Головна Головна -> Інше українською -> Журналістика -> Право засобів масової інформації на поширення інформації як складова свободи слова

Право засобів масової інформації на поширення інформації як складова свободи слова

Назва:
Право засобів масової інформації на поширення інформації як складова свободи слова
Тип:
Інше
Мова:
Українська
Розмiр:
4,62 KB
Завантажень:
215
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Право засобів масової інформації на поширення інформації як складова свободи слова
Хоча свобода слова та свобода ЗМІ є дуже близькими поняттями, вони не є абсолютно ідентичними. Свободу слова в Україні закріплює стаття 34 Конституції України від 28 червня 1996 р. Дана стаття встановлює: „Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.”
Вказана стаття знаходиться у розділі ІІ Конституції України (Права, свободи та обов’язки людини і громадянина). У зв’язку з таким формулюванням назви даного розділу (не згадується про юридичних осіб) дискусивним є питання застосування статей розділу ІІ до регулювання відносин щодо прав та обов’язків юридичних осіб, що прямо пов’язано зі свободою преси, оскільки ЗМІ в більшості випадків виступають як юридичні особи. Особливо відомим прецедентом у цьому плані є рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 р. № 1-рп/99, яким встановлено, що положення частини 1 статті 58 розділу ІІ Конституції України, відповідно до якого закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи). Внаслідок такого рішення застосування норм розділу ІІ Конституції України до юридичних осіб було поставлене під сумнів.
Але таке тлумачення давалося Конституційним Судом виключно щодо норми частини 1 статті 58 Конституції, а інші положення розділу ІІ Конституції України, такі як норма частини 3 статті 36, відповідно до якої всі профспілки мають рівні права, норма частини 2 статті 37, згідно з якою партії та громадські організації не можуть мати воєнізованих формувань, безпосередньо регулюють правовий статус юридичних осіб. Оскільки згадане рішення Конституційного Суду стосувалося тільки статті 58 Конституції, то воно не поширюється на статтю 34.
Другим базовим документом, що закріплює свободу вираження, є Конвенція про захист прав людини й основоположних свобод від 4 листопада 1950 р., стаття 10 якої (Свобода вираження поглядів) встановлює: „1. Кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств.
2. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.”
В українській правозастосовчій практиці були спроби трактувати також і норми Конвенції, зокрема статті 10, як такі, що стосуються виключно фізичних осіб, але прийняття Європейським судом скарг від юридичних осіб проти України, зокрема по справах „Українська Прес-група” проти України”, „Совтрансавто-холдинг проти України”, і винесення Судом рішень не на користь нашої держави показали хибність такого підходу.
Стаття 34 Конституції України значною мірою ідентична статті 10 Європейської Конвенції. Норма української Конституції, на відміну від Конвенції, згадує про свободу думки.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Інше на тему: Право засобів масової інформації на поширення інформації як складова свободи слова

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок