Головна Головна -> Інше українською -> Література -> Переказ скорочено Воробьішко (Максим Горький)

Переказ скорочено Воробьішко (Максим Горький)

Назва:
Переказ скорочено Воробьішко (Максим Горький)
Тип:
Інше
Мова:
Українська
Розмiр:
2,00 KB
Завантажень:
299
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Короткий переказ твору Воробьішко (Максим Горький)
У горобців зовсім так само, як у людей: дорослі горобці і горобчики - пташинки нудні і про все говорять, як у книжках написано, а молодь - живе своїм розумом.
Жив-був жовтороте горобець, звали його пудиків, а жив він над віконцем лазні, за верхнім лиштвою, в теплому гнізді з клоччя, моховінок та інших м'яких матеріалів. Літати він ще не пробував, але вже крилами махав і все виглядав з гнізда: хотілося скоріше дізнатися - що таке божий світ і чи годиться він для нього?
- Що, що? - Питала його горобчик-мама.
Він похитував крилами і, дивлячись на землю, цвірінькав:
- Занадто чорна, занадто!
Прилітав татусь, приносив комашок пудиків і хвалився:
- Чів я?
Мама-горобчик схвалювала його:
- Чів, чив!
А пудиків ковтав комашок і думав: «Чим чваняться - черв'яка з ніжками дали - диво!». І все висовувався з гнізда, все розглядав.
- Дитино, чадо, - турбувалася мати, - дивись - чебурахнешься!
- Чим, чим? - Запитував пудиків.
- Так не чим, а впадеш на землю, кішка - чик! і з'їсть! - Пояснював батько, відлітаючи на полювання.
Так все і йшло, а крила рости не поспішали.
Подув одного разу вітер - пудиків запитує:
- Що, що?
- Вітер повіє на тебе - цвірінь! і скине на землю - кішці! - Пояснила мати.
Це не сподобалося пудиків, він і сказав:
- А навіщо дерева гойдаються? Нехай перестануть, тоді вітру не буде ...
Пробувала мати пояснити йому, що це не так, але він не повірив - він любив пояснювати все по-своєму.
- Суто крила йому обірвала кішка, - сказав пудиків, - самі кісточки залишилися!
- Це людина, вони все безкрилі! - Сказала горобчик.
- Чому?
- У них такий чин, щоб жити без крил, вони завжди на ногах стрибають, чу?
- Навіщо?
- Будь-ка у них крила, так вони б і ловили нас, як ми з татом мошок ...
- Нісенітниця! - Сказав пудиків. - Нісенітниця, нісенітниця! Усі повинні мати крила. Чать, на землі гірше, ніж у повітрі! .. Коли я виросту великий, я зроблю, щоб всі літали.
Пудик не вірив мамі, він ще не знав, що якщо мамі не вірити, це погано закінчиться. Він сидів на самому краю гнізда й на все горло виспівував власні вірші:
Ех, безкрилий людина,
У тебе дві ніжки,
Хоч і дуже ти великий,
Їдять тебе мошки!
А я маленький зовсім,
Зате сам мошок їм.
Співав, співав та й вивалився з гнізда, а горобчик за ним, а кішка - руда, зелені очі - тут як тут. Злякався пудиків, розчепірив крила, гойдається на сіреньких ногах і цвірінькає:
- Честь маю, маю честь ...
А горобчик відштовхує його убік, пір'я у неї стало дибки - страшна, хоробра, дзьоб розкрила - в око кішці цілить.
- Геть, геть! Лети, пудиків, лети на вікно, лети ...
Страх підняв з землі воробьішку, він підстрибнув, замахав крилами - раз, раз і - на вікні! Тут і мама підлетіла - без хвоста, але у великій радості, сіла поряд з ним, клюнула його в потилицю і каже:
- Що, що?
- Ну що ж! - Сказав пудиків. - Всьому відразу не навчишся!
А кішка сидить на землі, зчищаючи з лапи воробьіхіни пір'я, дивиться на них - руда, зелені очі і сожалітельно нявкає:
- Мяа-аконькій такий горобчик, немов ми-ишка ... ма-на жаль ...
І все скінчилося благополучно, якщо забути про те, що мама залишилася без хвоста ...

Завантажити цю роботу безкоштовно



Інше на тему: Переказ скорочено Воробьішко (Максим Горький)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок