 19]. З часом виявилося, що ВЕБ, крім ІМ, ініціює виникнення цілої низки інших захворювань. Об'єднує ці хвороби безконтрольне збільшення кількості ВЕБ-інфікованих В-лімфоцитів на тлі порушеного імунологічного розпізнавання ВЕБ-зв'язаних антигенів [16-19].

Етіологія
Основна характеристика вірусу Епштейна-Барр:
· В-лімфотропний ДНК-утримуючий вірус людини;
· належить до родини вірусів герпесу (Herpesviridae);
· входить до групи г-герпесвірусів;
· є вірусом герпесу людини 4 типу;
· містить суперкапсид (зовнішня оболонка), нуклеокапсид, двоспіральну молекулу ДНК;
· має онкогенні властивості;
· проявляє тропізм до В- та Т-лімфоцитів.
Будову ВЕБ наведено на . Зрілі віруси мають сферичну форму діаметром 150-200 нм ВЕБ, зовнішню оболонку (суперкапсид) та нуклеокапсид, між якими розташовано тегамент, що містить білки, необхідні для ініціації реплікації, а також лінійну двониткову молекулу ДНК [2, 19]. На поверхні вірусу в складі суперкапсиду містяться глікопротеїнові молекули (глікопротеїнові шипи), найважливішими з яких є gp350, gp85, gp25, gp42 [1].
ВЕБ має специфічні антигени: капсидний (VСA), ядерний (EBNA), ранні (дифузний (EAD) та локалізований (EAR), мембранний (МА) [1, 2]. Час появи та біологічна значущість цих антигенів не однакові. Знання термінів появи різних антигенів та виявлення антитіл до них дають змогу з достатньою достовірністю діагностувати фазу Епштейна-Барр-вірусної інфекції (ЕБВІ): гостру, латентну, хронічну ВЕБ-інфекцію та її активацію.
Під час дослідження штамів ВЕБ, виділених у хворих із різними клінічними формами ВЕБ-інфекції з багатьох географічних ареалів, суттєвих розбіжностей між цими вірусами не виявлено [19].

Епідеміологія
ВЕБ поширений на всій земній кулі. У країнах, що розвиваються, в соціально несприятливих родинах більшість дітей інфікується ВЕБ у віці до 3 років, а решта населення – до повноліття. В розвинутих країнах інфікування ВЕБ може відбуватися пізніше [19].
ВЕБ виділяється з організму хворого або вірусоносія з орофарингеальним секретом – основним джерелом інфікування [4].

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9 



Інше на тему: Клінічні варіанти інфекції, спричиненої вірусом Епштейна-Барр, у дітей

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок