Головна Головна -> Інше українською -> Література -> Переказ скорочено Бенкет під час чуми (Олександр Сергійович Пушкін)

Переказ скорочено Бенкет під час чуми (Олександр Сергійович Пушкін)

Назва:
Переказ скорочено Бенкет під час чуми (Олександр Сергійович Пушкін)
Тип:
Інше
Мова:
Українська
Розмiр:
2,69 KB
Завантажень:
157
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
Короткий переказ твору Бенкет під час чуми (Олександр Сергійович Пушкін)
На вулиці стоїть накритий стіл, за яким бенкетують кілька молодих чоловіків і жінок. Один з бенкетуючих, молода людина, звертаючись до голови бенкету, нагадує про їх спільного друга, веселому Джексона, чиї жарти та гостроти бавили всіх, оживляли застілля і розганяли морок, який тепер насилає на місто люта чума. Джексон мертвий, його крісло за столом порожньо, і молодий чоловік пропонує випити в його пам'ять. Голова погоджується, але вважає, що випити треба в мовчанні, і всі мовчки випивають в пам'ять про Джексона.
Голова бенкету звертається до молодої жінки на ім'я Мері і просить її заспівати сумну і протяжну пісню її рідної Шотландії, щоб потім знову звернутися до веселощів. Мері співає про рідній стороні, яка процвітала у достатку, поки на неї не обрушилося нещастя і сторона веселощів та праці перетворилася на край смерті й печалі. Героїня пісні просить свого милого не торкатися до своєї Дженні і піти з рідного селища до того часу, поки не мине зараза, і клянеться не залишити свого коханого Едмонда навіть на небесах.
Голова дякує Мері за тужливу пісню і припускає, що колись її краю відвідала така ж чума, як та, що зараз косить все живе тут. Мері згадує, як співала вона в хатині своїх батьків, як вони любили слухати свою дочку ... Але раптово в розмову вривається уїдлива й зухвала Луїза зі словами, що зараз подібні пісні не в моді, хоча ще є прості душі, готові танути від жіночих сліз і сліпо вірити їм. Луїза кричить, що їй ненависна жовтизна цих шотландських волосся. У суперечку втручається голова, він закликає бенкетуючих прислухатися до стуку коліс. Наближається віз, навантажена трупами. Возом править негр. При вигляді цього видовища Луїзі стає погано, і голова просить Мері хлюпнути їй води в обличчя, щоб привести її до тями. Своїм непритомністю, запевняє голова, Луїза довела, що «ніжного слабшай жорстокий». Мері заспокоює Луїзу, і Луїза, поступово приходячи до тями, розповідає, що їй привидівся чорний і білоокий демон, який кликав її до себе, в свою страшну візок, де лежали мерці й лепетали свою «жахливу, невідому мова». Луїза не знає, уві сні те було чи наяву.
Молодий чоловік пояснює Луїзі, що чорна віз вправі роз'їжджати всюди, і просить Вальсінгама для припинення суперечок і «наслідків жіночих непритомності» заспівати пісню, але не сумну шотландську, «а буйну, вакхічне пісня», і голова замість вакхічній пісні співає похмуро-натхненний гімн на честь чуми. У цьому гімні звучить хвала чумі, що може дарувати невідоме захоплення, яке сильний духом людина в змозі відчути перед обличчям загрожує загибель, і це насолода в бою - «безсмертя, може бути, застава!». Щасливий той, співає голова, кому дано відчути цю насолоду.
Поки Вальсінгам співає, входить старий священик. Він дорікає бенкетуючих за їх блюзнірський бенкет, називаючи їх безбожниками, священик вважає, що своїм бенкетом вони здійснюють наругу над «жахом священних похорону», а своїми захопленнями «бентежать тишу трун». Бенкетуючі сміються над похмурими словами священика, а він заклинає їх Кров'ю Спасителя припинити жахливий бенкет, якщо вони бажають зустріти на небесах душі покійних улюблених, і розійтися по домівках. Голова заперечує священикові, що вдома у них сумні, а юність любить радість. Священик докоряє Вальсінгама і нагадує йому, як лише три тижні тому той на колінах обіймав труп матері «і з криком бився над її могилою». Він запевняє, що зараз бідна жінка плаче на небесах, дивлячись на бенкетує сина. Він наказує Вальсінгама слідувати за собою, але Вальсінгам відмовляється зробити це, тому що його утримує тут відчай і страшне воспоминанье, а також свідомість власного беззаконня, його утримує тут жах мертвої порожнечі рідного дому, навіть тінь матері не в силах відвести його звідси, і він просить священика піти. Багато захоплюються сміливою відповіддю Вальсінгама священикові, що заклинає нечестивого чистим духом Матильди.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Інше на тему: Переказ скорочено Бенкет під час чуми (Олександр Сергійович Пушкін)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок