Головна Головна -> Інше українською -> Культура -> Індія стає ближчою... Фестиваль індійського класичного танцю і музики

Індія стає ближчою... Фестиваль індійського класичного танцю і музики

Назва:
Індія стає ближчою... Фестиваль індійського класичного танцю і музики
Тип:
Інше
Мова:
Українська
Розмiр:
3,70 KB
Завантажень:
399
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
Індія стає ближчою... Фестиваль індійського класичного танцю і музики 
 
Шарон Лоуен, танцівниця і дослідник стилів Одіссі та Чхау. США.  
 

Що вимальовується в нашій уяві, коли чуємо слово «Індія»? Найімовірніше — величні храми, статуетки Шиви, незвичайна музика, під яку танцівники виконують витончені візерунки танцю. І звичайно ж, згадуються індійські фільми, які важко уявити без цих видів мистецтва (можливо, саме в цьому секрет їх популярності). Для багатьох саме з них починається знайомство з культурою цієї країни.
Нещодавно кияни мали унікальну можливість побачити танці не у болівудських стрічках, а в класичному виконанні. У Київському театрі оперети відбувся ІІ Міжнародний фестиваль індійського класичного танцю і музики «Нрітьяанжалі — 2006». Організатором виступив український театр «Накшатра», а підтримали його Посольство Індії в Україні, Національний університет ім. Т.Шевченка, індійська діаспора та Індія-клуб. Були запрошені виконавці з Індії, США, України, Франції, Малайзії, Росії, Хорватії, популярні як у себе вдома, так і за кордоном.
Міністр культури і туризму Індії Амбіка Соні в листі до організаторів зазначила, що такі заходи важливі для розвитку індійської культури і міцних відносин між двома державами. І з цим важко не погодитись. Танець — одна з визначальних категорій в індійській культурі. В ньому збереглися залишки ритуалів, які можуть бути розшифровані. Шива — один із головних богів індуїзму — зображується у застиглому танцювальному русі. З Крішною (аватарою Вішну) асоціюється флейта. Взагалі, образи божеств, що танцюють або грають на музичних інструментах, досить характерні для релігії країни. За допомогою танцю розповідаються сакральні історії; давньоіндійські танцювальні драми дозволяють глядачам поринути у незвичайний світ, де емоції виражають за допомогою рухів, кожний з яких має своє значення.
Індія — багатоетнічна держава, де кожна група має свою яскраво виражену специфіку. Звідси й багатство і різноманіття танцювальних форм і стилів, одягу та музики. Із них сім стилів є класичними: бхаратанатьям, одіссі, катхак, кучіпуді, маніпурі, катхакалі й мохініяттам. Перші чотири були представлені на фестивалі виконавцями з різних країн. Особливо популярним був бхаратанатьям, який називають найстарішим класичним танцем. Вважають, що він виник у ІІ тисячолітті до н. е., а основи його записано у трактаті про давньоіндійське драматичне мистецтво «Натья Шастра» (що використовується і в інших класичних стилях). Назву розшифровують як БХАва (виразність) + РАга (мелодія) + ТАла (ритм) + НАТЬЯМ (танець).
Танець одіссі присвячено богу Джаганатху (ім’я Вішну у штаті Орісса). Скульптури його виконавців — звичайна знахідка для археологів, найдавніші датуються ІІ століттям до н. е. Стилі катхак і кучіпуді виникли з давньоіндійських танцювальних драм. Катхак характерний для північної Індії, його зміст — сказання про Радху і Крішну та інші міфологічні історії. У кучіпуді цікавим є те, що протягом свого розвитку з XVII століття виконавців-чоловіків майже повністю замінили жінки. Танець може виконуватися на мідній тарілці, що підкреслює майстерність танцюристки.
Для Індії танець — невід’ємна складова її культури, що відображає основи світобачення. А чим пояснюється феномен популярності цього виду мистецтва у світі? Різноманітністю стилів, ритмічністю, життєрадісністю, витонченістю рухів? Когось приваблює гармонійність танцю — одночасно «працює» все тіло, навіть очі (вони передають широкий спектр почуттів); когось — динамізм, багатство рухів (індійські танці вважаються складними не в останню чергу через кількість рухів, які необхідно запам’ятати). Кожен знаходить у них щось для себе.
Класичне мистецтво Індії потребує підготовки. Це стосується не лише виконавців, а й глядачів. Враховуючи специфіку танцю (розповідний характер), сам він триває, як за європейськими стандартами, досить довго. До того ж, якщо людина знайома з міфологією, вона бачить не просто застиглі рухи, а героїв міфу, що оживають на сцені.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Інше на тему: Індія стає ближчою... Фестиваль індійського класичного танцю і музики

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок