Головна Головна -> Інше українською -> Література -> Переказ скорочено Повість про життя (Костянтин Паустовський)

Переказ скорочено Повість про життя (Костянтин Паустовський)

Назва:
Переказ скорочено Повість про життя (Костянтин Паустовський)
Тип:
Інше
Мова:
Українська
Розмiр:
8,76 KB
Завантажень:
102
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
Короткий переказ твору Повість про життя (Костянтин Паустовський)
Одного разу навесні я сидів у Маріїнському парку і читав «Острів скарбів» Стівенсона. Сестра Галя сиділа поруч і теж читала. Її річна капелюх із зеленими стрічками, лежала на лавці. Вітер ворушив стрічки, Галя була короткозора, дуже довірлива, і вивести її з добродушного стану було майже неможливо.
Вранці пройшов дощ, але зараз над нами блищало чисте небо весни. Тільки з бузку злітали запізнілі краплі дощу.
Дівчинка з бантами у волоссі зупинилася проти нас і почала стрибати через мотузочок. Вона мені заважала читати. Я потряс бузок. Маленький дощ шумно посипався на дівчинку і на Галю. Дівчинка показала мені язика і втекла, а Галя посипались з книги краплі дощу і продовжувала читати.
І от у цю хвилину я побачив людину, яка надовго отруїв мене мріями про нездійсненне моєму майбутньому.
По алеї легко йшов високий гардемарин з засмаглим спокійним обличчям.Прямий чорний палаш висів у нього на лакованому поясі. Чорні стрічки з бронзовими якорями майоріли від тихого вітру. Він був весь у чорному.Тільки яскраве золото нашивок пристало його строгу форму.
У сухопутному Києві, де ми майже не бачили моряків, це був прибулець з далекого легендарного світу крилатих кораблів, фрегата «Паллада», зі світу всіх океанів, морів, всіх портових міст, всіх вітрів і всіх чарами, які пов'язані були з мальовничим працею мореплавців . Старовинний палаш з чорним ефесом начебто з'явився в Маріїнському парку зі сторінок Стівенсона.
Гардемарин пройшов повз, хрустячи по піску. Я піднявся і пішов за ним. Галя по короткозорості не помітила мого зникнення.
Вся моя мрія про море втілилася в цій людині. Я часто уявляв собі моря, туманні і золоті від вечірнього штилю, далекі плавання, коли весь світ змінюється, як швидкий калейдоскоп, за склом ілюмінатора. Боже мій, якщо бхтось здогадався подарувати мені хоча б шматок скам'янілої іржі, відбитої від старого якоря! Я б зберігав його, як коштовність.
Гардемарин озирнувся. На чорній стрічці його безкозирки я прочитав загадкове слово: «Азимут». Пізніше я дізнався, що так називався навчальний корабель Балтійського флоту.
Я йшов за ним по Єлизаветинської вулиці, потім по Інститутській та Миколаївської. Гардемарин витончено і недбало віддавав честь піхотним офіцерам. Мені було соромно перед ним за цих мішкуватих київських вояк.
Кілька разів гардемарин озирався, а на розі Мерінгівській зупинився і покликав мене.
- Хлопчик, - запитав він глузливо, - чому ви тяглися за мною на буксирі?
Я почервонів і нічого не відповів.
- Все ясно: він мріє бути моряком, - здогадався гардемарин, кажучи чомусьпро мене в третій особі.
- Я короткозорий, - відповів я слабким голосом. Гардемарин поклав мені на плече худу руку.
- Дійдемо до Хрещатика.
Ми пішли поруч. Я боявся підняти очі і бачив тільки начищені до неймовірного блиску міцні черевики гардемарина.
На Хрещатику гардемарин зайшов зі мною у кавову Семадені, замовив дві порції фісташкового морозива й дві склянки води. Нам подали морозиво на маленький триногий столик з мармуру. Він був дуже холодний і весь списаний цифрами: у Семадені збиралися біржові ділки і підраховували на столиках свої прибутки і збитки.
Ми мовчки їли морозиво. Гардемарин дістав з гаманця фотографію чудового корвета з парусної оснащенням і широкої трубою і простягнув мені.
- Візьміть на пам'ять. Це мій корабель. Я ходив на ньому в Ліверпуль.
Він міцно потиснув мені руку і пішов. Я посидів ще трохи, поки на мене не почали озиратися пітні сусіди в канотьє. Тоді я ніяково вийшов і побіг у Маріїнський парк. Лавка була порожня. Галя пішла. Я здогадався, що гардемарин мене пожалів, і вперше дізнався, що жалість залишає в душі гіркий осад.
Після цієї зустрічі бажання стати моряком мучило мене багато років. Я рвався до моря. Перший раз я бачив його мигцем в Новоросійську, куди їздив на декілька днів з батьком.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Інше на тему: Переказ скорочено Повість про життя (Костянтин Паустовський)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок