Головна Головна -> Інше українською -> Культура -> інша робота: Читаючи Монтеня

Читаючи Монтеня / сторінка 2

Назва:
Читаючи Монтеня
Тип:
Інше
Мова:
Українська
Розмiр:
25,94 KB
Завантажень:
14
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10 
Монтень у своїх працях не береться давати визначення смерті, він чесно визнає, що не знає, «що вона собою являє і що робиться на тому світі». Він такий самий смертний, як і всі, володіння смерті не підвладні йому, він може лише усвідомлювати її присутність, її неминучість. «Смерть може бути байдужою, а може бути й бажаною. Я намагаюся уникати того, що, як мені відомо, є поганим, — наприклад, кривдити ближнього або не підкорятися тому, хто вищий за тебе, чи то бог, чи людина. Але того, про що я не знаю, добре це чи погано, я не страшуся. Якщо я помру, а ви залишитеся жити, то одні боги знають, кому з нас буде краще. Тому вирішуйте, як вам заманеться». «Рівність є перший крок до справедливості», — говорить Монтень, закликаючи сприймати життя і смерть як належне, адже покоління предків спостерігали сходи й заходи сонця, місяця, появу зірок на небі так само, як спостерігаємо їх ми, слід звільнити місце прийдешнім поколінням, щоб і вони спостерігали усе, що бачили наші предки й ми». Ось у цьому Монтень і бачить рівність. На думку Монтеня, природа вчинила на диво мудро, передбачивши смерть: «Щоб прищепити вам ту помірність, якої я від вас вимагаю, а саме, щоб ви не відверталися від життя і разом з тим не втікали від смерті, я зробила їх напівсолодкими й напівскорботними. Я навіяла Фалесу, першому з ваших мудреців, ту думку, що жити й вмирати — те ж саме. І коли хтось запитав його, чому ж, у такому випадку, він усе-таки не вмирає, він досить мудро відповів: «Саме тому, що це те саме».

Хочеться поставити природне питання: чому ж для людини смерть на війні менш, страшна, ніж смерть удома? Монтень і тут дає відповідь: «Я гадаю, що тут справа в сумних обличчях і застрашливій обстановці, серед яких ми її бачимо і які породжують у нас страх ще більший, ніж сама смерть. Ми ніби вже заживо одягнені в саван і віддані похованню... Милостивою є смерть, яка не дала часу для цих пишних приготувань». Отже, людина страшиться смерті «вдома» тільки через скорботні обличчя й обстановку, яку спостерігають тільки живі.

Деякі можуть сказати, що Монтень песимістичний у своїх поглядах, але скоріше слід вважати його гуманістом, який вважав, що людина не повинна упокорюватися переддолею, Богом, провидінням, вона цілком може відповідати за свої вчинки; Монтеню далекі жертовність, зречення в ім'я потойбічних ідеалів, про які ніхто достеменно нічого не знає: «Презирство до життя — безглузде почуття, тому що в кінцевому рахунку воно — усе, що в нас є, воно — усе наше буття... Життя веде нас за руку... потихеньку й легко, поки не кине в цей жалюгідний стан, змусивши поволі звикнутися з ним. Ось чому Ми не відчуваємо жодних потрясінь, коли настає смерть нашої молодості, що, далебі, за своєю сутністю набагато жорстокіша, ніж кончина ледь жевріючого життя чи кончина нашої старості. Адже стрибок від буття-животіння до небуття менш тяжкий, ніж від буття-радості й процвітання до буття-скорботи й муки». Монтень дуже правильно помітив і оцінив своєрідну «смерть» в юності з погляду психологічної природи людини.

Мета людини — вслухатися в природу. Долати труднощі, що виникають перед людиною, допомагає помірність в усьому, вона дозволяє уникати непомірних крайностей, дає можливість існувати особистості в тих межах, що поставлені самою природою.

Монтень приєднується до античних мудреців, він вважає, що пристрасть за своєю суттю — пастка для людини. Кожний повинен уміти відрізняти справжні, повноцінні задоволення від тих, до яких домішуються турботи або які затьмарені ними. Більшість задоволень, за словами філософів, «лоскоче й захоплює» нас лише для того, щоб задушити до смерті. Якби головний біль починав нас мучити перед сп'янінням, ми остерігалися б надмірно пити. Але насолода може бути як фізичною, так і моральною. Наприклад, книжки приносять моральне задоволення, але якщо робота з ними забирає в нас здоров'я й бадьорість, то чи не краще покинути їх, щоб зберегти найцінніше наше надбання — здоров'я. Людина повинна вміти знаходити розумну рівновагу і вміти її підтримувати.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10 



Інше на тему: Читаючи Монтеня

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок