Головна Головна -> Інше українською -> Культура -> УКРАЇНСЬКИЙ НАРОДНИЙ ІНСТРУМЕНТАРІЙ В КОНТЕКСТІ ФОРМУВАННЯ АНСАМБЛЕВОГО ВИКОНАВСТВА

УКРАЇНСЬКИЙ НАРОДНИЙ ІНСТРУМЕНТАРІЙ В КОНТЕКСТІ ФОРМУВАННЯ АНСАМБЛЕВОГО ВИКОНАВСТВА

Назва:
УКРАЇНСЬКИЙ НАРОДНИЙ ІНСТРУМЕНТАРІЙ В КОНТЕКСТІ ФОРМУВАННЯ АНСАМБЛЕВОГО ВИКОНАВСТВА
Тип:
Інше
Мова:
Українська
Розмiр:
25,47 KB
Завантажень:
97
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14 
2.2. Удосконалення інструментарію як передумова активізації народно-ансамблевого виконавства України
Період ХХ століття в історії народно-інструментального ансамблевого мистецтва України став важливим у етапному становленні його багатовікового еволюціонування. В силу суспільно-історичних процесів відбулись зміни як позитивного, так і суперечливого характеру у розумінні сутності поняття “народний інструмент” як важливого компоненту досліджуваного явища. Поряд з інструментами, які широко використовувались в народно-інструментальній ансамблевій практиці у побуті українців до ХХ століття, згідно суспільно-економічних змін у середовищі українців починаючи з ХІХ століття та державної політики уряду (починаючи з 1917 року), отримують велику популярність за визначенням етномузикознавця М. Хая “неукраїнські і нефольклорні інструменти”, що кваліфікуються “як напливові, невідповідні етнічному звукоідеалові українців” [239, с. 176]. Мається на увазі “інонаціональні НМІ” – терцова балалайка і гармоніка, що “прийшли сюди з Росії на початку ХІХ століття [99, с. 261], кларнет, що культивувався єврейсько-циганськими оркестрами” [99, с. 270-271], – підкреслено у працях К. Квітки. Так само можна сказати, згідно з позиціями М. Хая, і про домру, гітару, баян, акордеон.
Історичні умови 60-90-х років ХІХ століття, коли Україна входила до складу двох імперій, позначилися на музичному житті українців. Зокрема, відбувся розподіл на Наддніпрянську (Слобожанщина, Київщина, Південна Україна) Україну, де діяв вплив російської музичної культури, і на Західну Україну (Галичина, Волинь, Буковина, Закарпаття) – де мали місце західно-європейські впливи. Тому поширення у фольклорному середовищі “терцової балалайки і гармоніки” було явищем для Наддніпрянської України закономірним. Стосовно інструмента “гармоніка”, який зустрічаємо у розвідці М. Хая, де автор визначає його як один з “новітніх” інструментів, “що несуть чужорідний елемент у нашу автохтонну культуру і власного місцевого стилю й репертуару тут не витворили” [239, с. 171]. Назва “гармоніка” є значно об’ємніша, яка включає різноманітність видів інструментів і об’єднує їх в системне родове поняття – баян, акордеон, концертино, бандонеон, різновиди національних гармонік. Що ж до питання про створення репертуарних традицій, можна з певністю стверджувати, що для одного з різновидів гармоніки “баяна” впродовж ХХ століття були написані численні композиції українських композиторів. Досконала хроматична конструкція баяна дозволила і сприяла популярності його використання у фольклорних ансамблях народних інструментів, у репертуарі яких, поряд з традиційною народно-інструментальною музикою звучать п’єси та обробки пісенно-танцювальних мелодій українських авторів.
Появі в народно-інструментальній ансамблевій практиці таких інструментів як флейта, кларнет, труба, корнет, тромбон, на противагу зазначеному К.Квіткою односторонньому впливу “єврейсько-циганських оркестрів”, сприяли процеси, що відбулись у музичному житті України починаючи з 30-х років ХІХ століття [Див. 2.1., с. 74].
Виникнення протиріч у колі мистецтвознавців, фольклористів, науковців стосуються питання чи належать інструменти домра, балалайка, гітара, баян, акордеон, які отримали у ХХ столітті статус академічних народних інструментів у музичній культурі України, до народних?
Якщо розглядати поняття “народний інструмент” у вузькому розумінні, то звичайно, перелічені інструменти не можуть підлягати цьому визначенню і ототожнюватись з інструментами, які традиційно використовувались у музичному побуті українців. Адже поширення домри, балалайки, гітари, баяна, акордеона в українському середовищі розпочалось з другої половини ХІХ – ХХ століть. Об’єктивне розуміння змісту словосполучення “народний інструмент”, тобто використання інструментів окрім фольклорного в аматорському і професійному народному мистецтві, дає підстави назвати вищезгадані інструменти народними. Така характеристика, як тяжіння до колективного музикування на народних інструментах, що було давньою традицією українського народу є яскравим підтвердженням використання “новітніх інструментів” у численних ансамблях впродовж ХХ століття.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14 



Інше на тему: УКРАЇНСЬКИЙ НАРОДНИЙ ІНСТРУМЕНТАРІЙ В КОНТЕКСТІ ФОРМУВАННЯ АНСАМБЛЕВОГО ВИКОНАВСТВА

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок